Родовідна пам’ять – явище в українському побуті унікальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов’язком.
Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали людьми без роду-племені. “Якщо позабудеш стежину до хати, Яку дитинчам навпростець протоптав, І матір, і рід свій, і слово крилате, То значить, чужинцем бездушним ти став.”
Кожна людина, і кожний народ мають свої святині. Вивішений на стіні портрет дідуся чи бабусі – це не просто данина традиції. Це па-м’ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад. Дід – це жива мудрість, неписана історія нашого народу. А досвід, отриманий у спадок від своїх бабусь, залишається золотим набутком на все життя.
Ще змалечку ці мудрі вчителі виховували у дітей любов до рукоділля, господарських навичок. Споконвіків у нашого народу це було традицією, сталим неписаним законом. Нерідко бабусі є творцями легенд, казок, прислів’їв та приповідок. “Тисячі речей,- писав Іван Франко,- у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті.”
Від бабці навчалася онука прясти й ткати, плести, шити і вишивати, садити й вирощувати квіти, білити хату, працювати в городі. У особі ж батька народ оспівав вірного захисника. Довгі й виснажливі війни за свободу й незалежність рідної землі вимагали постійної відсутності. А, повернувшись, чоловіки вимушені були обробляти ниви, чумакувати, ходити в найми.
Одначе батьків приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою виховання. Адже діти, особливо хлопці, намагаються “робити з нього життя”. Особливо це стосується навичок працелюбності.
Поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язано у нас із образом найдорожчої людини – матері. Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Ціле життя з її серця б’є великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дітей.
Ціле життя – приклад це терпіння, безмежної самопожертви, пробачення провини. Батько й мати подарували тобі життя і живуть для твого щастя. Бережи їх здоров’я і спокій. Не завдавай їм болю, прикрощів, страждань.
Усе, що дають тобі батько й мати, – їх праця, піт, втома. Умій поважати працю батьків. Найбільше щастя для батька й матері – твоє чесне життя, працьовитість, а в шкільні роки – старанне навчання.
Принось у дім радість, оберігай щастя своєї сім’ї.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- А родовід – то дерево старе Колись давно я запитав у матері: “Мамо, а що таке родовід?” Вона загадково посміхнулася і підійшла до вікна. “Дивись, сину, яке велике дерево росте на нашому подвір’ї”. Я поглянув у вікно і побачив знайому картину, яка постає перед моїми очима щодня. Міцний високий клен із розлогим гіллям, на якому ось-ось з’явиться лапате зелене листя. Люблю це дерево, бо влітку воно дарує мені прохолодну тінь від своєї затишної крони, а взимку […]...
- Мій родовід Я не дуже добре знаю свій родовід. Справа в тім, що моя мама – сирота, виховувалася в дитячому будинку, в інтернаті. І батьків своїх вона ніколи не бачила і нічого про них не знає. Зате в мого батька, крім його мами і тата, є ще два брати, дві сестри, три племінники і п’ять племінниць. Ну і я – єдина й улюблена дочка. От такий у мене “однобічний” родовід… Дідусь розповідає […]...
- Що я знаю про свій родовід Роде мій красний, роде мій прекрасний! Ось уже майже, двісті років ти пишеш свій мудрий літопис життя. І я вдячна вам, отим першим невідомим поселенцям, які дали життя моєму родоводу. Що вас привело у цей чудовий степовий край, я не знаю. Можливо, ви мандрували до Азовського моря по харчі, сіль, рибу, а можливо переховувалися від ворогів, від їхньої несправедливості та наруги… І прийшли ви саме сюди, бо чули, що цей […]...
- Мій родовід. Твір у публіцистичному стилі на патріотичну тему У нашій домашній бібліотеці є унікальне видання – ілюстрований додаток до журналу “Нива” в коленкоровій палітурці, видане у Санкт-Петербурзі 1901 року. Це – сімейна реліквія, яка переходить від одного покоління нашого роду до іншого. У додатку до журналу “Нива” зібрані свідчення про найважливіші події життя російського суспільства в XІX столітті і про збройні сили, природознавство, землеробство і про багато інше. Цю книгу захоплено читали і мій дід, і мій прадід, […]...
