Образи Свидригайлова й Лужина у романі “Злочин і покарання”

Related posts:

1. Злочин і покарання характеристика образу Свидригайлова Аркадія Івановича Свидригайлов Аркадій Іванович – один з центральних пфоев. “…Років п’ятдесяти, зростанню вище середнього, огрядного, з широкими і крутими плечима, що надавало йому дещо сутулому вигляду… Широке, вилицювате обличчя його було досить приємно, і колір обличчя був свіжий, не петербурзький. Волосся його, дуже ще густі, було зовсім біляве і трохи хіба з сивиною, а широка, густа борода, що спускалася лопатою, була ще світліша за головне волосся. Очі його були блакитні і […]...
2. Викриття злочинного суспільства у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Багато великих письменників у своїх творах створювали образ Петербурга, розкриваючи все нові і нові його грані. Достоєвський у своєму романі зображує столицю в пору стрімкого розвитку російського капіталізму. Петербург у романі не просто фон, на якому відбувається дія. Це теж своєрідна “дійова особа” – місто, яке давить, душить, навіває кошмарні видіння, вселяє божевільні ідеї, і тому історія моральної боротьби Раскольникова розгортається у романі на широкому фоні повсякденного життя міста. Перед […]...
3. Християнські мотиви й образи “Злочин і покарання” Православ’я, принесене на Русь ще в X столітті, найглибшим образом вплинуло на менталітет російського народу, наклало незгладимий відбиток на росіянку душу. І, крім того, православ’я принесло із собою писемність, а отже й літературу. Християнський вплив так чи інакше можна простежити на творчості будь-якого письменника. Найглибше внутрішнє переконання в християнських істинах і заповідях несе, зокрема, такий титан російської літератури, як Достоєвський. Його роман “Злочин і покарання” тому доказ Відношення письменника до […]...
4. Злочин і покарання характеристика образу Лужина Петра Петровича Лужин Петро Петрович – тип ділка і “капіталіста”. Йому сорок п’ять років. Манірний, ставний, з обережною і буркотливою фізіономією. Похмурий і зарозумілий. Хоче відкрити в Петербурзі адвокатську контору. Вибившись з нікчемності, високо цінує свій розум і здібності, звик милуватися собою. Проте найбільше Л. цінує гроші. Він захищає прогрес “в ім’я науки і економічної правди”. Він проповідує з чужих слів, яких наслухався від свого приятеля Лебезят-никова, з молодих прогресистів: “Наука ж […]...
5. Злочин і покарання характеристика образу Марфи Петрівни Марфа Петрівна – поміщик, дружина Свидригайлова. Про неї читач дізнається з листа матері Раскольникову і з розповіді Свидригайлова, яку вона врятувала з боргової в’язниці, заплативши за нього велику суму. Коли Свидригайлов почав доглядати за Дуней Раскольниковой, що служила у неї гувернанткою, вона вигнала її, але, дізнавшись про її невинність, розкаялася і призначила їй в заповіті три тисячі. Після смерті, винуватцем якої, можливо, був Свидригайлов, являється тому, по його визнанню, як […]...
6. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був надрукований в 1866 році. Це роман про сучасну Росію, що пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасного героя, що вмістив у груди свої всі страждання, боль, рани часу. Уже на самому початку цього добутку ми дізнаємося, що його головний герой – бідний студент Раскольников “спокусився” на якусь справу, що є “новий крок, нове власне слово”, що місяць назад […]...
7. Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” І. Теорія Раскольникова – “знамення часу”. 1. Нові умови життя – після реформи 1861 року. 2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. . Вибір свого шляху. Мрія про власну обраність. Протест проти існуючого стану.) ІІ. Розвиток і втілення теорії у романі. 1. Причини виникнення “ідеї” Раскольникова. 2. Скоєний злочин. 3. “Двійники” Раскольникова. ІІІ. Можливий вихід....
