Сплетення дійсності і вигадки, реальності і фантастичного в повісті М. М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”

“Тіні забутих предків”, правдиву казку Гуцульщини М. М. Коцюбинський закінчив у 1919, а вперше надрукував у 1912 році. Написанню твору передувала велика і напружена робота: письменник вивчав фольклорно-етнографічні матеріали про Гуцульщину, збирав наукові статті монографії: особисто, поїхавши до Криворівні, ознайомився з місцевою природою.

Коцюбинський не просто хотів змалювати та описати життя казкового народу, він прагнув зазирнути в душу людини, показати її світосприйняття і внутрішній світ. Коцюбинський – художник-психолог хотів зрозуміти саме психіку гуцулів, адже амяючи величезну фантазію, вони вірять в перекази і легенди, надзвичайні сили природи і ворожіння. Глибокі язичники, вони все життя проводять у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори, води. Вірять, що є люди, які знають мову духів, вірять в силу слова, в чародіїв, що супроводжують бурю, град і грім.

Саме тому не останнє місце в повісті належить нявкам і Чугайстру, градівнику Юрі, що в змозі відвернути бурю, ворожці Химі, що неодноразово заважала і шкодила Іванові. Всі ці персонажі ще раз підкреслюють

страх гуцулів перед нечистою силою і силами природи.

У повісті щільно переплітається фантастика і реальність. Особливості цього краю накладають певний відбиток навіть на побут, звичаї гуцулів. З самого початку йде розповідь про хлопця, і нібито все досить просто, але ; вже й тут є елементи фантастичного.

Неспокійний, дивний хлопчик все частіше наводить матір на думку, що при пологах, мабуть “не засвітили свічки” і їй замінили сина на бісеня. Отже, від самого народження Іван потрапляє в фантастичний світ вірувань, і вже в сім років він знав, що на світі є нечиста сила і злий дух править всім, що в лісах є лісовики та веселий чугайстер, що роздирає нявок. Ці знання ніколи не ставились під сумнів, так було і по-іншому не могло бути.

Фантастичною, наприклад, є зустріч малого Івана зі щезником. І хоч ми розуміємо, що це лише уява хлопчика, який дуже вірить в надзвичайні сили, але для Івана це досить реально і важливо.

У дорослому житті фантастичні елементи присутні в житті Івана в різних формах. Цікавим є свідоме обожнення вогню на полонині. Люди вірять в живу силу вогню, що захищає їх від ворогів, допомагає в повсякденному житті.

Навіть просте запалення вогню супроводжується різними ритуалами і горить протягом літа.

Майстер психологічної новели, Коцюбинський знаходить напрочуд вдали засоби для розкриття внутрішнього світу Івана, поєднуючи його з природою Душа гуцула не лише може чути мелодію гір, лісів, струмків, а й здатна створювати свою музику. Протягом життя Івана супроводжують фантастичні події, що пов’язані зі світосприйняттям, вірування гуцулів. Найреальнішим, найчистішим є почуття між Іваном і Марічкою, але й воно незримо пов’язано з вигадками. Після смерті коханої Іван часто відчував її, це ніжний голос, наприкінці зустрічається з Марічкою-нявкою, розмовляє з нею. І розуміємо, що це лише плід збудженої її ии, але Іван ніби насправді чує поклик коханої, що змушує його йти на її пошуки, на її оклик і, втративши пильність, Іван зривається в провалля, а згодом помирає. / і цілу ніч, і це в ту мить, коли поряд лежить покійник. Досить дивно для нас, яле звично для гуцул якнайбільше людей повинно побудувати і якнайвєселіше повинно бути в хаті тієї ночі, щоб не було сумно і страшно жити людям цього дому.

Автор хоче показати, що гуцули цінують життя більше, ніж смерть, що нони довго не замислюються над смертю людини, зневажають її і навіть не оплакують померлого. Не є випадковою і назва повісті, що повністю віддзеркалює її зміст. Серед гуцулів, відрізаних горами від широкого світу, збереглися ті давні світовідчуття, коли природа людина, дійсність і вигадка.

Реальне й фантастичне зливались водне нероздільне ціле.





Сплетення дійсності і вигадки, реальності і фантастичного в повісті М. М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”

Categories: Твори з літератури