Трагізм долі героїв М. Хвильового “)

Микола Хвильовий жив на зламі століть. Його особистість формувалася під впливом бурхливих подій Першої світової війни, революції, встановлення радянської влади. Письменник був відданим ідеалам більшовизму, і водночас полум’яним патріотом України. Таке його світосприйняття призвело до того, що серце митця було поділене навпіл: одна частина вірила радянській владі, а інша любила Україну, хоч ці почуття, на жаль, виключали одне одного.

Надрив у душі Хвильового посилювався тим, що йому не вдалося знайти свого місця в житті, здійснити заповітну

мрію – вирвати українську літературу із “золотої кліті”, яку готувало для неї партійне чиновництво.

Хвильовий прожив трагічне життя, яке обірвалося пострілом у скроню, а цей трагізм долі письменника не міг не вплинути на зображення долі його героїв.

Трагічний відблиск – на особі товариша Жучка з новели “Кіт у чоботях”. Галка на фронті проявила себе з кращого боку: всім допомагала, іноді розважала, радила, піклувалася про тих, хто був поруч. її порівнювали з образом доброго, сміливого, відчайдушного героя казки Шарля Перро. “Це тип: “кіт у чоботях”. Знаєте малюнки з дитинства: “кіт у чоботях”?

Він дуже комічний. Але він теплий і близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечір у червінцях осені. “Ют у чоботях” – це товариш Жучок”.

Гапка була гарною жінкою, але минуло лише кілька років, а вона геть змінилася. І вже не впізнати в цій непідступній, пихатій жінці колишнього фронтового товариша. Гапка тепер не виділяється з натовпу таких самих, як і вона, бюрократів, численних секретарів. А де поділася та, фронтова Гапка, що багато важила для своїх товаришів?

Вона не знайшла свого місця в мирному житті, бо все-таки вона недалека і обмежена, хоча й була необхідною на війні, із своєю добротою, теплом, сміливістю. Трагізм її долі в тому, що життя її стало безбарвним та нікому не потрібним, навіть їй воно не приносить радості.

Найбільш повно, глибоко, об’ємно Хвильовим змальовано образ ліричного героя новели “Я “. В його душі протистоять добро і зло. А складність ситуації в тому, що герой повинен сам обирати єдиний вірний шлях, але зробити цього не може, бо його розум затьмарено ідеалом загірної комуни. Він усвідомлює своє внутрішнє роздвоєння: “Я – чекіст, але я і людина”.

Герой новели робить найжахливіший вчинок у своєму житті: вбиває рідну матір, бо “так треба”.

Ліричний герой стає жертвою революційної дійсності, яка примусила його відступити від ідеалів гуманізму, людяності, добра через фанатичну віру в революцію.

Трагізм цих образів із творів Миколи Хвильового повинен був застерегти сучасників і нащадків від шляху в прірву антигуманізму, відмови від добра. Застерегти, щоб замислились та зупинились.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Трагізм долі героїв М. Хвильового “)

Categories: Твори з літератури