Що нам заважає вчитися

Related posts:

1. Навіщо потрібно вчитися? Це питання водночас і дуже легке, і дуже важке. Нібито зрозуміло всім: учитися потрібно, щоб багато знати, вміти, одержати професію, стати ким хочеш, а потім добре працювати, багато заробляти, допомагати батькам, завести родину тощо. Насправді все це не відповіді. Звичайно, якщо зовсім не вмієш читати, рахувати і писати, жити майже неможливо. Це теж усім зрозуміло. Але от як учитися? Скільки вчитися? Чому вчитися? Це питання непрості. І на кожне з […]...
2. Вчитися необхідно! Всі діти України ходять до школи, багато з них потім закінчує коледжі або вступає до Вузів. Тому що ми розуміємо: кожній людині потрібні знання у повсякденному житті. Треба вміти читати, писати, рахувати. Сучасну людину оточує багато техніки не тільки на виробництві, але й у побуті. Потрібні знання, щоб розібратися у всьому різноманітті навколишнього світу. Вчитися необхідно, щоб отримати гарні знання. Освічена людина відчуває себе впевнено, у неї багато друзів. У […]...
3. Усяка нація може і повинна вчитися в інших Ці слова К. Маркса особливо актуальні в XXІ столітті, коли меж для інформації, культури, науки і технологій не існує. Створюються різні об’єднання країн: СНД, Європейський Союз, країни Тихоокеанського регіону, країни Балтії, країни Чорноморського басейну і т. п. Для економічного і культурного співробітництва, для взаємодопомоги з багатьох питань. Для того, щоб учитися в інших. Тарас Шевченко нам залишив такий заповіт: “І чужому научайтесь й свого не цурайтесь!” Учитися в інших, не […]...
4. Згаяного часу конем не здоженеш Не існує машини часу, щоб повернути його плин назад і виправити зроблені в минулому помилки, зробити те, що не встиг. Плин часу невпинний. Не можна ступити в одну воду два рази, казали давні греки. Та вода, в яку ти входив вперше, вже далеко. Тому треба цінувати час сьогодні, щоб не жалкувати за ним завтра. Бо вже завтра “сьогодні” стане минулим. Є люди, які за своє коротке життя встигають зробити більше, […]...
5. Згаяного часу конем не здоженеш – ІІ варіант II варіант Не існує машини часу, щоб повернути його плин назад і виправити зроблені в минулому помилки, зробити те, що не встиг. Плин часу невпинний. Не можна ступити в одну воду два рази, казали давні греки. Та вода, в яку ти входив вперше, вже далеко. Тому треба цінувати час сьогодні, щоб не жалкувати за ним завтра. Бо вже завтра “сьогодні” стане минулим. Є люди, які за своє коротке життя встигають […]...
6. На шкільному святі Нового року Скоро Новий рік. Завтра почнуться зимові канікули, а сьогодні у нас у школі було свято. І в нашому класі, і в актовому залі все прикрашено іграшками, паперовими сніжинками, срібним “дощиком”. У залі стоїть величезна ялинка, вона вся у вогниках, намистах, іграшках. Усі вчителі і учні у святковому одязі. Тут всі п’яті класи. Наша Оксана Петрівна запросила нас зробити коло навкруги ялинки. Ми танцювали, співали, читали вірші. Потім прийшов Дід Мороз […]...
7. Толока Толока – то одна з найдавніших форм колективної взаємодопомоги. Коли треба зробити велику за обсягом роботу, скликають родичів, сусідів, товаришів. Люди разом працюють, їдять, п’ють, співають, веселяться. Наприклад, у моєму селищі колективно працюють, коли чистять колодязь. Вода у нас глибоко – 30 метрів. Тому вичистити колодязь одній людині важко. Адже треба спочатку вибрати воду. От і стають сусіди ланцюжком, виливають воду. А потім, коли вже вся робота виконана, збираються на […]...