8. Злочин і покарання характеристика образу Раскольниковой Дуні Раскольникова Дуня – сестра Рас-кольникова. Горда і благородна дівчина. “Чудово хороша собою – висока, напрочуд струнка, сильна, самовпевнена, що висловлювалося у всякому жесті її і що, втім, не віднімало у її рухів м’якості і граціозності. Обличчям вона була схожа на брата, але її навіть можна було назвати красунею. Волосся у неї було темно-русяве, трохи світліше, ніж у брата; очі майже чорні, що виблискують, горді і в той же час іноді, […]...
9. Питання гріха й чесноти у романі “Злочин і покарання” Питання гріха й чесноти – один з так званих вічних питань, що мучили людство протягом століть. Багато хто намагалися знайти остаточне, останнє рішення цього питання. У російській класичній літературі чимало сил було покладено на те, щоб з’ясувати, як співвіднесений гріх і чеснота, де грань, за якої чеснота стає гріхом. Кращі зразки такого аналізу можна знайти, у творчості Федора Михайловича Достоєвського. Роман “Злочин і покарання” – один з найвідоміших добутків письменника, […]...
10. Теорія Раскольникова і її розвінчання у романі “Злочин і покарання” Теорія Раскольникова носить певний відбиток часу. Його ідея про “право сильного” відбивала деякої думки нігілізму – світогляду, популярного в 60-иі роки 19 століття. Головний герой багато часу міркує над історією життя людства. Висновки його зводяться до того, що прогрес здійснюється найчастіше на чьих-нибудь стражданнях Розкольників уважає, що люди являють собою “дві категорії”. Перші – “тварини тремтячі”, саме вони приймають на себе роль страждаючих і покірливих. Інші – “сильні миру цього”, […]...
11. Барвопис у “портреті” міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Здесь будет город заложен Назло надменному соседу. О. Пушкін. “Мідний вершник” Петербург… Місто, зведене на болотах, побудоване на кістках тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, який дерзнув кинути виклик самій природі. Так само кидає виклик людській природі Родіон Раскольников. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою жахливу ідею. Дія роману “Злочин і покарання” розгортається не на площі з фонтанами і палацами і не на […]...
12. Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербурга, створений у російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але й “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював все неймовірне, фантастичне в образі Петербурга. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, що породив Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – уже цілком реалістичне місто, де “усе зливається, стогне, гудет”, місто вбогості й безправ’я російського народу. Тим […]...
13. Образ “маленької людини” у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М Чистих, умитих покойничков ми всі жалуємо, любимо, а ти живих полюби, брудних. В. М. Шукшин У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” описується незвичайний злочин, доконане злиденним студентом для перевірки своєї страшної теорії, у романі вона називається “кров по совісті”. Розкольників ділить всіх людей на звичайні й незвичайні. Перші повинні жити в слухняності, другі “мають право, тобто не офіційне право, а самі мають право дозволити своїй совісті переступити…через інші […]...
14. Образ Петербургу у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербургу, створений в російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але і “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював усе неймовірне, фантастичне в образі Петербургу. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, породжувач Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – вже цілком реалістичне місто, де “все зливається, стогне, гудет”, місто убогості і безправ’я російського народу. Ті ж […]...
15. Злочин і покарання характеристика образу Разумихина Дмитра Прокофьевича Разумихин Дмитро Прокофьевич – колишній студент, дворянин, товариш Раскольникова по університету. Тимчасово вийшов з нього через відсутність засобів. “Зовнішність його була виразна – високий, худий, завжди погано поголений, чорноволосий. Іноді він буянив і славився за силача… Пити він міг до безкінечності, але міг і зовсім не пити; іноді пустував навіть недозволенно, але міг і зовсім не пустувати. Р. був ще тим чудовий, що ніякі невдачі його ніколи не бентежили і […]...
16. Сім’я Мармеладових і її роль у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання – один з найглибших і складних добутків російської літератури, у якому автор розповів про історію загибелі душі головного героя після скоєння їм злочину, про відчуження Родіона Раскольникова від усього світу, від найближчих йому людей – матері, сестри, друга. Достоєвський затверджував, що повернутися у цей світ, знову стати повноправним членом суспільства можна, лише ставши проти людиноненависницьких ідей, очистившись стражданням. Вдумливо читаючи роман, мимоволі усвідомлюєш, […]...
