Петербург Достоєвського

Related posts:

1. Петербург Ф. М. Достоєвського Петербург… Місто, до якого у своїх творах зверталися багато письменники – від М. В. Ломоносова до поетів наших днів. “Дух неволі”, зазначений у Петербурзі ще О. С. Пушкіним, наклав відбиток на розчарованих життям, передчасно втомлених героїв М. В. Гоголя, О. О. Блока, А. Бєлого, Ф. М. Достоєвського. Достоєвський створює свій Петербург, близький за настроєм Петербургу Гоголя і Некрасова. Царствений град Петра, втілення сили і влади, відкривається мрійнику з “Білих ночей”; […]...
2. Барвопис у “портреті” міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Здесь будет город заложен Назло надменному соседу. О. Пушкін. “Мідний вершник” Петербург… Місто, зведене на болотах, побудоване на кістках тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, який дерзнув кинути виклик самій природі. Так само кидає виклик людській природі Родіон Раскольников. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою жахливу ідею. Дія роману “Злочин і покарання” розгортається не на площі з фонтанами і палацами і не на […]...
3. Цветопись у портреті міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Тут буде місто закладене На зло гордовитому сусідові. О. С. Пушкін. Мідний вершник Петербург… Місто, зведений на болотах, побудований на костях тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, що дерзнуло кинути виклик самій природі. Точно так само кидає виклик людській природі Родіон Розкольників. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою дивовижну ідею. Дія роману “Злочин і покарання” розвертається не на площі з фонтанами й палацами […]...
4. Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського належить до найбільш складних творів російської літератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та стиснутим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворянах, “мешканців темних куточків”. До нього ніхто не писав таких книг, та для Достоєвського зміст роману був продиктований самою дійсністю. Події, описані у романі, відбуваються в […]...
5. Тема “принижених і ображених” у творчості Ф. М. Достоєвського Тема “принижених і ображених” у творчості Ф. М. Достоєвського сходить до добутків О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя й письменників “натуральної школи” 1840-х років. Достоєвський вніс гідний вклад у розуміння характеру цих героїв, уперше показавши, що внутрішній мир людини дуже складний У порівнянні з пушкінським Самсоном Вириним і Євгенієм, гоголівським Башмачкиним, “маленькі люди” Достоєвського теж “принижені й ображені”. Але їхня головна подібність – соціальний статус, а по духовному статусі герої […]...
6. У Петербурзі Ф. М. Достоєвського Толстой і Достоєвський – два найбільших генії, силою своїх талантів вони потрясли увесь світ, вони звернули на Росію здивовану увага усієї Європи, і обидва встали, як рівні, у великі ряди людей, чиї імена – Шекспір, Данте, Сервантес, Руссо й Гете. В історії світового роману Ф. М. Достоєвському належить одне з перших місць. У літературу він увійшов як геніальний художник-гуманіст, дослідник людської душі. Усі романи Достоєвського – соціально-філософські, у яких він […]...
7. Образ Петербурга у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Ми звикли, що в літературних творах важливими образами є образи головних або другорядних персонажів, тобто людей, що діють у творі. Через персонажів розкриваються основні проблеми літературного твору, вони втілюють суспільні типи або є неординарними особистостями, другорядні персонажі створюють со­ціальне тло, на якому розвивається дія твору тощо. Але роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є по-справжньому унікальним явищем у російській та світовій лі гературі. Важливим образом у цьому романі є образ […]...
8. Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербурга, створений у російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але й “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював все неймовірне, фантастичне в образі Петербурга. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, що породив Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – уже цілком реалістичне місто, де “усе зливається, стогне, гудет”, місто вбогості й безправ’я російського народу. Тим […]...
9. “Злочин і кара” – один з ідеологічних романів Ф. Достоєвського – пронизаний ідеями християнства Біблійні мотиви надають роману загальнолюдського значення. Образи й моти ви з Біблії підпорядковані єдиній ідеї і згруповані навколо певних проблем. Одна з них – проблема долі людства. Кризу сучасного письменнику суспіль­ства співвіднесено у романі з апокаліптичними прогнозами. Образи Біблії пере­несено у видіння героїв. Так в епілозі роману змальовано жахливу картину: “… марилось у хворобі, ніби весь світ приречений на жертву якійсь страшній, не – чуваній і небаченій моровиці…” Якшо порівняти […]...
10. Сім’я Мармеладових і її роль у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання – один з найглибших і складних добутків російської літератури, у якому автор розповів про історію загибелі душі головного героя після скоєння їм злочину, про відчуження Родіона Раскольникова від усього світу, від найближчих йому людей – матері, сестри, друга. Достоєвський затверджував, що повернутися у цей світ, знову стати повноправним членом суспільства можна, лише ставши проти людиноненависницьких ідей, очистившись стражданням. Вдумливо читаючи роман, мимоволі усвідомлюєш, […]...
