Собор Паризької богоматері характеристика образа Клода Фролло

Related posts:

1. Собор Паризької богоматері характеристика образу Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері у кінці XV ст. Навчений знаннями у багатьох науках, самолюбна і розсудлива людина, він захоплюваний диявольською пристрастю до прекрасної циганки Эсмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її дістати: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається убити коханого нею капітана де Шатопера. У замаху звинувачують дівчину і засуджують її до смерті; Ф. Пропонує їй бігти з в’язниці в […]...
2. Засудження егоїзму Клода Фролло в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” Роман “Собор Паризької Богоматері” – твір, що змушує кожного читача глибоко замислитися над сутністю життя, над проблемами моралі та духовності. Один з головних персонажів твору – священик Клод Фролло. З юнацьких літ він прагнув займатися наукою і до 35-річного віку досяг великих знань. Цілком віддавшись улюбленій справі, він відмовився від усіх земних благ і насолод: не одружився, а натомість виховував свого молодшого брата Жеана, що уцілів після чуми. Розчарувавшись у […]...
3. Образ собору у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” І. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XІX століття. ІІ. Собор Паризької Богоматері – рівноправний герой твору. 1. Символічність назви собору. 2. Опис собору – привід для натхненної поеми в прозі про французьку національну архітектуру. 3. Собор – притулок для народних героїв Гюго. 4. Символіка епізоду штурму собору. ІІІ. Мої враження від книги В. Гюго....
4. Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди Есмеральда – юна циганка-танцівниця в Парижу XV в. Красуня й сирота, не знаючих своїх батьків, вона по сюжеті роману стає предметом страсті декількох чоловіків: боягузливого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло й виродка-дзвонаря Квазімодо. Однак вона сама байдужа до всім трьох і цнотливо закохана в четвертого – незначного й легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Ложно обвинувачена в замаху на життя капітана, а також у чаклунстві й […]...
5. Романтичне осмислення дійсності в романі “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
6. Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
7. Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично. Гюго використовує гіперболу і емфазу в […]...
8. Собор Паризької богоматері характеристика образа Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-Найда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, одержує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку есмеральду, приймає за це болісне публічне покарання й, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її в катів і вкрити в соборі, що він потім поодинці […]...
9. Добро і зло у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго – великий французький письменник – прожив довге життя, впродовж якого багато і плідно працював і залишив нащадкам величезну спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він написав безліч поем, віршів і драматичних творів. Крім того, Віктор Гюго – автор відомих романів “Людина, яка сміється”, “Дев’яносто третій”. Але найзнаменитішим його романом вважається “Собор Паризької Богоматері”. В. Гюго продовжує традиції історичного роману, сполучає історичні факти з художньою вигадкою. Письменник зображує […]...
10. Боротьба добра і зла у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго – великий французький письменник – прожив довге життя, протягом якого багато і плідно працював і залишив велику творчу спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він створив чимало поем, віршів, драматичних творів. Гюго – автор відомих романів: “Людина, яка сміється”, “Трудівники моря”, “Дев’яносто третій” тощо. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих творів французького письменника. Письменник змальовує картини життя Франції кінця ХV століття. Але історичні події стають для […]...
11. Собор Паризької богоматері характеристика образу Есмеральди Есмеральди – юна циганка-танцівниця в Парижі XV ст. Красуня і сирота, що не знає своїх батьків, вона по сюжету роману стає предметом пристрасті декількох чоловіків : боязкого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло і виродка-дзвонаря Квазімодо. Проте вона сама байдужа до усіх трьом і цнотливо закохана в четвертого – нікчемного і легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Неправдиво звинувачена в замаху на життя капітана, а також в […]...
12. Роздуми про вічні цінності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів XІX століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Роман написано наприкінці 20-х років XІX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається […]...
13. Романтичне осмислення боротьби добра і зла в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично Гюго використовує гіперболу і емфазу в епізодах зустрічі божевільної мешканки Щурячої нори із загубленою дочкою біля […]...
14. Образ Собору в романі “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до Собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини ХІХ століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – Собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
15. Образ собору в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини XIX століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
16. Добро і зло у романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів ХIХ століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Роман написано наприкінці 20-х років XIX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається […]...