17. Образ Петербурга у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М О. С. Пушкін у поемі “Мідний вершник” оспівав прекрасне місто, що в XVІІІ – початку XІX століття стало символом могутності Росії. Чудесний був швидкий ріст північної столиці, вона втілювала нову Російську імперію – багату, грізну, освічену. Кому ще під силу побудувати кам’яне місто на болотах! Тому поет викликує: Красуйся, град Петров, і стій Неколебимо, як Росія! Так умирится ж з тобою И переможена стихія, Але Пушкін, як уважають літературознавці, був […]...
18. Злочин і покарання як філософський роман Людини ніколи не перестануть хвилювати дві речі: зоряне небо над ним і моральний закон у ньому. І. Кант Філософський зміст роману стосується моральної проблеми про “право на кров”, що ставиться до “вічного” питанням. Починаючи з античних часів людей хвилював питання про засоби для досягнення або особистих, або високих суспільних цілей. Крайня, аморальна, точка зору на цю проблему сформульована у видециничного афоризму: ціль виправдує засобу Тобто заради шляхетних цілей людин може […]...
19. Пейзаж і його функції у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У романах Достоєвського ми найчастіше зустрічаємо урбаністичний пейзаж. “Достоєвський розуміє поезію міста. У шумі столиці він знаходить таку ж принадність і таємницю, як інші поети в рокоті океану; вони тікають від людей в “широкошумние діброви” – він бродить, самотній, по вулицях великого міста… У лісах, на березі океану, під відкритим небом усі бачили таємницю, усі почували безодні природи, але в наших сумовитих прозаїчних містах ніхто, крім Достоєвського, не почував так […]...
20. Портрет у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Головне в романах Достоєвського – процеси внутрішнього життя героїв, їхньої ідеї, переживання, думки й почуття. Однак письменник приділяв велику увагу й опису зовнішності персонажів. Розглянемо портрети, створені письменником у романі “Злочин і покарання”. На початку твору Достоєвський описує зовнішність головного героя. Про Раскольникове сказано, що він “чудово гарний собою, із прекрасними темними очами, темнорус, ростом вище за середнє, тонкий і стрункий”. Характерно, що в описі зовнішності героя немає ніяких дегенеративних, […]...
21. “Злочин і покарання” – соціально-психологічний роман Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” є соціально-психологічним. У ньому автор ставить важливі соціальні питання, що хвилювали людей того часу. Своєрідність цього роману Достоевського полягає в тім, що в ньому показана психологія сучасної авторові людини, що намагається знайти рішення насущних соціальних проблем. Достоєвський разом з тим не дає готових відповідей на поставлені питання, але змушує читача задуматися над ними. Центральне місце у романі займає бідний студент Раскольников, що скоїв […]...
22. Переказ роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М План переказу 1. Неясні думки Раскольникова. 2. Його знайомство з Мармеладовим. 3. Лист із будинку, з якого герой довідається, що його сестра Дуня оклеветана Свидригайловим і Лужин хоче на ній женитися 4. Сон Раскольникова, у якому виразно представляється ідея вбивства. 5. Розкольників убиває бабу-процентщицу і її сестру. 6. Нервова хвороба Родіона після вчиненого. 7. Знайомство Раскольникова з Лужиним. 8. Смерть Мармелалова. Розкольників знайомиться із Сонею. 9. Приїзд сестри й матері […]...
23. Правда Раскольникова й правда Соні у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Родіон Розкольників – головний герой роману Достоєвського “Злочин і покарання”. Розкольників дуже самотній. Він бідний студент, що живе в маленької комнатке, більше схожої на труну. Щодня Розкольників бачить “темну сторону” життя, Петербурга: окраїни міста, де процвітають распивочние, що де втратили себе люди заливають своє горе спиртним У таких жахливих умовах страждань і принижень у героя зароджується оригінальна теорія. По ній всі люди діляться на два типи – “тварини тремтячі”, які […]...