11. Тема “Маленької людини” у добутках Ф. М. Достоєвського Тема “маленької людини” вперше була порушена у творчості О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, М. Ю. Лєрмонтова. Імена героїв добутків цих видатних письменників – Самсон Вирін, Акакій Акакієвич, Максим Максимич – стали загальними, а тема міцно увійшла в літературу. Ф. М. Достоєвський є не просто продовжувачем традицій у російській літературі, але стає автором однієї провідної теми – теми “бідних людей”, “принижених і ображених”. Тому творчість Достоєвського так цільне тематична. Достоєвський […]...
12. Образ Петербургу у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербургу, створений в російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але і “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював усе неймовірне, фантастичне в образі Петербургу. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, породжувач Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – вже цілком реалістичне місто, де “все зливається, стогне, гудет”, місто убогості і безправ’я російського народу. Ті ж […]...
13. Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” І. Теорія Раскольникова – “знамення часу”. 1. Нові умови життя – після реформи 1861 року. 2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. . Вибір свого шляху. Мрія про власну обраність. Протест проти існуючого стану.) ІІ. Розвиток і втілення теорії у романі. 1. Причини виникнення “ідеї” Раскольникова. 2. Скоєний злочин. 3. “Двійники” Раскольникова. ІІІ. Можливий вихід....
14. Образ Петербурга у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М О. С. Пушкін у поемі “Мідний вершник” оспівав прекрасне місто, що в XVІІІ – початку XІX століття стало символом могутності Росії. Чудесний був швидкий ріст північної столиці, вона втілювала нову Російську імперію – багату, грізну, освічену. Кому ще під силу побудувати кам’яне місто на болотах! Тому поет викликує: Красуйся, град Петров, і стій Неколебимо, як Росія! Так умирится ж з тобою И переможена стихія, Але Пушкін, як уважають літературознавці, був […]...
15. Правда Раскольникова й правда Соні у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Родіон Розкольників – головний герой роману Достоєвського “Злочин і покарання”. Розкольників дуже самотній. Він бідний студент, що живе в маленької комнатке, більше схожої на труну. Щодня Розкольників бачить “темну сторону” життя, Петербурга: окраїни міста, де процвітають распивочние, що де втратили себе люди заливають своє горе спиртним У таких жахливих умовах страждань і принижень у героя зароджується оригінальна теорія. По ній всі люди діляться на два типи – “тварини тремтячі”, які […]...
16. Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. Події, описані в романі, відбуваються в Петербурзі. Це місто “вуличних дівчат”, “трактирних завсегдатаїв”, які шукають у вині хвилинне забуття від нудьги. В Петербурзі панує атмосфера безвиході. […]...
17. Образ Сонечки у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара”Ф. М. Достоєвський показав трагедію особистості, яка бачить багато протиріччя своєї епохи і, заплутавшись остаточно в життя, створює теорію, яка йде врозріз з головними людськими законами. Ідея Раскольнікова про те, що є люди – “тварі тремтячі” і “право мають”, знаходить у романі багато спростування. І, мабуть, найяскравішим викриттям цієї ідеї є образ Сонечки Мармеладової. Саме цій героїні судилося розділити глибину всіх душевних мук Раскольникова, які він […]...
18. Образ “маленької людини” у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М Чистих, умитих покойничков ми всі жалуємо, любимо, а ти живих полюби, брудних. В. М. Шукшин У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” описується незвичайний злочин, доконане злиденним студентом для перевірки своєї страшної теорії, у романі вона називається “кров по совісті”. Розкольників ділить всіх людей на звичайні й незвичайні. Перші повинні жити в слухняності, другі “мають право, тобто не офіційне право, а самі мають право дозволити своїй совісті переступити…через інші […]...
19. Аналіз творчості Олександра Білого на прикладі роману “Петербург” Невичерпної мрії старших символістів А. Білий протиставив думку про “останній бій” – “революції духу”. Тому й називав свій кружок “аргонавтами”, що як би почали, подібно стародавнім грекам, подорож за золотим руном – сонцем нового дня. Уже в ранніх прозаїчних “Симфоніях” А. Білий відбив настання на земне зло божественної гармонії, схід “сонця любові”, перемогу вільного духу. У поезії царювали передчуття “радості духовної”, “близької, священної війни”, віра в “Арго крилатого”. Мир щедро […]...
20. Кольори Петербурга Люди завжди сполучали кольори із своїми відчуттями й переживаннями. Ось у вірші Дмитра Павличка читаємо: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”. Надаємо ми символічного значення й іншим кольорам та відтінкам у повсякденному житті й у свята. Тривожний колорит петербурзького буття пов’язаний для Достоєвського із глибоко антипатичним йому жовтим. Жовтий колір – це зрада, це злочин, це хвороба душі й тіла. Цей колір звинувачує у зраді, у позашлюбному […]...