17. “Собор Паризької Богоматері” В. Гюго – романтичний історичний роман, його проблематика Роман “Собор Паризької Богоматері”, що належить перу великого французького письменника Віктора Гюго, ось уже понад півтора століття залишається популярним серед читачів. Гюго звертається у своєму творі до історії французького середньовіччя. Се­редні віки постають у романі у вигляді історії-легенди, що базується на вічному протистоянні двох начал – добра і зла, милосердя та жорстокості, співчуття і нетерпимості, почуття і розуму. Герої “Собору Паризької Богоматері” – це не тільки яскраві, живі характе­ри, їхні […]...
18. Дія роману “Собор Паризької богоматері” Цим твором Гюго завершується короткий період яскравого розквіту історичного роману в французькій романтичній літературі. Задуманий роман був наприкінці 20-х років, а написаний зразу ж після Липневої революції 1830 р. й вийшов у світ на початку 1831 р. Згадана революція позначилася на романі, але вона лише загострила, чіткіше визначила Проблеми, що хвилювали Гюго й раніше і входили в первісний задум роману. Це насамперед проблеми історичного прогресу й соціальної справедливості, а також […]...
19. Вічна боротьба добра і зла у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Головна тема роману “Собор Паризької Богоматері” – тема народу і народної непокори. Ми бачимо Париж бідних, знедолених, принижених. У романі колоритно зображено своєрідні звичаї, традиції, побут французького Середньовіччя, розкрито історичну специфіку епохи. Одним з головних образів – символів роману виступає величний собор, що носить ім’я Богоматері. Він будувався з ХЇІ по XV століття, внаслідок чого поєднав різні архітектурні стилі – романський, стиль раннього Середньовіччя і пізньо-середньовічну готику. Собор, що за […]...
20. Собор Паризької богоматері характеристика образу Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-знайда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, отримує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку Эсмеральду, приймає за це тяжке публічне покарання і, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її у катів і укрити в соборі, який він потім самостійно […]...
21. Роман В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” як символ пробудження народу від вікового рабства Кожна епоха починається теократією і закінчується демократією. Давній вислів Собор Паризької Богоматері… Серце Парижа… Собор будувався протягом декількох людських поколінь – із XІІ до XV століття. Тут збереглася народна пам’ять, вікові традиції. Камінний архітектурний літопис ніби промовляє до людини і передає їй усе, що сталося протягом багатьох віків існування великої столиці світу. Віктор Гюго торкається своїми тонкими пальцями каменя Собору, і перед його очима постають різні сцени: він ніби чує […]...
22. Тема кохання у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” Тема кохання – одна з головних тем роману “Собор Паризької Богоматері”. Це твір романтичного характеру, а значить, суттю взаємин між героями є любов або ненависть. Любов – це найвищий прояв почуттів людини до світу в усіх його проявах. Тому вона вимагає від людини напруги найпотаємніших сил, що дрімають у ній. Часом людина й сама не може розібратися, яке почуття притягує її до іншого. От Гудула, що плекає ненависть до “циганки” […]...
23. Мотив фатуму у романі Гюго “Собор Паризької богоматері” Давні греки вірили, що доля смертних людей і безсмертних богів знаходиться в руках невблаганних мойр. Ніхто не може боротися проти долі. Відсутня така влада, яка б змінила хоч що-небудь у тому, що призначено людям і богам. Можна лише покірно схилитися перед долею та підкоритися їй. Лише мойри знають веління долі. Мойра Клото пряде життєву нитку людини, визначаючи строк її життя. Обірветься нитка, і закінчується життя. Мойра Лахесіс виймає, не дивлячись, […]...
24. Образ прекрасної та нещасної Есмеральди у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” Один з найулюбленіших жіночих образів світової літератури – образ Есмеральди у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Есмеральда є втіленням того, що ми називаємо жіночість. Ніжність, тендітність, чарівність, цнотливість гармонійно поєднуються із незламною силою духу. І найголовніше – вона уміла кохати, самовіддано, безмежно, до смерті. Письменник відразу не відкриває таємницю Есмеральди, він готує читача, сплітає невидимі нитки долі, які нарешті створюють клубок трагічного фіналу. Смерть Есмеральди певною мірою є закономірною. […]...
