Самчук Улас Олексійович

Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 р. в селі Дермань у досить заможній селянській родині.

Навчався в народній школі в с. Телявці і Кременецькій приватній гімназії.

Уже в роки еміграції деякий час навчався у Бреславському уні­верситеті та Українському вільному університеті у Празі.

У 1928 році був призваний до польського війська, потім дезерти­рував до Німеччини.

Ще під час навчання у гімназії опублікував у варшавському часо­писі оповідання “На старих стежках” . Потім друкувався у виданнях “Літературно-наукового вісника” у Львові, чернівецькому журналі “Самостійна думка” та берлінському журналі “Розбудова нації”.

1932 р. написана повість “Кулак”, у якій письменник підносить проблему селянина.

Але, мабуть, першим справжнім досягненням прозаїка стала повість “Марія”, у якій описувалися страшні голодні 1932-33 роки в Україні.

У 1936 р. Самчук закінчує роман “Гори говорять”, присвячений боротьбі закарпатських українців за незалежність.

Протягом 1941-1944 pp. жив в Україні, редагував рівненську газету “Волинь”.

1944 р. знову приїздить до Німеччини, де займається згуртуван­ням письменницьких сил еміграції.

1948 р. Улас Самчук переїздить до Торонто. У роки еміграції ви­ходить кілька його книжок: “Морозів хутір” , “Юність Васи­ля Шевченка” , “На білому коні” , “Чого не гоїть огонь” , “Втеча до себе” , “На коні вороному” , “Плянета Ді-Пі” .

У 1980 р. виходить роман “Слідами піонерів”.

Улас Самчук помер 9 липня 1987 р. у Торонто.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Самчук Улас Олексійович

Categories: Шкільні твори