“Прапороносці” – роман про подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні

Related posts:

1. Пафос боротьби і перемоги народу у Великій Вітчизняній війні в творчості П. Тичини Треба було мати мужнє серце, чесний, світлий розум і залізний характер, щоб через марево багровочорних хмар війни, через терші невдачі і відступи, через кров матерів і дітей наших бачити майбутню перемогу. І поет, вихований соціалістичним суспільством, Комуністичною партією, в ті гіркі дні побачив нашу перемогу і в осяйній красі доніс до читача, переконуючи, що ми “свою країну – правдою відому – ще більш прикрасим квітами життя!”. У тяжку весну 1942 […]...
2. Патріотизм російського народу у Вітчизняній війні 1812 року Твір по роману Л. М. Толстого “Війна і мир”. Роман “Війна і мир” у жанровому відношенні є романом-епопеєю, тому що Толстой показує нам історичні події, які охоплюють великий відрізок часу, у романі понад 200 діючих осіб, є реальні історичні особистості, показані і всі соціальні шари Росії того часу: вищий світ, дворянська аристократія, провінційне дворянство, армія, селянство, навіть купечество. Головна тема роману – подвиг російського народу у війні 1812 року. Це […]...
3. Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносці” вражає глибокою правдивістю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалістичним відтворенням війни. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшим мінометної батареї. Багато сотень кілометрів пройшов він пліч-о-пліч з солдатами і офіцерами, які невдовзі будуть змальовані в його романі “Прапороносці”. Сам письменник […]...
4. Героїчний подвиг рядового солдата у романі О. Гончара “Прапороносці” Горить Вічний вогонь… Горить і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг, і в спеку. Горить біля пам’ятника невідомому солдатові, пам’ятника рядовому війни. Тому рядовому, що побував у самому пеклі, для якого будь-який наказ командира був обов’язковим для виконання. Вже якось звично стало, згадуючи лихоліття 1941-1945-х, звеличувати маршалів, генералів, полковників. А рядові, які вмирали скромно і непомітно, так і піcля Дня Перемоги ще довго не знали тих почестей […]...
5. Подвиг людини на війні Ніхто не любить війну. Але протягом тисячоріч люди страждали й гинули, губили інших, палили й ламали. Завоювати, заволодіти, винищити, прибрати до рук – все це народжувалося в жадібних розумах як у глибині століть, так і в наші дні. Одна сила зіштовхувалася з іншої. Одні нападали й грабували, інші захищали й намагалися зберегти. І під час цього протистояння кожний повинен був показати всі, на що здатно. Прикладів геройства, мужності, стійкості й […]...
6. Героїчний подвиг радянського солдата у романi Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносцi” вражає глибокою правдивiстю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалiстичним вiдтворенням вiйни. Пiшовши в першi днi вiйни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потiм сержантом, був командиром обслуги батальйонного мiномета, старшим мiнометної батареї. Багато сотень кiлометрiв пройшов вiн плiч-о-плiч з солдатами i офiцерами, якi невдовзi будуть змальованi в його романi “Прапороносцi”. Сам письменник писав про прагнення передати всю правду вiйни, “вiйни справжньої, […]...
7. Ідея гуманізму в романі “Прапороносці” Війна. Коли чуєш це слово, то одразу уявляєш собі щось велике і страшне. Навіть не страшне – жахливе. Якось само собою спадає на думку все те, що бачив у хроніках війни, про що читав. Іноді навіть думаєш, як же пощастило, що твоє покоління не бачило жахів війни, не чуло ні шуму боїв, ні розривів бомб та снарядів, ні плачу солдатських матерів та жінок. Про ті тяжкі часи, що випали на […]...
8. “Марія” Уласа Самчука – роман-документ про геноцид українського народу Мабуть, немає більше жодної країни, в історії якої було б стільки “білих” плям, що лякають своєю жахливою чорнотою, скільки маємо їх в історії України. Одним з таких невідомих фактів нашої історії був голодомор 1932-33 років. Радянська історія старанно приховувала, а потім заперечувала факт голодомору – історичного страждання української нації, що був відомий всьому світові. Тому й не дивно, що роман Уласа Самчука “Марія”, в якому правдиво відображені реальні події того […]...