- Літературний аналіз вірша Лєрмонтова “Як небеса, твій погляд блищить” Уже із самого початку, без усякого вступу, автор починає описувати головне у вірші, що говорить про те, що він не хотів чекати, щоб виразити всі свої емоції із приводу теми вірша, відразу показати людям, що він хотів имсказать. Як небеса, твій погляд блищить… …Як небеса, звучить і тане Твій голос молодої… – Лєрмонтов порівнює погляд і голос коханої людини з небом і поцілунком. За твій єдиний погляд Я радий віддати […]...
- Ти і твій хліб Хліб… Чи замислювались ви коли-небудь, чому він відіграє таку важливу роль у нашому житті? Чому він користується такою величезною повагою серед людей: чине тому, що з самих перших етапів розвитку людства хліб був найбільшим з багатств: у кого був хліб, той жив добре. Ніщо так не турбувало людей, як його відсутність. Це можна побачити і в Біблії, і в єгипетських та вавилонських джерелах. Пам’ятаєте Йосифа, який врятував Єгипет від голоду […]...
- Скажи мені, хто твій друг Вузькою залізничною колією на невеликій швидкості рухається уздовж лісопарку невеликий потяг. Блакитні вагони злегка погойдуються на ходу. У вікнах – щасливі дитячі обличчя. Тепловоз час від часу подає сигнали: “Увага! Будьте обережні!” Це дитяча залізниця. Водять цей дивний потяг школярі під керівництвом досвідченого машиніста-інструктора. Я нерідкий пасажир цього потягу. І не тільки тому, що мені подобається кататися в ньому. Веде цей поїзд мій друг Олег. Він старший за мене. Олег […]...
- Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти Друзі – це скарб людини. Справжня дружба проходить усі випробування і триває роками. Між друзями можуть траплятися непорозуміння і суперечки, але друзі завжди знайдуть шляхи до примирення. Треба виховувати в собі уміння дружити. Дружба Неможлива без уміння зрозуміти друга, без уміння вибачити друга, без уміння прийти на допомогу. Чому ми обираємо собі в друзі цю людину, а не іншу? Мені здається, що друзями стають люди, які мають щось спільне. їх […]...
- Світ по-новому відкривати, поете, обов’язок твій МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ “Світ по-новому відкривати, поете, обов’язок твій!” Поезія Максима Рильського – це історія нашої сучасності. Рильський належить до тих митців, у чиїх творах поєднались почуття і розум, лірика і філософія, громадянські теми й інтимні зізнання. Творча спадщина поета вражає безліччю нових епітетів, образів, якими відкликався Рильський на усе, що відбувається у житті. Рильський у віршах поєднав ремесло й творчість, натхнення й розрахунок, “троянди […]...
- Підтримайте чи спростуйте думку: “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти” Авжеж, я підтримую цю думку, адже справжній друг – це людина, якій беззастережно довіряють і на яку завжди можна покластися. В основі справжньої дружби – неписаний “кодекс”, який стверджує необхідність відвертості, щирості й безкорисливості. Саме з друзями людина може поділитись найпотаємнішими почуттями, сподіваючись на розуміння й моральну підтримку. Як свідчать українські прислів’я, людина без друзів – як дерево без коріння, той лиш друга матиме, хто сам другом буде. Дружбу шанували […]...
- “Забудеш рідний край – тоді твій корінь всохне” Колись була чудова пісня. Називалась вона “З чого починається Вітчизна” і розповідала про ті прості речі, з яких складається це вагоме і дуже важливе для кожного слово – Батьківщина. Це і мамина пісня, і бабусині вишивані рушники, і наші друзі, з якими ми пережили немало хороших і гірких хвилин, це малюнок у нашому букварі і груша на бабусиному подвір’ї. Це тисячолітня культура нашого народу, що передається нам з молоком матері, […]...
- “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?” Заповітна життєва мета кожної людини – ідеал, якому підпорядковується все її життя. Свій ідеал Франко вклав у слова головного героя повісті “Перехресні стежки” Євгенія Рафаловича: “…Се має бути перший крок, перший початок моєї ширшої, народної праці. Хочу доложити всіх сил, щоб довести сей народ хоч трохи до освідомлення, привчити його користуватися його правами, боротися з його кривдниками…”. Чи не тому, коли читаєш цю повість, весь час відчуваєш за молодим юристом […]...
