Творчість Джека Лондона, продовжуючи гуманістичні традиції американської літератури, відкриває її нові сторінки. Його діяльність охоплює всього 17 років, протягом яких створено понад 50 творів різних жанрів. Серед них найбільш відомі: романи “Мартін Іден” , “Морський вовк” , “Залізна п’ята” , “Місячна долина” ; анімалістичні повісті “Заклик предків” , “Біле ікло” ; книга нарисів “Подорож на “Снарку”, “Північні оповідання”.
Усі вони відображають безпосередній життєвий досвід автора і містять елементи автобіографізму.
“Північні оповідання” Дж. Лондона. Цикл “Північні оповідання” – умовна назва ранніх творів Джека Лондона, з якими він входить у світову літературу. Об’єднані єдиною тематикою, вони складають свого роду героїчний епос американської Півночі, що розповідає про “золоту лихоманку”, про важкі будні Клондайка, про красу і гармонію природи, про життєві драми людей.
Між 1900 і 1912 роком Дж. Лондон друкує декілька їх збірників: “Син вовка” – перший з них, останні – “Смог Белью” і “Смог і маля”.
Тематика “Північних оповідань”: тема боротьби сильної особистості зі стихією, утвердження моральних якостей людей, їхньої взаємодопомоги, дружби, людяності ; тема згубного впливу грошей на душу людини, романтичне протиставлення природи і цивілізації ; тема згубного впливу “копальневої цивілізації”, пов’язаного з насадженням пороків і деградацією особистості ; тема трагічної долі індіанців, зображення їхньої самобутньої культури, протиставлення шляхетності і мужності індіанців хижацтву “білих вовків” .
Особливості героя. Герої північних оповідань – золотошукачі, бродяги, мисливці, авантюристи, аборигени Аляски – індіанці й ескімоси. Справедливим є твердження про те, що для героїв Дж. Лондона неможливий традиційний розподіл на позитивних і негативних.
Навіть ті, котрих жене на Північ золота лихоманка, повинні мати мужність, рішучість, сміливість, щоб зануритися в Білу Тишу. Тому людське перемагає зле. Позитивний герой письменника – це людина, яка зосереджує у собі фізичну і духовну силу, здатна до самовідданої дружби і любові, великодушна і безкорислива, смілива і цілеспрямована.
Таким героєм, “наскрізним” персонажем північних розповідей є Мелмют Кід. Письменник багатосторонньо зображує цей характер. Кід здатний протистояти беззаконню влади, узяти на себе турботу про вдову і сина друга, виступити мудрим порадником і помічником, сміливим і розважливим, показавши при цьому моральність і глибоке знання життя. Це неоромантичний герой.
Своєрідність творчого методу Дж. Лондона. Поєднання романтичного і реалістичного визначає своєрідність північних оповідань. Риси реалізму – у детальному зображенні життя і побуту; у змалюванні соціальних умов життя; у реалістичній оцінці ситуацій; у правдивості розповіді.
Риси романтизму: екзотична обстановка; виняткові ситуації життя на Півночі; утвердження неоромантичного ідеалу – активної сильної особистості, здатної втілити бажане в дійсне.
Трагедія Мартіна Ідена як особистості і художника. Тема і проблематика роману. “Мартін Іден” – найбільш зрілий твір Дж. Лондона.
Його тема – доля письменника з народу, що прийшов до трагічного розчарування в сучасній цивілізації.
Проблематика твору: розвінчання зовнішньої культури буржуазії, за якою ховається її убогість і лицемірство; протиставлення ситості буржуазного світу життю простих людей, сповненого праці й простоти; проблема взаємин художника і суспільства; викриття буржуазного світу, у якому все є предметом купівлі-продажу: талант, успіх, кохання; співчуття до людей з народу, що зуміли зберегти кращі моральні якості.
Елементи автобіографізму. У якійсь мірі роман автобіографічний. Але подібність – не в загальних епізодах з життя Дж. Лондона і його персонажа.
Головний момент автобіографічності – спільність долі, шукань і прагнень його героя.
Шлях Мартіна Ідена до успіху. Роман охоплює невеликий проміжок часу. Усього за 5-6 років головний герой проходить шлях від простого моряка до успішного письменника, а потім до трагічної загибелі.
Його етапи відбивають процес духовного становлення творчої особистості з народу. Дія роману розгортається в декількох планах: особистому ; соціальному ; психологічному ; естетичному.
Випадково познайомившись з Рут, Мартін бере собі за мету завоювати її кохання. Мріючи про письменницький успіх, він сподівається, що, знайшовши славу й гроші, одержить і Рут. Однак його чекає розчарування: Рут та її буржуазна сім’я не приймають ідеалізм Мартіна і не вірять у його успіх.
Не схвалюючи його потягу до творчості, Рут намагається наставити його на “шлях істинний”, тобто зробити з нього ще одного містера Батлера. Але й Мартін, ближче знайомлячись зі світом Морзів, виявляє духовну ущербність “вищого класу”, обмеженість Рут, яку він “переріс” у духовному й інтелектуальному плані. Та й кохав він якусь ідеальну Рут, створену його уявою.
На шляху до успіху талановитий письменник із народу розстається з іще однією ілюзією – щодо цінності письменницької праці і причин успіху. Тепер, коли друкують усе, що він пропонує, і платять великі гроші, він робить страшне відкриття: звеличують не його самого, а когось іншого, ними ж вигадану людину, і навіть не людину, а його багатство і славу. Безжалісна логіка підводить його до думки, що Мартін Іден – знаменитий письменник – усього лише “привид, вигадка черні”.
Успіх виявився не заслуженим плодом завзятої праці, а подарунком фортуни. Довгоочікувана слава не втішила переможця: занадто дорого він за неї заплатив. Приходить розчарування в пізнанні і в творчості, позбавлені смислу спроби повернутися в колишнє життя – адже далеко відійшов Мартін Іден від звичайних інтересів і потреб робочого люду.
Залишається одне лише мистецтво, але й тут Мартін відчуває творчу кризу.
Трагедія Мартіна Ідена. У чому причина трагедії письменника: у розчаруванні в людях? у відриві від реальності? у розплаті за тверезий розрахунок: “Спершу заробіток, а вже потім шедеври”? Автор не дає однозначної відповіді.
Нереальною виявляється і спроба героя піти від себе, оселившись на Таїті вдалині від цивілізації. Мартін Іден – герой-індивідуаліст. Зумівши піднятися над своїм соціальним оточенням, ставши “господарем долі”, він зазнав моральної поразки: його творчий успіх і багатство не принесли йому очікуваної радості.
У романі показаний один із варіантів “американської трагедії”, що стала центральною темою в американській літературі ХХ століття – трагедія творчої особистості.
З теорії літератури
Неоромантизм – стильова течія модернізму, основною рисою якої є спроба перебороти розлад між мрією і дійсністю завдяки активній сильній особистості, котра здатна втілити бажане в дійсність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)“Північні оповідання” Дж. Лондона
Categories: Твори з літератури