9. “Марiя” Уласа Самчука – роман-документ про геноцид українського народу До зображення образу матері звертався не один письменник. Згадаємо, наприклад, образ матері у Тараса Шевченка, його наймичку, яка готова йти за своїм сином хоч на край світу, його божественно-міфологічні образи матерів з дитиною, згорьовних українських жінок. Та й кожен український поет чи прозаїк так чи інакше виписував у своїх творах її – першооснову людського існування, найголовнішу людину для кожної людини. Матір. Символічна назва роману Уласа Самчука – “Марія” – немов […]...
10. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?’ гірка дума про долю українського народу В історії української літератури другої половини XІX століття творчість Панаса Мирного посідає визначне місце. У багатьох своїх творах письменник порушував життєво важливі теми, викривав експлуататорський характер класового суспільства дореформеного й особливо пореформеного періоду, сміливо виступив проти нього, закликав до боротьби і шукав виходу з тяжкого становища. Саме таким був його соціально-психологічний роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, у якому письменник широко відобразив тяжке життя українського селянства, його гірку, безрадісну […]...
11. Трагічна доля народу в Другій Світовій Війні Війна – це горе, сльози. Вона постукалася в кожний будинок, принесла лихо: матері втратили своїх синів, дружини – чоловіків, діти залишилися без батьків. Тисячі людей пройшли крізь горно війни, випробували жахливі мучення, але вони вистояли й перемогли. Перемогли в найважчій із всіх воєн, перенесених дотепер людством. І живі ще ті люди, які в найтяжких боях захищали Батьківщину. Війна в їхній пам’яті спливає найстрашнішим сумним спогадом. Але вона ж нагадує їм […]...
12. ОЛЕСЬ ГОНЧАР – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. ОЛЕСЬ ГОНЧАР Народився в с. Ломівці, що в передмісті Дніпропетровська в сім’ї робітни­ків, помер у м. Києві, похований на Байковому цвинтарі. Письменник. Найвідоміші твори: романи “Прапороносці”, “Тронка”, “Собор”, “Людина і зброя”, “Циклон”, “Твоя зоря”, новела “За мить щастя”....
13. Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” Роман “Прапороносці” сучасний читач може сприймати по-різному, тому що здається, що твір аж занадто просякнутий радянською ідеологією, що, звичайно, прикметно для того часу, коли він був написаний. Однак, якщо таки “продертися” крізь певну часову заангажовність, то відчуваєш справжню красу людського душевного зростання, випробуваного війною, загартованого нею, красу людських стосунків, врешті, любов до країни, до світу мирного. І тому з нами на все життя залишаються Юрій Брянський і Хома Хаєцький з […]...
14. Подвиг народу безсмертний Учнівський твір По добутках сучасної літератури про Велику Вітчизняну війну. Подвиг народу безсмертний Що загибель нам? Ми навіть смерті вище. У могилах ми побудувалися в загін, И чекаємо наказу нового, И нехай Не думають, що мертві не чують, Коли про їх нащадки говорять. Б. Майорів Тема Великої Вітчизняної війни – незвичайна тема… Незвичайна, тому що написано про війну так багато, що не вистачить цілої книги, якщо згадувати тільки назви добутків. […]...
15. Прапороносці – Олесь Терентійович Гончар Олесь Терентійович Гончар “Прапороносці” “Поетичний пунктир походу” – поезія Олеся Гончара допомогла письменникові у створенні трилогії “Прапороносці”. Робота над творами воєнної тематики під час наступу реакційної критики була нелегкою. Згодом письменник сам зазначить це у своїх спогадах: “Якщо вже братися за перо, то тільки для того, щоб прорватися до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з її стражданнями, кров’ю і потом, з її тяжкою солдатською героїкою”. “Прорватися до правди” – […]...