- “Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне.” З чого починається Батьківщина? Над цим питанням, хоч раз у житті, замислювалась кожна людина. І кожна знаходила відповідь. Батьківщина – це щось велике, неосяжне. Для більшості людей це незабутні враження дитинства і юності: рідна хата, дерево коло неї, теплі і лагідні мамині руки, шкільні друзі, перше кохання. Нехай було важко, нехай були поразки і розчарування, але яке все дороге і близьке кожному з нас! А як було чудово майструвати щось […]...
- Спадковість? Знаменитий філософ Е. Кант сказав: “Діти повинні виховуватися не для сьогодення, а для майбутнього, можливо кращого стану роду людського”. Кожен з батьків бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, успішною, розумною. Щоб вона вибрала правильну дорогу, мала змогу самореалізуватися, створила потім щасливу сім’ю і гідно виховувала своїх дітей. Про це думають всі батьки, незалежно від того в якій країні вони живуть, на якій мові говорять, якій існує економічний і політичний лад. […]...
- Виховання в дітей поваги до батьків Поезія Платона Воронька – одна з найщиріших у сучасній українській літературі. Його вірші надихають на добрі справи, готують до натхненної праці на славу Батьківщини, а також вчать любити і поважати своїх батьків. У вірші “Школа батьків” П. Воронько звертається до своїх батьків зі словами щирої подяки: Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Саме мати й батько […]...
- Традиції шанування батьків в українській родині Традиції шанування батьків в українській родині Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Ніхто не має права бути безбатченком. У світі є батьки і діти. Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість нашого буття. Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертність – в наступності поколінь. Багатства народної душі зберігаються в пам’яті, в серцях, у вчинках старших – твоїх дідів і батьків. Шанування старших поколінь та повага […]...
- Шпаргалка Від чого відбулося слово “шпаргалка”? Як з’явилося слово шпаргалка, наука точно не знає. Можливо, за основу був узятий корінь – тппар-, від “шпарити швидко, без запинки”. Друга версія – шпаргалка походить від санскритського “shoargalle”, що означає “секретний, таємний документ”. Але вірогіднішою представляється версія, що це слово, як і багато інших, пов’язані з освітою, дісталося нам в спадок від стародавніх греків. Шпаргалка – від польського “szpargaly” – непотрібні, списані папери, в […]...
- Відображення в поезіях Б. Олійника народних уявлень про головні життєві цінності Відображення в поезіях Б. Олійника народних уявлень про головні життєві цінності Коли вже народився ти поетом, – За все відповідай у цім житті. Б. Олійник Поезія Б. Олійника – це віддзеркалення історії українського народу, його моралі, національних традицій. Як і Великий Кобзар, Б. Олійник закликає стояти на сторожі щастя людини і людства словом і життям своїм. І що б не писав поет, основними в його творах є проблеми життя і […]...
- Що для мене українська мова Мова – це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. Отакі квіти вплели в той вінок і Т. Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр Довженко, і Олесь Гончар та інші генії українського народу. Нас, українців, знають інші народи по […]...
- Моя сім’я – найбільший скарб З радістю в душі і усмішкою на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці. Я пишаюся і горджуся своїми батьками, своєму бабусею, своїм […]...
- Виховання в дітей поваги до батьків – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас Поезія Платона Воронька – одна з найщиріших у сучасній українській літературі. Його вірші надихають на добрі справи, готують до натхненної праці на славу Батьківщини, а також вчать любити і поважати своїх батьків. У вірші “Школа батьків” П. Воронько звертається до своїх батьків зі словами щирої подяки: Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Саме мати […]...
- Мій образ рідної землі “Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в ріднім краю, Одним одна біля воріт”, – такими задушевними рядками висловив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову… Стежина в ріднім краї… Небо єдиної в світі батьківщини. У кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. Для когось – це вулиця, […]...
- О, слово рідне! Орле скутий! – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ О, слово рідне! Орле скутий! О, слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О, слово рідне! Шум дерев! Музика зорь блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О, слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним....
