Тема України і революції в поезіях П. Тичини

Події 1917 року сколихнули всі верстви суспільства. Невизначена, тривожна ситуація сповнювала серце Павла Тичини, хвилювала душу молодого поета, збуджувала порив до творчості.

Павло Тичина щиро вірив у національне й соціальне визволення рідної України. Тому у важкі часи народження української державності і незалежності був з трудящим людом, жив його надіями і сподіваннями. Віра в перемогу, щира любов до України, готовність вірно їй служити звучить у багатьох віршах поета.

У ранніх поезіях любов до рідної землі у нього ще не виходить

за межі мотивів співчуття, страждання, журби, навіяних тяжким становищем народу. Поет не знає, як йому допомогти:

Україно моя, моя люба Вкраїно, чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? – Чи про те розкажу, як тебе я люблю, а чи піснею горе твоє я присплю, чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина… Революцію Павло Тичина зустрів у Києві. Не обійшлося без болючих сумнівів, вагань, але важливим є те, що саме революція прискорила духовний розвиток поета-громадянина.

У творах про революцію відбилися суперечності світогляду поета. З одного боку, революція була для нього уособленням надій, всього прекрасного, чого чекав народ. І водночас це подія, що лякає кровопролиттям і жорстокістю боротьби, плачами, смертями;

Не місяць, і не зорі, І дніти мов не дніло. Як страшно!., людське серце До краю обідніло. У творі “Дума про трьох вітрів” у алегоричній формі в образах ранньої весни, Ясного Сонечка, ласкавих вітрів автор виразив народні уявлення про щасливе, оновлене революцією життя.

Так, він мріяв про той день, коли в Україну прийде мир, спокій. З обуренням і гнівом він писав: Не чіпайте моєї Вкраїни! Хай по-вашому вмерла вона. Скажіть: нащо ці ваші знущання та кпини?

Не чіпайте – просю вас – моєї Вкраїни: Тільки це ж моя втіха одна! Для Павла Тичини світ був сповнений краси, сонця, радостей. Навіть у дні трагедій.

Сповнений так щиро, що й досі ми відчуваємо його живу душу, любов і радості.





Тема України і революції в поезіях П. Тичини

Categories: Шкільні твори