16. Багатство Українського народу Поняття народу і Батьківщини для мене нерозривні і єдині. Говорячи про багатство свого народу, я уявляю неосяжні лани Батьківщини, море золотої пшениці під блакитним небом. Недаремно ці кольори – жовтий і блакитний – стали кольорами державної символіки українців. Моя земля багата родючими Грунтами, які в роки Великої Вітчизняної війни ворог вивозив на захід; багата вона своїми надрами, які приховують у собі золото і бурштити, нафту і газ, руду та вугілля. […]...
17. Незабутні сторінки роману О. Гончара “Прапороносці” ОЛЕСЬ ГОНЧАР 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕСЬ ГОНЧАР Незабутні сторінки роману О. Гончара “Прапороносці” 9 травня 1945 року! День Перемоги! В цей день, може, вперше вільно, на повні груди зітхнули мільйони людей. Воїн-месник, воїн-герой нарешті повертається додому. По довгій степовій дорозі йде він, овіяний славою звитяжних боїв, обкурений пилюкою фронтових доріг, зігрітий теплотою сердець вдячних визволених. Так закінчується роман О. Гончара “Прапороносці” – чудовий твір про тих, хто подолав огидну […]...
18. Гімн великої держави – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Гімн великої держави “Ще не вмерла Україна”. Ці слова в кожного українця в серці. Бо вони є початком гімну великої держави – України. Цей гімн несе в собі міць і силу нашого народу, закликає до єдності братів-українців. Павло Платонович Чубинський – автор гімну України. Вірш, який був написаний досить швидко, підкорив серце кожного […]...
19. ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС РОМАНУ О. ГОНЧАРА “ПРАПОРОНОСЦІ” Українська культура має міцні гуманістичні традиції. Корені цього гуманізму – у світогляді нашого народу, у тих морально-етичних засадах, якими він керується протягом століть і які обстоює як найбільші свої духовні святині. Потужний гуманістичний струмінь пронизує творчість Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, Павла Тичини й Олександра Довженка. Серед українських письменників, чия творчість наснажена глибокою любов’ю до людини, вірою в її моральну силу і красу, почесне місце […]...
20. Героїзм народів у Другій світовій війні І. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. ІІ. Образи мужніх сміливих піхотинців. 1. Возвеличення рядового українця. 2. Високий гуманізм і повага до інших народів. 3. Мужність і сміливість героїв Олеся Гончара. 4. Вірність Вітчизні. ІІІ. “Солдати справедливої армії”....
21. Роман “Людина і Зброя” Олеся Гончара: автобіографічність твору Олесь Гончар… Як він оберігав і примножував у суспільстві “ту енергію гуманності, доброти, національної честі і гідності” . Він був опорою українського національного відродження. Саме тому в романі “Людина і зброя” автор передає свою тривогу за майбутнє не тільки українського народу, а й усього людства, отже, за долю планети Земля. Сам Гончар був прикладом для наслідування у захисті національних святинь, у патріотизмі, бо вболівав за долю рідного народу. Він прагнув, […]...
22. Краса людських почуттів у трилогії О. Гончара “Прапороносці” Трилогія Гончара побачила світ у нелегкі післявоєнні роки, коли країна була повністю зруйнована. У той же час це були особливі роки, бо люди жили радістю великої, здобутої в кривавих боях, перемоги. “Прапороносці” стали ніби урочистим салютом цій Перемозі. У всій трилогії немає негативних персонажів і боягузів, бездарних командирів, зрадників. Гончар хотів оспівати народну радість Перемоги, уславити переможців, тому змальовує своїх героїв відважними, відданими своїй Вітчизні, прекрасними у своїх почуттях і […]...
23. Краса людських почуттів у трилогії “Прапороносці” Творчість Олеся Гончара – особливе явище XX ст. Вона видатна тим, що ніколи не втрачає свого значення, завжди служить народу, суспільству. Письменник завжди відкривав нове у цьому житті, сміливо і мужньо висловлював свої принципи, обстоював гуманістичні погляди на особистість в умовах тоталітарної доби. У “Прапороносцях” Гончар передавав усі складності випробувань, змагання духовних і фізичних сил кожного героя. Він створив ідеал фронтового братерства, кровну близькість бійців та офіцерів, які борються з […]...