25. Життєва доля Квазімодо та Клода Фролло Кожна людина, яка приходить у світ, сподівається на щастя. Та що для неї конче необхідне? Може, краса, багатство, вченість? Може, певні якості характеру? Не так вже й легко відповісти на це питання. Але можна побачити це на прикладах героїв роману “Собор Паризької Богоматері”. Серед строкатого натовпу різного люду, що наповнює Париж, Квазімодо неможливо не помітити, бо зовні він потворний – глухий, одноокий, горбатий і кульгавий. З нього потішаються. Ним командують. […]...
26. “Собор Паризької богоматері” . Книга Восьма У ту мить, коли нещасна піднімалась на фатальний візок, щоб вирушити в свою останню путь, їй стало нестямно жаль життя. Вона звела запалені, сухі очі до неба, до сонця, до сріблястих хмарок, розірваних там і тут неправильними чотирикутниками й трикутниками блакиті; потім подивилася вниз, навколо себе, на землю, на натовп, на будинки… Зненацька в ту хмить, коли чоловік у жовтому зв’язував їй лікті за спиною, з грудей її вирвався нестямний […]...
27. Трагічність долі Есмеральди. Твір за романом Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Есмеральда – улюблена героїня Віктора Гюго, для нього вона втілення кращих людських рис. Письменник захоплюється її красою,. щирою вдачею, співчуває жорстокій долі. Внутрішній світ дівчини – світлий, прозорий, романтичний. Він відбитий в її піснях, а пісня – це завжди душа народу. Гордість та почуття власної гідності притаманні Есмеральді. Вона чудова, коли танцює чи співає. Дівчина дуже любить свою кізку, добре до неї ставиться, доглядає її, а також вчить деяким “фокусам”. […]...
28. Трагічна доля Есмеральди І. “Собор Паризької Богоматері” – твір про сутність життя, проблеми моралі та духовної краси людини. ІІ. Есмеральда – улюблена героїня В. Гюго. 1. Зовнішня краса Есмеральди. 2. Духовна краса дівчини. 3. Есмеральда – добра та чуйна людина. 4. Нездійсненність щастя в коханні. 5. Есмеральда і Клод Фролло. ІІІ. Моє ставлення до Есмеральди та враження від роману....
29. Собор як символ духовної краси людини у романі О. Гончара “Собор” Пам’ятниками та соборами здавна славилась наша земля. Здіймалися вони над полями та над містами, зростали серед селищ та майданів. Були, та й є, своєрідними символами духовної краси людини. Ними пишалися наші предки, про них співали кобзарі; вони прийшли у наше століття, мов міст через віки страждань та незгод, веселощів та радощів, мов живий зв’язок між поколіннями. Зруйнувати собори – це значить зруйнувати свою культуру, свою історію – самих себе. Про […]...
30. Характеристика образа Олени в трагедіях Еврипида Олена – персонаж трьох трагедій Еврипида: “Троянок”, “Олени” і “Ореста”. Дві з них, “Троянки” і “Орест”, представляють традиційний образ Е. – невірної дружини, що втекла з Парисом, і винуватниці лих, що обрушилися на Елладу. У трагедії “Олена” Еврипид зображує Е. невинної. У трагедії “Троянки” зображене відведення в рабство знаменитих троянських жінок У числі полонених виявляються й Е., що греки передали Менелаю з побажанням убити або відвезти назад у Грецію. Зустрівшись […]...
31. Три мушкетери характеристика образа кардинала Ришелье Ришелье, кардинал – перший міністр, що володіє фактично необмеженою владою навіть над королем Людовиком XІІІ, так чи інакше бере участь у всіх подіях, що відбуваються у романі, і плетущий хитромудрі інтриги, спрямовані головним чином проти королеви Ганни Австрійської. Р. персоніфікує собою головну конфронтуючим мушкетерам силу, з якої вони, однак, справляються, а в остаточному підсумку досягають і примирення. Франція у романі Дюма з’являється розділеної на два табори, в одному йз яких, […]...