21. Викриття індивідуалістичного свавілля у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Російська література XІX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів, удосконалення людства. За його власним визнанням, він був літератором-пролетарем. Бажання допомогти тисячам таких самих знедолених, як він, привело 25-річного Достоєвського в гурток петрашевців, […]...
22. “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну загальну рису, більш-менш помітну у всьому, що він писав. Це біль про людину, котра визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не вправі бути людиною, справжньою, повністю самостійною людиною самою по собі”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – це книга про життя знедолених, це біль письменника за зганьблену честь “маленької” людини. […]...
23. Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Федір Миколайович Достоєвський увійшов в історію російської та світової літератури як геніальний гуманіст та дослідник людської душі. У духовному житті людини своєї епохи Достоєвський побачив відображення глибинних процесів історичного розвитку суспільства. З ноткою трагізму зобразив письменник, як нівечить душі людей соціальна несправедливість, який відчай охоплює людину, що бореться за гуманні стосунки між людьми, страждає за “принижених та скривджених”. Роман “Злочин і кара” Достоєвський писав з метою з’ясування такого питання: чи […]...
24. Раскольников та його “двійники’ у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” На сторінках роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” перед нами розкривається широка панорама Петербурга середини XІX ст. Серед персонажів великої книги багато осіб, які лише кілька хвилин привертають нашу увагу, а є люди з різко окресленими характерами, з власними поглядами та переконаннями, які по-різному впливають на головного героя та без яких роман просто не склався б. Це родина Мармеладових, Дуня, Порфирій Петрович, Лебезятников і деякі інші. Особливе місце у […]...
25. Відповіді до теми: роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” 1. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу, описуючи Петербург? ГІри описі “серединних вулиць” Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як “у будинку без ква­тирок”. Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мар­меладова, символічного сну Раскольникова. Злочинний світ штовхає людину на злочин проти особистості, народжує не­людські теорії. Саме за таких умов могла народитися “ідея” Раскольникова про право сильної особистості панувати “над всією ницістю […]...
26. Знедолені, пригнічені та ображені герої роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини XІX ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. Події, описані у романі, відбуваються в Петербурзі. Це місто “вуличних дівчат”, “трактирних завсегдатаїв”, які шукають у вині хвилинне забуття від нудьги. У Петербурзі панує атмосфера безвиході. […]...
27. Злочин проти Людини в Достоєвського й Лєскова Злочин проти Людини. Одна загальна ідея поєднує Злочин і покарання Достоєвського й Леді Макбет Мценского повіту Лєскова. Це моральна проблема, проблема відносини людини до людини, проблема переступити через людину. Соня говорить Раскольникову: Устань. Мабуть зараз, цю же хвилину, стань на перехресті, поклонися, поцілунок спочатку землю, що ти опоганив, а потім поклонися всьому світлу, на всі чотири сторони й скажи всім уголос: Я вбив! Тоді бог знову тобі життя пошле. Цими […]...
28. Основні мотиви роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Оповідальна структура роману Достоєвського “Злочин і покарання” достатня складна. У центрі роману – теорія головного героя, Раскольникова. Навколо лінії головного героя складно взаємодіють, переплітаючись, сюжетні лінії інших персонажів. У добутку безліч символічних пейзажів, інтер’єрів, художніх деталей. Крім того, у єдиний значеннєвий вузол стягнуто кілька різних мотивів роману, кожний з яких по-своєму реалізується всюжете. По-перше, це мотив крові, що супроводжує головного героя з перших сторінок роману. Мотив цей виникає в першому […]...
29. Жанрова своєрідність роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М По жанрі “Злочин і покарання” – роман, головне місце в якому займають соціальні й філософські проблеми сучасної письменникові російського життя. Крім того, в “Злочині й покаранні” можна відзначити жанрові ознаки: детектива, побутового нарису, публіцистичної статті, духовного писання і т. буд. Соціальним цей роман можна назвати тому, що Достоєвський малює життя мешканців нетрів Петербурга. Тема добутку – показ нелюдських умов існування бідняків, їхньої безнадійності й озлобленості Ідея “Злочину й покарання” полягає […]...
30. Тема “маленької людини” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” є однією з центральних тем у російській літературі. Її торкалися у своїх творах і Пушкін, і Толстой, І Чехов. Продовжуючи традиції російської літератури, особливо Гоголя, Достоєвський з болем і любов’ю пише про “маленьку людину”, що живе в холодному і жорстокому світі. Сам письменник зауважив: “Усі ми вийшли з Шинелі Гоголя”. Тема “маленької людини”, “принижених і ображених” особливо сильно прозвучала у романі Достоєвського “Злочин і кара”. Одну за […]...