8. Цитати до образу Юрби Цитати до образу юрби, що характеризують натовп. 1. “Дарма! Привикнуть до всього можна”. 2. “Смійтесь! Ваш сміх мене минає”. 3. “Твій швець не був ніколи в небі, твій швець нікого не зді­ймав з землі угору, нікого не кликав”. 4. “Та ти кажи: ми й лежачи почуємо”. 5. “У їх душа як кремінь: б’єш крицею по ній, а з неї іскри ллються”. 6. “…всі як камені лежать. Не дивиться їм в […]...
9. Розповідь про море Кажуть, що море безкінечне. З географічної точки зору це звісно не так. Проте, якщо хоча б на мить у нього вдивитись, всі сумніви одразу зникають. Безкрайній горизонт такий неосяжний, такий далекий. Люблю прогулянки біля моря. Вони ніколи мені не набриднуть, адже завжди різні. Саме море не буває однаковим. Воно мінливе за своєю природою. Сьогодні воно спокійне и тихе і наче не має нічого більш ласкавого за його легкі хвилі. Вода […]...
10. Твір до ЗНО “Чи варто чекати чогось завтра, а не жити вже зараз?” Аргументи, докази, приклади, висновок “Життя іде, і все без коректур. І як напишеш, так уже і буде,” – стверджує Ліна Костенко, українська поетеса. Тобто, авторка вважає, що немає вороття нашим вчинкам та помилкам. “Але не бійся прикрого рядка” – продовжує вона. Я розумію це так, що не помилятися – означає нічого не робити. Боятися помилок означає ховатися від життя, перестати йти людям назустріч. Я не згоден з тим, що в […]...
11. Що означає сьогодні бути джентльменом? Понеділок, кажуть, день важкий, але саме цей день став для нас пам’ятним. Наша класна керівниця Інна Юріївна оголосила понеділок… Днем джентльмена. Вона пояснила, що джентльмен – це людина вихована, ввічлива, з гарними манерами. Ці якості треба виховувати в собі щодня. А поки ми повинні уявити себе джентльменами хоча б на один день. І ми “почали входити в образ” джентльмена… На перервах хлопчики намагалися, виходячи з класу, пропускати дівчаток уперед, у […]...
12. Що значить бути сучасним Життя не стоїть на місці. Змінюються часи. Якою ж повинна бути сучасна людина? Швидкий розвиток науки, техніки, нові технології вимагають глибоких і міцних знань від сучасної людини. Дедалі необхіднішими стають сьогодні вміння працювати на комп’ютері, знання іноземних мов. Сучасна людина повинна стежити за новими досягненнями і відкриттями. Але, щоб розуміти їх, необхідно мати відмінні знання із шкільних предметів. Сучасна людина обов’язково має бути культурною, розбиратися у мистецтві і мати високий […]...
13. Складіть роздум, розкривши своє бачення духовного обличчя нашого сучасника Мій сучасник… Який він? Різний, але загалом непростий. Кажуть, що він надзвичайно практичний, йому бракує духовності. Я із цим цілком згодна. Зустрічаючись зі своїми ровесниками в різних місцях, бачу, чим вони живуть. Більшість мріє про гарне вбрання, престижний виш, а в майбутньому і таку ж професію, високі заробітки, заможного чоловіка чи дружину. З одного боку, в цьому немає нічого поганого, кожна людина заслуговує на гідне життя, але, крім матеріального, є […]...
14. Твір за поезією В. Симоненка “Ти знаєш, що ти людина?” Мабуть, немає людини, яка б не замислювалася над питаннями: чи так вона живе? Чи гідна називатися людиною? Що залишить після себе нащадкам? Замислююся над цим і я… Думаю, що людина відрізняється від інших створінь природи духовністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожна особистість – неповторна! Але вважаю, що завдання кожного – робити світ навколо себе добрішим, більш гуманним, допомагати ближнім, довіряти, розвивати свої творчі здібності, поважати інших. Ми […]...
15. Улюблений куточок природи Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник – невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. І немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. Просто до невеликого фарбованого ослона […]...
16. Святковий букет. Твір-розповідь Завтра в моєї матусі день народження. Звичайно, я вже приготувала подарунок. Але до подарунка ще потрібно мати гідний букет квітів. Щоб підібрати букет для матусі, я навіть перечитала одну зі своїх улюблених книжок, яка називається “Квіти у вашому домі”. Поради, які я знайшла в цій книжці, були цікавими, але не дуже корисними. Наприклад, цілий розділ було присвячено польовим квітам, які, виявляється, є майже універсальними у всіх святкових випадках. На жаль, […]...
