Внутрішній світ і почуття людини в поезії Омара Хайяма

Видатним персько-таджицьким поетом-гуманістом був Омар Хайям. Він вважається неперевершеним майстром рубаї. Як відомо, рубаї – це чотиривірш, як правило, філософського змісту. Рубаї – викінчений мініатюрний віршований твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи. До нашого часу дійшло близько двох тисяч чотиривіршів, авторство яких приписується Омару Хайяму.

Саме в цих творах розкривається духовний світ поета – сміливої, розумної, допитливої людини, що жила інтересами свого часу. Його поезія – пристрасний заклик до свободи особистості. У довершеній лаконічній формі Хайям міг висловити глибоку думку, відобразити складні людські почуття. У своїх поезіях поет уславлює людяність, духовність, незалежність.

Ідеал Хайяма – вільна особистість з чистою душею, світлим розумом, життєрадісна й доброзичлива, духовно розкріпачена, мудра й життєрадісна. Він підкреслює, що людські чесноти не залежать від соціального стану: “Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої”. Пост критикує бездуховність, що робить життя пустим і нікчемним. “Хіба не дивно, що пани чиновні Самим собі нудні, хоч горді зовні”. О. Хайям переконаний, що людина – це складний світ, у якому є високе й нице, добре й зле.

“Ми – сонце щастя й горя океан. Ми справедливість любим – і обман. Злі й добрі ми, довершені й нікчемні, Іржаве дзеркало й Джемшидів жбан”. Поет закликає: “Розумним і твердим у цьому світі будь!” і пропагує радість життя як єдину втіху: “Будь там, де п’ють вино, Де є красуні й квіти!” У своїх рубаї поет розкриває ті філософські питання, що турбують його душу: життя і смерть, пошуки свого місця у житті, сенсу буття: “Мене всі недруги філософом зовуть.

Бог свідок, що обрав собі я іншу путь. Прийшовши з безвісті у цю долину горя, Принаймні знаю я, ким сам хочу я буть”. Та разом з тим його огортає смуток, коли він бачить становище освічених людей у суспільстві: “Оскільки мудрому наш вік ціни не знає, Усі плоди його недоум пожинає. Неси ж мені того, що розум відбирає, І, може, й нас тоді цей вік не занедбає”.

Омар Хайям є одним з найвідоміших східних поетів епохи Середньовіччя. Його вірші глибокі за своїм філософським змістом. Поет любить життя, сприймає його в усій повноті й утверджує право кожної людини на щастя. У людях він найбільше цінує чесність, незалежність, гідність, добро, справедливість, вірність у дружбі. Поет оспівує кохання як найпрекрас-ніше людське почуття.

Він оптиміст, незважаючи на всі складнощі буття. Його герой прагне довершеності, найперше у власній душі. Поет глибоким мисленням переборює власні негаразди, негаразди свого часу.

Тому його поезія і донині приваблює читачів.





Внутрішній світ і почуття людини в поезії Омара Хайяма

Categories: Шкільні твори