Тема кохання в поезії М. Рильського

І все ж таки: в началі було – Слово. І все ж таки: начальний дух – Любов! Євген Маланюк Кохання. Найпрекрасніше з усіх почуттів.

Воно робить усіх людей поетами, що прагнуть відтворити спалах почуття у своїх творах. Зірка кохання народжує поетів, які, раз уздрівши дивовижне сяйво, несуть його через усе життя, не можуть без нього існувати. Тема кохання є невід’ємною частиною їх творчості. Яскраво променіє сяйво зірки кохання у творчому доробку Максима Рильського.

Дивний образ любові виникає у його ранній поезії: Вона за морем синім,

За бором за старим, Вона зрідні пустиням Та бурям степовим. Кохання – це золоті хвилини життя, коли маєш змогу піднятися на вищий естетичний рівень буття. В цей золотий час звучать найтонші струни душі, вони оспівують життя з усіма його барвами, відтінками, тонкими переливами гам. У людини виростають крила. Вона вже не серед людей і турбот, а живе в окремому тоншому світі; її думки, вся душа там, і тіло її підкоряється законам того особливого виміру.

Кохана людина – найчудовіша, найкраща в світі. Її образ буде вічно в серці людини, думки все життя будуть линути до неї. Адже справжнє кохання живе вічно, хоч воно може яскраво розгоратися і згасати. Так Максим Рильський через багато років згадує, сумуючи, кохання молодості: Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда… Та вірю, як приречено людині, Що досі ти прекрасна й молода. Кохання змінює людину, робить її кращою, перетворює на божественну істоту, воно возвеличує людину, відкриває шлях у вічність.

Максим Рильський увічнив своє ім’я у пам’яті людей, увічнив своє кохання у творчості, відтворив таку щирість почуттів, до яких слід прагнути у своєму житті кожному з нас, сподіваючись на божественний дар – кохання.





Тема кохання в поезії М. Рильського

Categories: Шкільні твори