Російський літературний критик В. Бєлінський влучно назвав роман О, Пушкіна “Євгеній Онєгін” енциклопедією російського життя. Чому саме цей роман енциклопедія – це зібрання довідкових матеріалів… Так, тут багато й різних сторін життя Росії XІX століття, та хіба це енциклопедія? Так, у цьому переконається кожен, хто хоча б один раз прочитав ці пушкінські рядки. У романі описано майже всі сторони життя росіян – усіх верств населення.
Тут є і дворяни, і кріпаки, і військові, і чиновники, і артисти, і письменники, є й усі місця, де збираються ці верстви населення – дворянство на балах, кріпаки – у сільських садибах, на панських роботах. Головний герой – Онєгін – дворянин, який нудьгує, не знаходить ніякої роботи, тільки розваги – у ресторані, театрі, з жінками. Романтичним досить прямолінійний герой Ленський гине у романі, бо таким вже не має гармонійного життя людей, не збагачених думками, у суспільстві, де турбуються лише про матеріальний бік життя, йому підпорядковують увесь свій час.
У романі кілька описів балів – розваг дворянства. Це і бал у Петербурзі, сільський бал, і багато інших. “Одноманітний і безумний, як вихор юних мрій, кружляє вальсу вихор шумний; мелькають пари по одній”. На балу з нагоди Тетяниних іменин ми бачимо сільське дворянське товариство.
Кожного зі персонажів Пушкін зображує одним-двома рядками, але дуже влучно. Гості приїздять “у кибитках, у бричках, в гяжких дормезах і в санях. Весь дім у гаморі, тривозі: десятки одягів і лиць, собачий гавкіт, писк дівиць, шум, гомін, на дорозі…”.
Тут Пустяков “масний і ситий”, Гвоздін, “хазяїн знаменитий”. Скотиніни – “при діток зграї – найменший лиш два роки і найстарший – в тридцять увійшов…”. Тут і повітовий франт Петушков, Буянов, вислужений радник Флянов. Для кожного з них маленьких героїв, накреслених Пушкін знайшов прізвище, яке є людською сутністю цього персонажа.
Навіть маленьких героїв роману легко запам’ятати і відрізнити одне від одного.
Московські бали сам Пушкін називає “ринком відламок” – місцем, куди вивозять саме для того, щоб видати їх заміж: “Там що ступи, то женишок…”.
Дуже яскраво змальовані у романі картини ресторанного обіду чи спектаклі у театрі.
Тут ми знаходимо і опис дуелі – явища, якого сьогодні не існує. Дуель є поєдинок чоловіків, які таким чином захищають свою честь, або честь дам. Пушкін оспівує дуель, віддаючи перевагу зброї перед епіграмою – зброєю поета.
Пушкін жаліє Ленського – жертву дуелі, він оплакує його молоді роки, його не прожите життя.
Іще одне явище – плітки, які постійно розвиваються коло головних героїв суспільства “загальний глас”, “готує” Онєгіна у пару Тетяні, потім сперечаєтя за кого б ще її видати заміж, бо усім женихам вона відмовила – Буянов “відказ дістав”, із гусаром Пихтіним “розійшлись”…
Та у романі є не тільки сама портретна галерея персонажів, усі вони – учасники дійства, “живої картини” – чи то бал, гульба у ресторані, чи спектакль в театрі. Так на іменинах ми бачимо, як обідають гості – “панни з Тетяною сідають, мужчини проти. Хрест кладуть і круг стола, як рій, гудуть…”, “притихли голоси веселі, уста жують. З усіх боків бринять чарки, гремлять тарелі, лунає передзвін ножів…”
Пушкін вимальовує не тільки образну, а й звукову картину того, що відбувається – хоч на балі, хоч у природі – будь-де. Можна заплющити очі і все побачити і почути – і скрипіння снігу під лезами санчат, і веселі крики дітей, які кат^ ються на льоду замерзлої ріки, мелодію, яку виводить смичок у театрі…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Роман у віршах “Євгеній Онєгін” О. Пушкіна “енциклопедія російського життя”
Categories: Твори з літератури