Останні квіти осені

Жоржини, айстри, а ще троянди з теплиці – ось квітки, які так приємно дарувати восени. Троянди – курортниці, цілий рік вони грітимуться в теплицях. А ось жоржини й айстри квітнуть недовго.

Жоржини й айстри я щиро полюбляла ще в першому класі. Букети саме з цих квітів ми дарували тоді випускни­кам. Я запам’ятала їхній несильний, але терпкий трав’­янистий запах, їхні цупкі стебла, темнуваті на зрізі. З та­ким букетом було жаль розставатися. Друга моя зустріч з осінніми квітами сталася трохи пізніше.

На мій день на­родження я одержала

чудові подарунки, про які щиро мрія­ла, а на додаток – букет айстр. Довго я милувалась отими квітами, а потім поставила їх у вазу. Увесь вечір я нишком позирала на стіл, де пили водичку й оглядали гостей мої айстрочки.

Коли бачиш останні квіти осені, згадуєш ніби зразу про все на світі: про те, що жоржини й айстри в’януть так само, як і тепличні троянди, про те, що навчальний рік тільки-но почався. А ще про те, що люди дещо нагадують осінні квітки.

У японців існує мистецтво складання композицій з квітів. Здається, мої улюблені квіти їм теж до смаку. Якби мені запропонували скласти квіткову композицію на осін­ню тему, я б зробила так. У темно-синю низеньку вазу поставила б одну жоржину й одну айстру, а між ними поклала б золотавий кленовий лист.

А поруч – тендітну троянду як символ скороминущості прекрасного.





Останні квіти осені

Categories: Шкільні твори