Шматок хліба

Шматок хліба Найбільший прояв геніальності – в засіяній ниві. / О. Довженко / Я дуже люблю поезію. Одного разу, гортаючи збірку Ольги Бергольц, я прочитала вражаючу розповідь, після якої я вже не можу байдуже ставитися до хліба.

Під час Великої Вітчизняної війни шофер віз хліб до блокадного Ленінграда. Раптом машина зламалася, а шофер не міг її відремонтувати, бо його руки задубіли від сильного морозу. Тоді він вмочив їх у бензин і підпалив од мотора. Палаючими руками відремонтував машину і вчасно привіз хліб людям.

У моїй уяві ще довго

стояла ця картина, і тоді я зрозуміла, чому слова “жито” і “життя” зі спільним коренем… Я дивлюсь на шматок хліба на столі – і бачу маленьке зернятко в колосі, сповите, мов дитинка, після народження. Я бачу золоті хвилі на ланах моєї України, які відбилися на її державному прапорі.

Я бачу, як палаючим золотим водоспадом урочисто переливається стигле зерно з комбайна у вантажну машину. Я бачу, як матуся приносить додому у руках круглу хлібину і, загортаючи у рушник, кладе її на стіл. Тепер врешті я її зрозуміла: чому саме – в руках і чому – нікуди, крім на стіл… Споконвічна народна мудрість: хліб – усьому голова! М. Стельмах писав: “На колосі, на звичайному і незвичайно дивовижному – сивому колосі жита і золотому пшениці – з віку у вік трималася людська доля!” Все життя, день у день, у будь-яких обстави нах поруч з людиною був хліб.

Народжувалась дитина, і йшли на хрестини – неодмінно клали у колиску на здоров’я і достаток срібний карбованець і хлібину. Виростала ця дитина і йшла на навчання – батько ніс горщик каші і хлібину: на розум, силу і здоров’я. Хлібом-сіллю зустрічають на весіллі молодих. А скільки “хлібних” правил зберегла народна пам’ять, успадкувавши їх від наших прадідів!

Коли заходить сонце, бажано не починати нової хлібини. Через кусень, який лежить на дорозі, ніколи не переступають – його піднімають і кладуть на видноті. Крихти зі столу ніколи не змахують на сміття, а несуть птахам. Хлібом клялись у найважливіших і найвідповідальніших випадках, бо зрадити його – неможливо: інакше заподієш собі велике лихо.

А скільки прекрасних рядків склав наш народ про хліб! Починаючи від перлин усної народної творчості й закінчуючи неперевершеними творами класиків сучасності, – скрізь хлібові з великою повагою було відведено найпочесніше місце. Тому що хліб завжди символізував міцну родину, добробут, гостинність, взагалі – життя. Здавна йому надавали круглої форми, ототожнюючи його з сонцем. . Я торкаюсь шматочка хліба, і в моїй душі наче щось спалахує, в серце вдарило ніжним поштовхом. І я ніби почула: “Я дам тобі силу, я зміцню твоє здоров’я і життя, я буду з тобою у радості й горі.

Ти тільки бережи мене! Це ж зовсім неважко…” Хай же завжди буде хліб на столі та в серці мого народу – і в горі, і в радості!

Щоб були мої співвітчизники щасливими, здоровими і сильними, і щоб хлібними полями і непохитною міцністю славилася моя Україна!





Шматок хліба

Categories: Твори з літератури