- Підтримайте або спростуйте твердження: “Щастя – це казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає” Мабуть, скільки у світі є людей, стільки й можливих варіантів відповідей на запитання, що таке щастя, бо кожна людина розуміє його по-своєму. Розуміння людиною щастя залежить від її духовності. Починаючи з античності, поняття щастя належить до філософських категорій. Усі філософи сходяться на тому, що щастя є поняттям не матеріальним, а внутрішнім. Тобто людина щаслива, якщо вона внутрішньо на це здатна. Якщо звернутися до народної мудрості – афоризмів, прислів’їв та приказок, […]...
- Роде наш красний Родовід, родина, сім’я. Вчитуєшся в ці слова – і в уяві постає те місце, де ти народився, де промайнуло дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою. І зараз дуже важливо кожному з нас пам’ятати свій родовід. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поименно свій родовід до сьомого коліна. Пам’ять про своїх пращурів була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і […]...
- Як я розумію щасливе сімейне життя Кожна людина хоче бути щасливою. І кожна людина прагне щасливого сімейного життя. Проте щасливе сімейне життя кожен розуміє по-своєму. Мені здається, що обов’язковою умовою повинно бути взаєморозуміння між членами сім’ї. Якщо батьки розуміють, по-перше, один одного і разом – інтереси дітей, а діти розуміють інтереси батьків, то така сім’я обов’язково відшукає шляхи до щастя. Зразком для мене є моя сім’я. Ми з сестрою вважаємо своїх батьків старшими друзями. Нам цікаво […]...
- Україна в творчості О. Довженка І. Життя і творчість О. Довженка – яскравий приклад служіння рідному народові. оспівують українців, його сучасників.) ІІ. Україна – центральний образ в творчості О. Довженка. 1. Моральна і духовна краса рідного народу у кіноповісті “Зачарована Десна”. 2. Уславлення героїзму українського народу під час Великої Вітчизняної війни у творах О. Довженка. 3. Історична доля української нації в публіцистиці О. Довженка. ІІІ. “Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не […]...
- Характеристика образу Твісту Олівера Твіст Олівер – герой оповідання про “життя, повної боротьби, страждань, негараздів і знегод”. Травмуюче пізнання істин навколишнього світу завершується благополучним фіналом: сирота, що зазнав тяготи безправ’я і жахи убогості, отримує втаюваний від нього спадок і, ставши заможним юним джентльменом, осягає щастя, “яке тільки можливо в цьому повному негараздів світі”. Ця розв’язка, що послідувала за бурхливими фабульними перипетіями, виглядає штучною на тлі винахідливого і достовірного опису самих “негараздів”. Він повинен пройти […]...
- Жагуче, грізне, що бунтує серце Учнівський твір По роману І. С. Тургенєва “Батьки й діти”. Перед ним схилитися не соромно… Н. Некрасов Життя Тургенєва, знаменитого російського письменника, проходила в одну із самих насичених епох у житті Росії. Саме в цей період, на початку шістдесятих років XІX століття, у Росії зароджувався новий тип борця – різночинця-демократа, людини справи, що прагне до боротьби в ім’я зміни суспільного лада Росії. Образ, що втілив у собі всі ці риси, […]...
- Рідне слово Часто кажуть, що душа народу виражається в слові. Це справді так, бо рідне слово сповнене любові, воно витримало випробування впродовж століть, продовжує жити в душах тих, хто сприймає його не як державну мову, а як щось рідне, материнське, ніжне. А з ніжної душі й слово виринає чисте, свіже, запашне, як лірична українська пісня. Рідне слово пробуджує нас до добра, до звершення добрих вчинків, до творчості й майбутнього розвитку. Рідна мова […]...
- Собака на сіні характеристика образа Теодора Теодоро – один з головних персонажів комедії. Секретар графині де Бельфлор закохується у свою пані, довідавшись про її почуття до нього. Любов Діани дарує йому надію на щастя й несподіване піднесення в суспільстві. Захоплений своїми зухвалими мріями, Т. негайно розстається з Марселой, служницею графині Зміни настрою Діани змушують Т. протягом усього дії комедії те мріяти про щастя із графинею, то шукати розради в любові Марсели. Спритна вигадка його слуги Тристана […]...