24. Трагічна доля українського народу в творчості Олександра Довженка Як справжній митець, Олександр Довженко безмежно любив свій український народ, доля якого глибоко хвилювала митця. Письменника захоплювало ге, що незважаючи на темноту і злидні, українському народові вдалося зберегти чистоту душ, волелюбство і високу мораль. Про трагізм народної долі, випробування і страждання під час Другої світової війни, з пекучим болем і гнівною пристрастю говорить О. Довженко у кіноповісті “Україна в огні” та “Щоденнику”. Ці твори є гнівним осудом тоталітарної системи, яка […]...
25. Історичні віхи в історії українського народу Історія українського народу надзвичайно трагічна й повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українців, їхню здатність знову і знову відроджуватись після нищівних, здавалося б, смертельних ударів та катастроф. Можна було б свою розповідь розпочати від татаро – монгольської навали, яка не тільки знищила українську державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його біологічні сили, що він став легкою здобиччю сусідів і потрапив до них у неволю. Однак у даній […]...
26. Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни у романі О. Гончара “Прапороносці” Звістка про війну ввірвалась у життя Олеся Гончара, коли той був студентом. Маючи можливість евакуюватись, він, однак, пішов у райком комсомолу, щоб стати бійцем добровільного студентського загону. Пройшовши війну, виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною, Гончар прагнув якнайскоріше виконати ще один свій обов’язок – обов’язок письменника – “скоріше вилити на папір те, що переповнювало душу”, те, що було задумано ще на фронті, “прорватися до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з […]...
27. Віра Франка в щасливий прийдешній день українського народу Поема “Мойсей”, один із найкращих творів Івана Франка, розкрила глибоку віру поета в невичерпні сили народу, віру в те, що, незважаючи на тяжкі роки поневірянь, український народ матиме щасливе майбутнє. До створення поеми Івана Франка привела вся його попередня творчість, сповнена глибоких роздумів над тяжкою долею поневоленого, але нескореного народу. Пекучий біль проймав поетове серце, коли він думав про принизливе становище українців, у якому вони перебували під владою царської Росії: […]...
28. Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і народної символіки. Але те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. Там, де поселялись запорожці, – […]...
29. Ідея гуманізму у романі О. Гончара “Прапороносці” Пройшли десятиліття з того часу, як роман О. Гончара “Прапороносці” вийшов у світ. Здавалося б, твір, написаний на вимогу часу, міг би донині щось втратити, відійти в історію. Але ні, і сьогодні відчувається його актуальність. Тому що у романі звеличується ідея визволення людини, ідея протесту проти війни як аномалії людського життя. Ми відчуваємо, що надзавдання всього твору – гуманістична ідея звільнення людини від будь-якого насилля. Створений учасником Великої Вітчизняної війни, […]...
30. Показ нескореності українського народу в поемі “Прометей” Один із визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей – це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей і їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю й свій народ від загарбників. Трагічна ситуація, в якій опинився головний герой, дала можливість […]...
31. Про великий подвиг народу в роки війни Художня література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Удачнейшим прикладом такого добутку по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”. Першого її глави були опубліковані у фронтовій печатці в 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток “книгою про бійця, без початку й кінця”. Кожна наступна глава поеми являла собою опис одного військового епізоду Художнє завдання, що […]...
32. Краса вірності і велич людської душі у романі О. Гончара “Прапороносці” “Прапороносцям” Олеся Гончара судилася щаслива, а ще вірніше сказати, – справедлива доля. Через “Альпи” і “Голубий Дунай” шлях проліг до і “Златої Праги”, ним пішли у славу й безсмертя прапороносці правди нового світу. Щаслива доля справедливих армій своїм теплом огорнула й Гончарів роман. Дія починається влітку 1944 року. Радянське військо ступило на західний кордон Вітчизни і в могутньому пориві пішло далі, корчуючи зло, несучи на своїх прапорах волю і справедливість. […]...
