Роздум за твором Чарльза Дікенса “Різдвяна Пісня”

Англійський письменник-реаліст, найвідоміший представник соціально-побутової прози XІX століття. Г. Честертон зазначав, що Діккенс мав два великі таланти – вміння писати смішне та вміння змальовувати жахливе. Все це дійсно відображається в “Різдвяній пісні”. Основою сюжету різдвяної казки є диво святкової ночі.

Відбувається якась подія – і починається духовне відродження людини, яка забула, щовона створена за образом і подобою Божою. Дверний молоток перетворюється на обличчя Джейкоба Марлі, що помер саме на Свят-вечір сім років

тому, кахлі голландської печі, на яких зображено сцени зі Священного Писання, раптом затуляє обличчя померлого, дух самого Марлі попереджає друга про наслідки життя без Божої іскри в душі, Духи Різдва ведуть Скруджа від дитинства до смерті, – і усе це сплітається в події однієї ночі, аби повністю змінити життя старого скнари.

Доречно пояснити, що слово “Scrooge” у перекладі з англійської – скнара. Душа його змертвіла настільки, що його іноді називають ім’ям померлого компаньйона – Марлі. Автор змальовує Скруджа сухим, зморшкуватим, холодним, наче льодова брила, жорстоким і бездушним ділком, який сидить в своїй промороженій конторі й не дозволяє, клерку купити хоч трохи вугілля.

Який контраст з племінником Скруджа Фредом, коли той приходить до дядька, щоб побажати йому веселого Різдва: “здавалося, від нього пашіє жаром, наче від пічки. Щоки у нього червоніли… очі блищали, а з рота йшла пара”! Свого героя Діккенс порівнює з забутим на морозі вуличним краном, з якого потроху капала та капала вода, і він нарешті перетворився на шматок льоду. “Твої губи дрижать, – промовив Дух. – А що це котиться по твоїй щоці?” Перший лід морозної глиби розтоплюється першою сльозинкою, душевний холод зникає, і от старому скнарі вже шкода, що він прогнав хлопця, який співав різдвяний гімн, що не сказав теплого слова своєму клерку.

Після першої сльози Скрудж схлипнув, а коли впізнав у маленькому хлопчику самого себе – заплакав.

І якщо спочатку він не вірить Марлі, а Духа Минулого Різдва просить загасити своє світло і навіть намагається зробити це сам, то Духа Прийдешнього Різдва він уже просить: “Веди мене куди хочеш… Якщо цієї ночі ти теж повинен мене чогось навчити, хай це піде мені на користь”. І не лише з переляку присягається виправитися й спокутувати минуле нинішнім і майбутнім, а й виконує те, що обіцяв Бобові Кречету.

П’ять строф “Різдвяної пісні в прозі” – vце гімн на славу Різдва, “днів милосердя, доброти і всепрощення.., єдиних Днів у цілому календарі, коли люди, ніби з мовчазної згоди, розкривають один одному серця й бачать у своїх ближніх, навіть у бідних і знедолених, – таких самих людей, як і вони самі, людей, які йдуть однією з ними дорогою до могили”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Роздум за твором Чарльза Дікенса “Різдвяна Пісня”

Categories: Твори з літератури