17. Твір “Сила слова” або “Слово – це зброя” На світі існує невидима сила. Вона є водночас зброєю та лікарем. Вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. Ця сила є словом. Є навіть приказка: “слово – вершина людського”. Я з нею цілком згодний. Слово – одне з найвищих досягнень людей. Особливо велике значення для людини має рідне слово. Його дитина чує ще в колисці від мами, потім вперше вимовляє його своїми вустами, а потім вчиться розбирати його літери у […]...
18. Мама – мій найкращий друг Щодо дружби так багато говорять. А що це значить? Я довго цього не розумів, доки не стався зі мною досить дивний випадок. Того дня все йшло не так. Ні, я не запізнювався до школи. Будильник задзвенів вчасно. Мама мене, як завжди, нагодувала. Тато, як завжди, провів мене до зупинки. Та й погода була чудова. А що ж було поганого? Спочатку я з’ясував, що забув удома щоденник. І щоуроку мене за […]...
19. Що забезпечує душевну гармонію і щастя? Росте людина… її життя розпочинається світанком душі – дитинством. Назавжди воно залишається у пам’яті як потаємне і світле. Здавалося б, життя наскрізь прекрасне. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя – це передусім вміння любити життя і людей, вміння віддавати свої сили, своє душевне тепло людям. Завжди потрібно творити добро, бути милосердним. І найголовніше, що забезпечить тобі душевний спокій, – це безкорислива творча праця заради дружби, вірності. Адже […]...
20. Збереження моральних цінностей Збереження моральних цінностей сьогодні є надзвичайно актуальним. Чому? Та тому що нехтування ними відбувається на кожному кроці. У школі, в цьому осередку добра й тепла, теж відчувається це нехтування. Навіть вираз такий можна почути від старших учнів: “Бути порядним сьогодні не модно”. Дожилися! Одним словом, “доборолась Україна до самого краю”. Дивна річ: за часів тоталітаризму простий народ продовжував цінувати слово честі, порядність, принциповість, вірність ідеалам. Народ цінував те, що ніякими […]...
21. Квіти на підвіконнях На підвіконнях нашої школи стоять квіти. Батьки придбали або виростили їх власноруч і принесли влітку, перед святом 1 вересня. Але через тиждень частина горщиків була забруднена: в них з’явилися папірці, жуйки, листки були обірвані, зламані, квіточки валялися на підлозі. Невже учні не розуміють, що красу потрібно берегти? Адже все це створюється для нас! Виходячи на перерву, ми дихаємо чистішим повітрям, тому що саме квіти допомагають його очищувати. Ми також бачимо […]...
22. Таємничий і пригодницький світ новел Едгара По Едгар Аллан По – американський поет, новеліст, критик. Свою першу збірку “Тамерлан та інші вірші” він надрукував анонімно 1827 року, потім переробив, щось додав і видав під своїм іменем за кілька років. Його доробок пізніше доповнили “Вірші”, “Ворон й інші вірші”, “Улялюм”, “Аннабель Лі”… Із 1840 року починає писати прозові твори. Збірка новел “Гротески й арабески” передують детективним новелам “Вбивство на вулиці Морг”, “Тайна Марі Роже”, “Золотий жук”. Далі “страшні” […]...
23. Я сам будую власне життя Донедавна я вважав, що моє життя складається ніби саме собою. Я навіть не замислювався над тим, як чинити сьогодні чи завтра. Все йшло немов своєю чергою. Але зараз я зрозумів, що “будувати власне життя” – це не просто красиві слова. З того, що ми робимо сьогодні, виростає наше завтра, і це дуже важливо усвідомити. Я добре вчуся в школі. Намагаюся зрозуміти все, що нам пояснюють. Якщо виникають складнощі, розбираюся, іноді […]...