- Любов до рідної землі Для когось – це вулиця, де промайнуло дитинство; для когось – великий двір, де вечорами бриніла гітара і мелодійний голос співав про перше кохання; для когось – це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, що посіяла матуся, з рушниками на покуті – в кутку над образами. Рідна земля – це наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радощі й перші сльози, перші […]...
- Родина, сім’я Родина і Батьківщина – найсвятіше у світі, що є у людини. Найбільше людина поважає батьків та Батьківщину. Багато українців віддали за Батьківщину навіть життя. А якщо придивитися на ці два слова: батьки і Батьківщина, то-можна побачити в них багато спільного та рідного. Шануй і поважай батьків! Адже вони над усе люблять тебе. Кожна мати готова зробити все, щоб її дитині гарно жилося. Навіть тоді, коли мати журиться, вона готова віддати […]...
- Твір “Сила слова” або “Слово – це зброя” На світі існує невидима сила. Вона є водночас зброєю та лікарем. Вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. Ця сила є словом. Є навіть приказка: “слово – вершина людського”. Я з нею цілком згодний. Слово – одне з найвищих досягнень людей. Особливо велике значення для людини має рідне слово. Його дитина чує ще в колисці від мами, потім вперше вимовляє його своїми вустами, а потім вчиться розбирати його літери у […]...
- Жінка як сильна стать: життя і творчість Лесі Українки Якщо познайомитись з біографіями хоча б деяких митців, одразу розумієш: що об’єднує чи не усіх діячів мистецтва – непроста доля і непростий внутрішній світ. Насправді, люди мистецтва дуже рідко бувають гармонійними внутрішні й прості у спілкуванні. Можливо, саме це внутрішнє напруження і стає поштовхом до творчості, до розвитку, до самовдосконалення. Бувають письменники, які пишуть настільки досконалі твори, що їм можна дозволяти собі певні диватсттва: внутрішню суперечливість, людські слабкості. Бувають такі […]...
- Дорогоцінний час – Твір-роздум Усна народна творчість – найстародавніший вид мистецтва. Велике місце а нім займають прислів’я і приказки. Це мудрість народу, що пройшла через століття. Наші предки хотіли передати свої знання, досвід, навики нам, що прийшов в цей світ, щоб ми стали добрими і розумними, справедливими і хорошими. Вони відобразили в прислів’ях і приказках свої принципи і погляди на життя. Наприклад, чудове прислів’я: “Справі час, потісі година” учить нас цінувати життя, її швидкоплинність […]...
- Твір Громадянин. Який він? Громадянин. Який він? Часто замислюємося ми над питанням: яким повинен бути справжній громадянин. На мою думку, це людина, яка добре володіє українською мовою, шанує традиції свого народу, бо це цінності, що передаються в спадок із покоління в покоління. Навіть якщо доводиться такій людині на деякий час виїхати, то вона плекає в своїй душі вогник любові до своєї Батьківщини, мови. Кожен повинен обов’язково шанувати своїх батьків, бо без цієї поваги не […]...
- Громадянин. Який він? Часто замислюємося ми над питанням: яким повинен бути справжній громадянин? На мою думку, це людина, яка добре володіє українською мовою, шанує традиції свого народу. Бо це цінності, що передаються в спадок із покоління в покоління. Навіть якщо доводиться такій людині на деякий час виїхати, т вона плекає в своїй душі вогник любові до своєї Батьківщини, мови. Кожен повинен обов’язково шанувати своїх батьків, бо без цієї поваги не можна називатися громадянином. […]...
- Ознака етнічної єдності народу Мова – це найважливіший і найміцніший зв’язок, що з’єднує минулі, сучасні та майбутні покоління народу в одне велике живе ціле. Коли зникає народна мова, народу нема більше! Навіть нову Батьківщину може створити народ, але мови – ніколи: вимерла мова в устах народу – вимер і народ. Дитина, вивчаючи рідну мову, п’є духовне життя й силу з чистої криниці рідного слова. Слово пояснює їй природу, знайомить із характером людей, із суспільством, […]...
- Рушієм і мірою життя є добро Життя таке коротке. Поспішайте творити добро. О. Довженко Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто на віки збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна, хто був покликаний навчати і виховувати, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинний потік життя. І всі ці люди в усі часи творили добро – добро для кожного, добро […]...
Categories: Твори з літератури