24. “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну загальну рису, більш-менш помітну у всьому, що він писав. Це біль про людину, котра визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не вправі бути людиною, справжньою, повністю самостійною людиною самою по собі”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – це книга про життя знедолених, це біль письменника за зганьблену честь “маленької” людини. […]...
25. Злочин і покарання характеристика образу Заметова Олександра Григоровича Закидань Олександр Григорович – письмоводитель в поліцейській конторі, товариш Разумихина. “Років двадцяти двох, із смуглявою і рухливою фізіономією, що здавалася старіше за свої роки, одягнений по моді і фатом, з проділом на потилиці, що розчесав і розпомаджував, з множиною перснів і кілець на білих відчищених щітками пальцях і золотими ланцюгами на жилеті”. Разом з Разумихиным приходить до Раскольникову під час його хвороби відразу після вбивства старої. Він підозрює Раскольникова, хоча […]...
26. Викриття злочинного суспільства у романі “Злочин і покарання” Багато великих письменників у своїх добутках створювали образ Петербурга, розкриваючи всі нові й нові його грані. Достоєвський у своєму романі зображує столицю в пору стрімкого розвитку російського капіталізму. Петербург у романі – не просто тло, на якому відбувається дія. Це теж своєрідне “діюча особа” – місто, що давить, душить, навіває кошмарні бачення, вселяє божевільні ідеї, і тому історія моральної боротьби Раскольнікова розвертається у романі на широкому тлі повсякденного життя міста. […]...
27. Основні мотиви роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Оповідальна структура роману Достоєвського “Злочин і покарання” достатня складна. У центрі роману – теорія головного героя, Раскольникова. Навколо лінії головного героя складно взаємодіють, переплітаючись, сюжетні лінії інших персонажів. У добутку безліч символічних пейзажів, інтер’єрів, художніх деталей. Крім того, у єдиний значеннєвий вузол стягнуто кілька різних мотивів роману, кожний з яких по-своєму реалізується всюжете. По-перше, це мотив крові, що супроводжує головного героя з перших сторінок роману. Мотив цей виникає в першому […]...
28. Злочин і покарання характеристика образу Мармеладовой Сонечки Мармеладова Сонечка – дочка Мармеладова, повія. Належить до категорії “лагідних”. “…Малого зростання, років вісімнадцяти, худенька, але досить гарненька блондинка, з чудовими блакитними очима”. Уперше читач дізнається про неї із сповіді Мармеладова Раскольникову, в якій він розповідає, як С. в критичний для сім’ї момент вперше пішла на панель, а повернувшись, віддала гроші мачусі Катерині Іванівні і лягла лицем до стіни, “тільки плічки та тіло усі здригаються”. Катерина ж Іванівна увесь вечір […]...
29. Людське і нелюдське в бунті героя роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році великим російським письменником Ф. М. Достоєвським. Цей добуток відтворює життя міської бідноти, відбиває ріст соціальної нерівності, злочинності. Основний мотив роману – це падіння моральності. У своєму добутку Ф. М. Достоєвський розповідає про людей, що живуть напруженим духовним життям, які болісно, завзято шукають істину. Письменник показує життя різних соціальних груп: знедоленого міського люду, придавленого нестатком і приниженнями, бідняків, що бунтують проти зла […]...
30. Злочин і покарання характеристика образу Порфирія Петровича Порфирій Петрович – пристав слідчих справ, правознавець. “…Років тридцяти п’яти, зростанню нижче середнього, повного і навіть з черевцем, поголеного, без вусів і бакенбард, з щільно вистриженим волоссям на великій круглій голові, якось особливо опукло закругленій на потилиці. Пухка, кругла і трохи кирпата особа його було кольору хворого, темно-жовтого, але досить бадьоре і навіть глузливе. Воно було б навіть і добродушне, якби не заважав вираз очей, з якимсь рідким водянистим блиском, […]...