33. Як ви вважаєте, чи легко здійснити подвиг? Що таке подвиг? Нам треба писати твір про справжній подвиг, коли людина здійснює щось героїчне, частіше навіть не розуміючи, що стала героєм. Потрібно тільки згадати, яких ви знаєте героїв. Згадайте краще таких героїв, як Іван Підкова, Са-мійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Так, це були гетьмани, які дуже любили Україну і йшли заради неї на подвиги. Зауважую, не заради слави та почестей, а заради щастя й волі рідної землі. Отже, подвиги ніколи не […]...
34. Значення творчості – Олесь Терентійович Гончар Олесь Терентійович Гончар Значення творчості Олесь Терентійович Гончар – всесвітньо відомий письменник і громадський діяч. Його високо гуманістичні твори вражають глибиною і масштабністю мислення. Письменника турбує не тільки доля рідної України, а й доля всього людства. Уже в першому своєму визначному творі – трилогії “Прапороносці” устами своїх героїв він гнівно засудив війни і все те зло, яке вони приносять людству. У його творах основним об’єктом дослідження є людина. Людські вчинки […]...
35. Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії Київської. Може, в ту мить, коли споглядаєш її і очей не можеш відвести, народжується в тобі митець? Подумки ніби перегортаєш сторінки роману: “1965 рік. Провесінь. Надмор’я”. “Рік 992 Великий […]...
36. Уславлення в народному епосі історичного минулого українського народу Кожен народ із давніх-давен прагнув до поетичного осмислення власної історії – минулого і сучасного, зазирнути у майбутнє. Це осмислення і відтворила усна народна творчість, що зберегла для нащадків дух і події далеких епох, г її краса і художня довершеність захоплює і дивує, викликає повагу і гордість за український народ, його славетну історію. Не можна без хвилювання читати на-! родні балади, легенди, перекази, поринати у світ казок, слухати героїчні думи та […]...
37. Осмислення історичної долі українського народу в період голодомору 1932-1933 рр Більшу частину свідомого життя В. Барка прожив в Америці, але кожною часточкою своєї душі належав Україні. За неї від уболіває, для неї пише. Письменник мріє про вільну та суверенну державу, в якій би утвердилася справжня демократія, де кожна окрема людина була б найвищою цінністю. Знаючи, що в Україні не могли не тільки писати, а й навіть згадувати про деякі трагічні сторінки історії свого народу, В. Барка пише роман “Жовтий князь”. […]...
38. Твір на тему – Поетичне вираження довічного прагнення українського народу до волі в поезії Павла Грабовського Мало доля відміряла Павлові Грабовському, але за цей короткий час він зумів залишити виразний слід у духовній культурі рідного народу. Про що б не писав, які б теми не порушував, завжди його твори зкликали сучасників на боротьбу проти кривди й несправедливості, захищали знедолених, у його поезіях виражені прагнення українського народу до волі, незалежності. Пристрасним закликом “Уперед за край рідний та волю” розпочинається вірш “Уперед”, в якому знайшли вираження найсокровенніші надії, […]...
39. Софія Київська – символ духовного надбання українського народу Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ собору, цього незвичайного дива, “що ніколи не кінчається і не переводиться”, змальовано у романі П. Загребельного “Диво”. Софія Київська схвилювала […]...
40. Трагічні картини важкого минулого українського народу в романі “Маруся Чурай” – IІ варіант ЛІНА КОСТЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЛІНА КОСТЕНКО Трагічні картини важкого минулого українського народу в романі “Маруся Чурай” II варіант Важко згадувати трагічне минуле українського народу. У пам’яті чомусь звичайно залишаються приємні спогади, а не часи кривавих баталій, голоду та фатальної безвиході. Але це наша історія, тому її треба згадувати, щоб відчувати відповідальність за рідну землю, за її чарівну природу, за її міста та села. Пам’ятає історію свого народу велика […]...