Світло Росії в ліриці С. О. Єсеніна

Сергей Есенин!

В этом имени –

Свет России –

Голубые ее глаза…

В этом имени –

Песня России –

Соловьев ее голоса…

В. Кузнєцов

Сергій Олександрович Єсенін народився в с. Костянтинові Рязанської губернії. “Прізвище Єсенін – рідкісне, корінне, у ньому звучать язичницькі корені – тайсень, овсень, ясен, – пов’язані з родючістю, із дарунками землі, з осінніми святами”, – писав О. Толстой.

Єсенін, що виріс у глухомані мещерських лісів під одноманітний шум сосон і беріз, під тихий шелест

трав і сплески “лонних вод”, не був знайомий із музикою революції, не відчував важкого тягаря сільського життя, але добре знав психологію хліборобів і сприйняв їхню невичерпну любов до батьківщини, до нев’янучої красоти її природи, до “преданий старины глубокой”.

Творчість Єсеніна опиралася на традиції російської класичної літератури і народної поезії, відбивала істотні сторони російського життя і національного духу і тому набула художньої неповторності і своєрідності. Глибинний зв’язок поета з фольклором не переривався протягом усього його життя. Пісенна атмосфера, що оточувала поета в дитячі роки, лишила в його душі глибокий слід. Мати була кращою співачкою у селі, добре співав батько, дід Титов, що виховував Єсеніна, знав напам’ять безліч пісень.

Не варто заперечувати і книжковий шлях знайомства з народною піснею. Єсенін був знайомий із творчістю багатьох російських поетів: Пушкіна, Лєрмонтова, Кольцова, Язикова, Нікітіна.

З усіх жанрів усної народної творчості ліричні народні пісні найбільше відповідали особливостям таланту поета. На підставі використання стилістичних можливостей ліричної народної пісні були створені: “Подражанье песне”, “Выткался на озере…”, “Хороша была Танюша…”.

У вірші “Выткался на озере…” поет під впливом народно-ліричної пісні любовного характеру йде від зображення загальної картини природи до ступінчастого звуження образу:

Выткался на озере алый свет зари.

На бору со звонами плачут глухари.

Плачет где-то иволга, схоронясь в дупло.

Только мне не плачется, на душе светло…

У багатьох віршах Єсеніна помітний асоціативний зв’язок зі змістом популярних народних пісень, що сприяє розкриттю ідейного задуму, поглиблює зміст образів. У вірші “Ямщик” спостерігається форма ліричного монологу:

Пой, ямщик, вперекор этой ночи, –

Хочешь, сам я тебе подпою

Про лукавые девичьи очи,

Про веселую юность мою.

У цих рядках легко угадується пісня “Вот мчится тройка удалая”.

Зв’язок із народною піснею реалізується в перефразуванні рядка або введенням образу-сигналу:

Плачет и смеется песня лиховая,

Где ты, моя липа? Липа вековая?

Ці рядки беруть початок з народної пісні:

Липа вековая над рекой шумит.

Песня удалая вдалеке звучит.

Корені єсенінської поетики глибоко і міцно вросли в національний грунт і протягом усіх творчих років глибоко живили його поезію соками рідної землі. Фольклорну поетику Єсенін використовує у розкритті характеру героя, у зображенні різноманітних настроїв, зовнішніх деталей портрету, під час опису природи, для передачі колориту і т. д.

Часто Єсенін, використовуючи багатий досвід народної поезії, вживає прийом уособлення. Черемха в нього “спит в белой накидке”, верби – плачуть, тополі – шепочуть, “пригорюнились девушки-ели”, “словно белой косынкой повязалась сосна”, “плачет метель, как цыганская скрипка” і т. д. Але, на відміну від усної народної творчості, Єсенін настільки олюднює світ природи, що іноді паралельно йдуть два описи:

Зеленая прическа,

Девическая грудь,

О тонкая березка,

Что загляделась в пруд?

Тут показана передосіння, але ще молода струнка берізка, яка настільки уподібнена дівчині, що мимоволі опиняєшся у полоні почуттів, викликаних розставанням закоханих. Таке олюднення не властиве фольклору.

Єсенін часто використовує символіку образів. Деякі символи настільки улюблені автором, що проходять через усю його лірику. Улюблені кольори поета – синій і блакитний. Ці кольори посилюють відчуття неосяжності блакитних просторів Росії, створюють атмосферу світлої радості буття.

Значне місце у творчості Єсеніна займають епітети, порівняння, метафори. Вони використовуються як засіб живопису, передають різноманіття відтінків природи, багатство її фарб, зовнішні портретні риси героїв.

Велику роль у творчості Єсеніна, як і в народних піснях, грають повтори. Вони використовуються для показу душевного стану людини, для створення ритмічного малюнку. Єсенін вживає повтори з перестановкою слів:

С моей душой стряслась беда,

С душой моей стряслась беда.

Поезія Єсеніна насичена звертаннями, часто це звертання до природи:

Милые березовые чащи!

Отже, використовуючи стилістичні особливості народної лірики, Єсенін ніби проціджує їх через літературні традиції і через своє поетичне світовідчуття. Народно-пісенні традиції переломлювалися через суто єсенінське і набували відтінку індивідуальності, органічно входили в тканину твору Єсеніна і виступали як елемент його поетичної творчості. Пісні рідної землі, як і її народ, її звичаї, природа назавжди залишилися в поезії Єсеніна не тільки предметом найглибших роздумів, сердечного уподобання, але і своєрідним естетичним критерієм.

Лірика Єсеніна – це лірика, яка розкриває складний і різноманітний світ душі людини.

Для Є. Єсеніна фольклор був джерелом поглибленого розуміння побуту, національного характеру, звичаїв і психології народних мас, а також школою поетичної майстерності. Поет не пройшов повз багаті традиції і досвід освоєння усної народної творчості, накопичені класичною літературою, сучасниками Єсеніна. У той же час він як самобутній і великий художник неповторний у своєму фольклоризмі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Світло Росії в ліриці С. О. Єсеніна

Categories: Твори з літератури