32. Будинок про сім фронтонів характеристика образа Полковника Пинчена Полковник Пинчен – старий пуританин, засновник роду Пинченов, що прибув у Нову Англію разом з першими поселенцями. Померлий більш ніж за сто років до часу, коли розгортається дія роману, вона даний Готорном не як безпосередньо діюча особа, а через вплив його вчинків на героїв-сучасників автора, розкриваючи в такий спосіб центральну проблему роману – проблему зв’язку минулого й сьогодення, проблему присутності давно, здавалося, що минули в дні сьогоднішньому. Символом такого зв’язку, […]...
33. Горе від розуму характеристика образа Софія Павлівна Фамусова Горе ВІД РОЗУМУ Софія Павлівна Фамусова – центральний жіночий персонаж комедії; 17-літня дочка хазяїна московського будинку, у якому розвертається дія; після смерті матері вихована “мадамой”, бабусею Розье, що за “зайвих” 500 руб. перебралася вихователькою в інший будинок. Іншому дитинства С. був Чацкий; він же став героєм її першого отрочного “роману”. Але за три роки, що Чацкий був відсутній, перемінилася й сама З, і її серцева прихильність. З одного боку, З. […]...
34. Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох […]...
35. Дослідження образа головного героя у романі П. Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці” Розміщено від Tvіr в Понедельник 24 мая Образ Гренуя контрастує з образом Квазімодо з роману В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Мабуть, кожен з нас, пізнаючи життя, нерідко замислювався про те, що людина, фізично довершена, навіть прекрасна, далеко не завжди має красиву та щиру душу. У народі здавна кажуть: “З лиця води не пити”, бо все ж таки найголовніше в людині її душевні якості. Про це розповідає роман відомого французького письменника […]...
36. Жайворонок характеристика образа Жанни д’арк Жанна д’аркСтала ще при житті літературною героїнею: “Слово про Жанну д’арк” Христини Пизанской з’явилося в 1429 р. У п’єсі й союзникам і супротивникам Ж. д’а. очевидно, що вона живаючи легенда. Навіть граф Варвик, що називає її “замурзаною чаклункою, дурочкой, кретинкою й авантюристкою”, розуміє, що в ній зосереджена вся Франція. Він порівнює неї з “маленьким жайворонком, що нерухомо висить у повітрі, у те час як у нього цілиться стрілець”. Невидима ока […]...
37. Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і народної символіки. Але те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. Там, де поселялись запорожці, – […]...
38. Федра характеристика образа Федри Федра – дружина Тесея, дочка Миноса й Пасифаи, мачуха Іполита. Ф. палає пристрастю до свого пасинка й відкривається йому, але коли вертається додому її чоловік Тесей, якого вона вважала загиблої, рятуючи себе й своїх дітей від ганьби, допускає, щоб годувальниця енона оббрехала Іполита в зазіханні на її честь раніше, ніж відкриється правда. Проклятий батьком, Іполит гине, а Ф., повна каяття, отруюється, перед смертю визнаючись Тесею у своїй провині й невинності […]...
39. Собор як символ духовної краси людей за романом “Собор” На романі Олеся Гончара “Собор” довгі роки лежала тінь заборони. І це не дивно, бо в ньому автор сміливо критикує існуючі в той час порядки. Тільки недавно твір дійшов до читачів і одразу ж надбав чималу популярность. Чим же сподобався він нашим людям? у романі немає ні пригод, ні інтригуючих поворотів сюжету. Мабуть, секрет у зображенні вічних проблем людства, а також актуальних проблем того часу, бо більшість наших співвітчизників могли […]...
40. Батьки й діти характеристика образа Кірсанова Аркадія Миколайовича БАТЬКИ Й ДІТИ Кірсанов Аркадій Миколайович – приятель Євгенія Базарова і його учень, представник молодого покоління, що коштує на відміну від Базарова набагато ближче до його середнього рівня. У його позиції прямий вплив епохи сполучається з таким же прямим впливом звичайних властивостей віку. Захоплення А. новітнім навчанням досить поверхово. В “нігілізмі” його залучають можливості звичайно коштовні для парубка, що вступає в життя, – відчуття волі, незалежність від традицій і авторитетів, […]...