24. Герої майбутнього – Петя Трофимов і Аня Герої майбутнього – Петя Трофимов і Аня – розумні молоді люди. їхні претензії до минулого і теперішнього переконливі та обгрунтовані. Під кожним словом може підписатися будьяка культурна людина. Хто сперечатиметься з твердженням, що “для того, аби жити у теперішньому, треба спочатку спокутувати наше минуле, покінчити з ним, а спокутувати його можна лише надзвичайною, безупинною працею”? Подолати минуле, перетравити його закликає Петя. Усі його звинувачення щодо російської інтелігенції слушні та актуальні […]...
25. Звичайна людина у незвичайних обставинах Читаючи роман Олеся Гончара “Людина і зброя”, я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, про який мрієш, а опинишся в жахливому вирі війни. І чи вистачить у тебе мужності […]...
26. В. Симоненко про історичну місію людини на землі В. Симоненко про історичну місію людини на землі В історії української літератури шістдесяті роки стали роками творчості письменників, які віддали свій голос на захист простої людини. Вони намагалися пробити чиновницько-бюрократичну стіну суспільства, де людина була лише “гвинтиком” їхнього апарату, а не творцем своєї долі, своєї історії. Василь Симоненко вірив у духовну велич свого народу, тому своєю поезією порушував питання про неповторність людської особистості, про сенс життя людини. Повага до людини, […]...
27. Якщо людина не має мрії – її життя буде обов’язково сумним І порожнім. Мрії бувають різними: від дуже егоїстичних особистих, до тих, що передбачають щастя для всіх людей. Якщо останні збігаються з мріями та сподіваннями інших, може статися диво – вони перетворяться на реальність. Саме такими були мрії славетного українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка, самого народного з поетів, що колись жили І писали в Україні. Саме тому значна частина його мрій надихала українців на боротьбу за незалежність і демократію і […]...
28. Особливості лексики творів І. Вишенського Іван Вишенський – палкий захисник церковнослов’янської мови. Її він сприймав як мову виключно культову, однак і в церкві допускав уживання також “простої мови”. У власній творчості І. Вишенський на теми богословсько-догматичні писав церковнослов’янською мовою. Цією лексикою пересипано тексти усіх творів І. Вишенського: “Писание до кн. Василия”, “Писание до всьх обще…”, “Писание к утькшим…”, “Пзвещение краткое”, “О єретиках”. “Послання львовскому братству”, “Позорище мьісленному” , “детиноигральский” та ін. Особливо широко послуговувався письменник […]...
29. Чи схожа Тетяна Пушкіна сучасних дівчат? Твір на вільну тему Якби сучасні читачі, читаючи класику, не “приміряли” б на себе і своїх знайомих “вбрання” героїв минулого, то книги б втратили для нас будь-який інтерес. І пушкінська Тетяна свого часу, поринаючи в сторінки романів Річардсона і Руссо, теж бачила перш за все себе, шукала відповіді на ті питання, які хвилювали її. Читаючи книги, вона створювала собі образ свого обранця, і потім, читаючи книги, прочитані Онєгіним, намагалася зрозуміти його характер, розгадати свою […]...
30. В сім’ї вольній, новій В сім’ї вольній, новій Якщо людина не має мрії – її життя буде обов’язково сумним і порожнім. Мрії бувають різними: від дуже егоїстичних особистих, до тих, що передбачають щастя для всіх людей. Якщо останні збігаються з мріями та сподіваннями інших, може статися диво – вони перетворяться на реальність. Саме такими були мрії славетного українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка, самого народного з поетів, що колись жили і писали в Україні. […]...
31. Вітчизна і мати – синоніми ніжності й синівської любові Василя Симоненка Скільки років наш народ не знав своєї історії, багатьох талановитих письменників, які пожертвували собою з любові до рідного народу. До таких поетів належить і Василь Симоненко. Неповних двадцять дев’ять років прожив поет, але запінив у спадок стільки, що вистачить на життя багатьох поколінь. Безумовно, творчість В. Симоненка виділяється яскравим променем на тлі 60-х років. Любов до України у нього – це любов. сина-патріота, який з попою дивиться на світ. її […]...
