Революція, по Блоці, всемирна, загальна й неостановима. Вона втілилася для нього з найбільшою повнотою в образі нестримного “світової пожежі”, що спалахнув у Росії й буде ще довго розпалюватися усе більше й більше, переносячи свої вогнища й на Захід і на Схід – доти, “поки не запалає й не згорить увесь старий світ ущент”. Про таку вогненну всесвітню буру Блок мріяв все життя й у Великій Жовтневій революції радісно побачив здійснення своєї заповітної мрії.
Він дивився вперед, бачив, що задумано”, і в романтичній насназі готовий
Він затверджував, що мир не тільки “вступив у нову еру”, але “уже перешикувався”, що повернення до минулого немає й бути не може, що як не стало й не буде ніколи старої Росії, так само не буде й усього іншого капіталістичного миру – ні Англії, ні Німеччини, ні Франції, що старий мир з його цивілізацією, державністю, релігією, мистецтвом – “уже розплавився”.
“Мир вступив у нову еру. Та цивілізація, та державність, та релігія – умерли. Вони можуть еше повернутися й існувати, але вони втратили буття, і ми, що були присутнім при їх смертних і виродливих корчах, може бути, засуджені тепер бути присутнім при їхньому гнитті й тлінні”. Із цього переконання Блок, звертаючись до завдань мистецтва, робить два вирішальні висновки: “Художникові слід палати гнівом проти всього, що намагається гальванізувати труп”; “художникові слід готуватися зустріти ще більш великі події, що мають наступити, і, зустрівши, зуміти схилитися перед ними”.
Зі сказаного ясна суть блоковского розуміння революції як стихійного й необоротного процесу, – розуміння, що обумовило як сильні, так і слабкі сторони того, що поет написав про Жовтневу революцію
Блоковское розуміння Жовтневої революції у всій його повноті й цілісності втілене в “Дванадцяти” у символіці поеми, у її образності, у всій її художній структурі. У поемі послідовно застосований художній прийом, заснований на ефекті контрасту. Відразу впадає в око, що зображення будується в ній на чергуванні мотивів нічної темряви й сніжної хуртовини: Чорний вечір Білий сніг.
Ця плакатно різка колірна символіка чітко ясна по своєму змісті. Вона знаменує два життєві, історичні початки: низьку й високе, неправду й правду, старе й нове, минуле й майбутнє – усе, що протиборствує як на всьому світі, так і в кожній людській душі. Символіка ця соціально прояснена, у ній – відбиття й художнє узагальнення реально-історичних явищ. Чорне – це смертельно поранений, але ще запекло опірний старий мир з усім його спадщиною
Це не що тільки йде в минуле толстозадая Свята Русь із її буржуями, витіями, попами, баринями, повіями, городовими, панськими “етажами” і золотими іконостасами, але також і те, чим старий мир затемнив, отруїв і покалічив мільйони людських душ: відчайдушне буйство, горе гірке й спрага “солодкого життя”, дешева кров, усіляка жорстокість і дикість. Біле, точніше світле: біле й червоне – це вільна заметіль, очисна пожежа, білосніжний віночок Ісуса Христа, червоний прапор, вся праведна, чиста, святе, революція
Для характеристики цього миру, що звалився, Блок знайшов дивний по силі презирства образ, незвичайно сміливий у своїй новизні. Можна було в десятий, у сотий раз зобразити старий мир колосальним Молохом, що перемелює людські життя, апокаліпсичним Звіром, стоголовой Гідрою, ще яким-небудь чудовиськом. Блок сказав просто й убийственно: “паршивий пес”. Коштує буржуй на перехресті И в комір сховало ніс, А поруч тиснеться вовною твердою хвіст, Що Піджав, паршивий пес.
Коштує буржуй, як пес голодний, Коштує безмовний, як питання. І старий мир, як пес безрідний. Коштує за ним, піджавши хвіст. Образ “паршивого пса”, як бачимо, збагачений додатковими епітетами, відтінками, подробицями: пес названий ще й жесткошерстним, голодним, безрідним, а далі – злиденним, що шкутильгає, шолудивим, холодним, вовком і ще раз безрідним.
Всі ці епітети й відтінки говорять самі за себе: Блок хоче як можна безжальніше розвінчати старий мир, стерти його ореол мнимої величі й колишньої сили.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Розуміння Блоком Жовтневої революції
Categories: Твори з літератури