31. Моє сприйняття Достоєвського Сила й велич російських класиків XІX століття полягали в глибокому демократизмі, у безкомпромісному служінні правді життя. Неослабний інтерес до творчості Достоєвського в усьому світі не випадковий. Мир прагне до звільнення від всіх видів рабства, включаючи й психологічне рабство. Достоєвський глибоко співчував всьому пригнобленому людству. Він будив у страждаючих серцях надію на майбутнє, гідне людину. Влада грошей, попрання людського достоїнства, маячні ідеї “уседозволеності” – все це сміло викриває Достоєвський у своїй […]...
32. Людське і нелюдське в бунті героя роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році великим російським письменником Ф. М. Достоєвським. Цей добуток відтворює життя міської бідноти, відбиває ріст соціальної нерівності, злочинності. Основний мотив роману – це падіння моральності. У своєму добутку Ф. М. Достоєвський розповідає про людей, що живуть напруженим духовним життям, які болісно, завзято шукають істину. Письменник показує життя різних соціальних груп: знедоленого міського люду, придавленого нестатком і приниженнями, бідняків, що бунтують проти зла […]...
33. Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали себе надлюдинами, яким усе дозволено, і тому багато могли дати “людському” . Достоєвського, по його власному […]...
34. Критика індивідуалістичного бунту у романі Достоєвського Створення роману “Злочин і покарання” довелося на переломний для Росії рубіж п’ятидесятих-шістдесятих років минулого століття. Це був час Другої імперії у Франції, час Наполеона ІІІ, час Бісмарка, що почало об’єднання Німеччини “залізом і кров’ю”, час краху старих феодальних порядків у Росії й росту нових, буржуазних. На зміну дворянським революціонерам прийшли революціонери-різночинці, яких спробував зобразити І. С. Тургенєв в образі Євгенія Базарова у романі “Батьки й діти”. У романі Н. Г. […]...
35. Індивідуалістичний бунт головного героя у романі Ф. Ш. Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” – це роман про Росію середини XІX століття, яка пережила епоху найглибших соціальних перетворень та моральних струсів. Із перших сторінок роману ми дізнаємося про те, що Раскольников спокусився на якесь діло. У нього народилася мрія, до здійснення якої він дуже близький. А місяць тому, майже помираючи з голоду, він змушений був закласти у старої баби, лихварці, каблучку – подарунок сестри. Велику ненависть та відразу відчуває він до […]...
36. Бунт Родіона Раскольникова за романом Федора Достоєвського “Злочин і кара” Вперше роман “Злочин і кара” побачив світ 1886 року. Це роман про сучасну Росію, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень та моральних струсів, епоху “розладу”, роман про сучасного героя, який ввібрав у себе усі страждання, болі та рани часу. “Ввечері жаркого липневого дня, незадовго до заходу сонця, виходить колишній студент Родіон Раскольников”. Так починався роман Достоєвського. Із цього моменту без відпочинку, у палкій ненависті, маренні – метушиться вулицями Петербурга, зупиняється […]...
37. Переказ роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М План переказу 1. Неясні думки Раскольникова. 2. Його знайомство з Мармеладовим. 3. Лист із будинку, з якого герой довідається, що його сестра Дуня оклеветана Свидригайловим і Лужин хоче на ній женитися 4. Сон Раскольникова, у якому виразно представляється ідея вбивства. 5. Розкольників убиває бабу-процентщицу і її сестру. 6. Нервова хвороба Родіона після вчиненого. 7. Знайомство Раскольникова з Лужиним. 8. Смерть Мармелалова. Розкольників знайомиться із Сонею. 9. Приїзд сестри й матері […]...
38. Прапор моєї країни У світі так улаштовано, що кожна країна має свій прапор, свій герб і свій гімн. У моєї країни прапор жовто-блакитний. Мені здається, що це дуже красиво й скромно. Може, я так вважаю, тому що це мої улюблені кольори. Я люблю жовтий колір за те, що це колір сонця, кульбаби, соняшника. Жовтий колір полів, коли на них виростає пшениця. Жовтий і чистий пісок на пляжі. І взагалі все яскраве, мені здається, […]...
39. Гуманістичний пафос, етика добра і любові до людей у романі “Злочин і кара” Пошуки добра і справедливості… Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш складні для письменника і всього народу роки він продовжував шукати шляхи визволення людства від страждань, котрі несе з собою антигуманний […]...
40. Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх вико­ристовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує приховані психоло­гічні процеси у душах персонажів, зображує найпотаємніші, найтемніші куточки людської душі. Для глибокого аналізу […]...