31. Раскольников та його “двійники’ у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” На сторінках роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” перед нами розкривається широка панорама Петербурга середини XІX ст. Серед персонажів великої книги багато осіб, які лише кілька хвилин привертають нашу увагу, а є люди з різко окресленими характерами, з власними поглядами та переконаннями, які по-різному впливають на головного героя та без яких роман просто не склався б. Це родина Мармеладових, Дуня, Порфирій Петрович, Лебезятников і деякі інші. Особливе місце у […]...
32. Художня своєрідність роману “Злочин і покарання” “Злочин і покарання” – перший із серії знаменитих романів Достоєвського, що ввійшли в золотий фонд світової художньої літератури. На перший погляд може здатися, що сюжет “Злочину й покарання” укладається в стандартну схему так званого “карного роману” з його обов’язковими компонентами: злочин, убивця, слідчий… Але в карних романах сюжет звичайно тримається на таємниці: особистість злочинця звичайно з’ясовується лише на останніх сторінках добутку. Тим часом у романі Достоєвського читачеві із самого початку […]...
33. Цветопись у портреті міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Тут буде місто закладене На зло гордовитому сусідові. О. С. Пушкін. Мідний вершник Петербург… Місто, зведений на болотах, побудований на костях тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, що дерзнуло кинути виклик самій природі. Точно так само кидає виклик людській природі Родіон Розкольників. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою дивовижну ідею. Дія роману “Злочин і покарання” розвертається не на площі з фонтанами й палацами […]...
34. Гуманістичний пафос, етика добра і любові до людей у романі “Злочин і кара” Пошуки добра і справедливості… Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш складні для письменника і всього народу роки він продовжував шукати шляхи визволення людства від страждань, котрі несе з собою антигуманний […]...
35. Роман “Злочин і покарання” – проникнення в глибину людського духу Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – один з найбільших філолофсько-психологічних романів. Автор повідав нам про моральні потрясіння й дерзання, які не можуть не хвилювати читача будь-якої епохи. У центрі уваги письменника страшна дійсність Росії середини XІX століття, з її вбогістю, безправ’ям, гнобленням, придушенням, розтлінням особистості, що задихається від бідності й свідомості власного безсилля й що бунтує. Письменник проникає в глибини людського духу, напружені роздуми про зміст і закони […]...
36. Злочин і покарання характеристика образу Лизавети Лизавета – молодша, звідна сестра процентниці Олени Іванівни. “…Висока, незграбна, боязка і покірлива діва, трохи не ідіотка, тридцяти п’яти років, що була в повному рабстві у сестри своєї, працювала на неї день і ніч, що трепетала перед нею і терпіла від неї навіть побої”. Смуглява добра особа. Займається пранням і лагодженням білизни. До вбивства була знайома з Раскольниковым, стирала йому сорочки. Була також в дружніх стосунках з Сонечкой Мармеладовой, з […]...
37. Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали себе надлюдинами, яким усе дозволено, і тому багато могли дати “людському” . Достоєвського, по його власному […]...
38. У чому злочин і в чому покарання Раскольникова? Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. “Злочин і покарання” – один із самих значних романів Достоєвського. У ньому звучить гострий біль письменника за принижену і ображену людину. Герой роману – Родіон Раскольников був студентом. Він похмурий і недовірливий. Ця людина живе як би окремо від світу: нічим не цікавиться з того, чим цікавляться навколишні його люди. У той же час він гордовитий, навіть “жахливо високо себе цінує […]...
39. Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх вико­ристовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує приховані психоло­гічні процеси у душах персонажів, зображує найпотаємніші, найтемніші куточки людської душі. Для глибокого аналізу […]...
40. Жанрова своєрідність роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М По жанрі “Злочин і покарання” – роман, головне місце в якому займають соціальні й філософські проблеми сучасної письменникові російського життя. Крім того, в “Злочині й покаранні” можна відзначити жанрові ознаки: детектива, побутового нарису, публіцистичної статті, духовного писання і т. буд. Соціальним цей роман можна назвати тому, що Достоєвський малює життя мешканців нетрів Петербурга. Тема добутку – показ нелюдських умов існування бідняків, їхньої безнадійності й озлобленості Ідея “Злочину й покарання” полягає […]...