32. “Моя любове! Я перед тобою…” Поезії Ліни Костенко про кохання Коли Бог не хоче дати людині долю, він дає їй талант. І тоді талант стає до­лею митця. Хтозна, чи можна це віднести до Ліни Костенко. На жаль, вона дуже мало розповідає про себе, про свою жіночу долю. Аіе талантом Бог її нагородив великим. Якось Гете сказав, що жінка-поет не здатна писати про речі, які вимагають аналізу, зусилля розуму. Жіноча область творчості – це почуття. Ліні Костенко вдається усе. Вона говорить […]...
33. Стислий переказ з творчості Василя Симоненко Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко. На двадцять восьмому літі урвався його життєвий шлях, а поетичний, духовний – триває. Василь Симоненко іде до людських сердець, іде до нових поколінь, ітиме – сподіваємося-до наших нащадків. Чи до всіх? І що несе він? Що говорить нам сьогодні, що скаже людям завтрашнього дня? Що взагалі може поет сказати цьому розвированому, трагічному, до краю напруженому, перенасиченому словами, вірами, […]...
34. Старий і Море Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями нешкідливого нашкірного раку, що з’являються від сонячного проміння, відбитого тропічним морем. Ті плями збігали вниз по щоках до самої шиї. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців но був свіжий – усі старі, як борозни на пересохлій землі. Геть усе в […]...
35. У чому правдивість казки “Пані Метелиця”? Мені дуже сподобалася казка “Пані Метелиця”, і все в ній здається правдивим. Спочатку мені було жаль пасербицю, бо вона багато працювала, й ніхто її не жалів. Потім, у кінці казки, жаль рідну доньку вдови. Рідна донька була гидка й ледаща, а потім ще й облита смолою. Тепер вона ніколи не відмиється. У казці є багато правдивого. Наприклад, якщо людина працює, то її люблять, поважають, і вона має багатство. А якщо […]...
36. Мелодія осіннього листя Ось і почалася осінь. Повітря стало прозорим, все довкола виграє багряними кольорами. Чи не найбільше мене вражає кленове листя? Кленові листочки – своєрідні картини якогось художника-мрійника. Особливо мене зачаровує клен у жовтні. Забарвлення його – яскраво жовте, немов листочок охоплений полум’ям. Я приходжу до нього кожного осіннього дня, довго вдивляюсь вгору: мрію вловити ту мить, коли листочок клена відривається від гілочки. Спостерігаю довго. І ось ніби вчувається: “Дзень!”, – це […]...
37. Герой-оповідач новели “В житах” – один із “блудних синів” України в нетрях громадянської війни І. “Сліпе село лютує, а Україна кров’ю харка…” ІІ. “Блудні сини” України в пошуках істини на шляхах громадянської війни. 1. Лірично-іронічна розповідь героя про своє становище дезертира. , а просто собі левадами, благо, шо неділя сьогодні – сплять, в жита”.) 2. Кохання – як складова внутрішньої гармонії героя новели “В житах”. “Дзвони, степе! Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце. Лізе божа корівка, беру […]...
38. Мистецтво у моєму житті Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе. Воно є в моєму житті ще з дитинства, коли мати зажуреним голосом співала мені колискової, бо я був дуже крикливий. Спати не давав, а як приспить мене, то години зо дві спокою в домі. А потім знов співи. Ще нічого не розумів, а музика і поезія вже були біля мене. Малим я видирався на диван, щоб роздивится картину, яка на стіні […]...
39. Образ Кирила Тура в романі “Чорна рада. Хроніка 1663 року” П. Куліша Кирило Тур – один із найколоритніших персонажів роману. Він оповитий романтикою запорозьких подвигів, січового братства. Джерела образу Тура слід шукати в народних думах та історичних піснях. Він так характеризує козацьке життя: “А в нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не […]...
40. “Внутрішня еміграція” творчої душі Василя Голобородька Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Вира­жається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами Укра­їни. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, байдужість на­родних мас. Здавалося б. що закладена в нашій літературі традиція “будити народ” матиме своє продовження і в нових поколіннях письменників. Той, хто насмілювався думати і писати про інше, критикувати, давати поради, виключався не тільки з літературного процесу, але й з […]...