Роман Чернишевського “Що робити?” є художнім твором, “розумовим експериментом” автора, який прагне зрозуміти можливий розвиток тих ситуацій, колізій, типів особистостей і принципів їхньої поведінки, що вже склалися за сучасного життя.
Роман “Що робити?” мас підзаголовок: “З розповідей про нових людей”. У своєму творі Чернишевський хотів показати, як позитивні ідеали поступово переходять у сферу практичної діяльності, доступної простим людям нового типу. Тому й сюжет роману автор будує на прикладі життя звичайної жінки.
Нові люди істотно відрізняються від нігіліста Базарова. Головний герой “Батьків і дітей” найважливішим завданням вважав “місце розчистити”. Чернишевський на фоні полеміки, що розвивається навколо роману Тургенєва, показує, що нові люди творять. Новою є і теорія розумного егоїзму, або теорія розрахунку вигід.
На думку автора, людина може цілком розумно розрахувати свій егоїстичний шлях до щастя.
Розрахунок своєї вигоди передбачає шанобливе ставлення до інших людей: “Щоб люди могли насолоджуватися щастям кохання, вони повинні бути в оточенні таких же щасливих людей”. Таким чином, теорія розумного егоїзму стає теорією революційного альтруїзму.
Прикладом розумного егоїзму можуть бути міркування Лопухова, який “пішов зі сцени”, коли побачив, що Віра Павлівна і Кірсанов кохають одне одного. Дії Лопухова показують, що моральний рівень нових людей дуже високий. І сама Віра Павлівна заспокоюється лише тоді, коли Лопухов стає повністю щасливим.
Створюючи у своєму творі образи “звичайних нових людей”, Чернишевський показує, що розкутість і свобода дають можливість найбільш повно й яскраво розкрити людині свій розумовий та творчий потенціал.





Related posts:
- “Нові люди” у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” М. Г. Чернишевський писав свій роман “Що робити?”, будучи ув’язненим у Петропавловській фортеці. У цьому романі він писав про “нових людей”, які тільки що з’явилися в країні. У романі “Що робити?”, у всій його образній системі Чернишевський намагався представити в живих героях, у життєвих ситуаціях ті нормативи, які, як він вважав, повинні з’явитися головним мірилом суспільної моралі. У їхньому твердженні Чернишевський бачив високе призначення мистецтва. Герої “Що робити?” – “особливі […]...
- “Нові люди!” у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Н. Г. Чернишевський писав свій роман “Що робити?”, будучи ув’язненим у Петропавловскую міцність. У цьому романе він писав про “нових людей”, які тільки що з’явилися в країні. У романі “Що робити? “, у всій його образній системі Чернишевський питался представити в живих героях, у життєвих ситуаціях ті нормативи, які, як він думав, повинні виявитися головним мірилом суспільної моралі. У їхньому твердженні Чернишовский бачив високе призначення мистецтва. Герої “Що робити? ” […]...
- Хто вони “нові люди” у романі “Що робити?” Знаменитий роман Чернишевського “Що робити?” був свідомо орієнтований на традицію світової утопічної літератури. Автор послідовно викладає свою точку зору на соціалістичний ідеал. Утопія, створена автором, виступає в ролі зразка. Перед нами як би вже пророблений досвід, що дає позитивні результати. Серед відомих утопічних добутків роман виділяється тим, що автор малює не тільки картину світлого майбутнього, але й шляхи його наближення. Зображено й людей, які досягли ідеалу. Сам підзаголовок роману “З […]...
- Публіцистичність у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” Чернишевський, ув’язнений у Петропавлівську фортецю, який став жертвою царської сваволі, не впав духом. Їм був задуманий і написаний ряд книг, у тому числі і знаменитий роман “Що робити?”, який став програмою дії для декількох поколінь революціонерів. Роман був розпочатий у грудні 1862 року і закінчений через 4 місяці. Герої роману – творці нових відносин між людьми, носії нової моралі. Ці “нові люди” знають, що їм потрібно робити, і вміють здійснювати […]...
- Публічність у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Чернишевський, ув’язнений у Петропавловскую міцність, ставшиший жертвою царської сваволі, не впав духом. У міцності їм був задуман і написаний ряд книг, у тому числі й знаменитий роман “Що делать?”, що став програмою дії для декількох поколінь революціонерів. Роман був початий у грудні 1862 року й закінчений через 4 місяці. Герої роману – творці нових відносінь між людьми, носії нової моралі. Ці “нові люди” знають, що їм потрібно робити, і вміють […]...
- Філософські погляди у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” Реалістичний роман, у якому Чернишевський в образній формі виразив свій соціальний ідеал, був свідомо орієнтований на традицію світової утопічної літератури і з’явився новаторським переосмисленням і розвитком жанру утопії. Роман містить найбільш повний і всебічний виклад соціальних ідеалів Чернишевського. Говорячи про утопізм “Що робити?”, ми маємо на увазі не абстрагованість ідеалу і навіть не те, що Чернишевський не бачив ролі пролетаріату і був ідеологом селянської революції, а художню форму, у якій […]...
- Авторський твір: Система образів у романі “Що робити” Образи у романі це Звичайні люди й особлива людина. Новаторство Чернишевськ-письменника виявилося насамперед у створенні образів представників революційно-демократичного табору. До їхнього числа ставляться Лопухів, Кірсанов, Віра Павлівна. Це, по характеристиці автора, нові люди – “добрі й сильні, знаючі й умеющие”. Вищий етичний закон для Чернишевського і його улюблених героїв простий. Щастя для одного неможливо, якщо воно побудовано на нещастя іншого. Так виникає поняття про розумний егоїзм, про розрахунок вигід: треба […]...
- Тема праці у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” Каменем спотикання для багатьох читачів роману “Що робити?” є сни Віри Павлівни. Їх важко буває зрозуміти, особливо у тих випадках, коли із цензурних міркувань Чернишевський висловив свої ідеї в занадто алегоричній формі. Але один з образів, представлених у другому сні Віри Павлівни, не викликає сумнівів у тім, для чого він створений автором. Це – “реальний бруд”. Що ж має на увазі Чернишевський, вживаючи цей термін? Спочатку він сам ставить питання: […]...
- “Особлива людина” Рахметов у романі “Що робити?” Порівняно зі “звичайними новими людьми” Рахметов – “особлива” людина. Він ніби доповнює і коригує життя “звичайних нових людей” і теорію розрахунку вигід. Рахметов не належить до кола різночинців. За своїм походженням він – дворянин. Після півроку навчання в університеті Рахметов виходить зовсім іншим. Тепер це людина з власним світоглядом, передовими поглядами. Такий компонент формування особистості істотно відрізняється від принципу формування особистості й характеру “звичайних нових людей”, які в житті зустрічалися […]...
- Роман М. Г. Чернишевського “Що робити?” про людські відносини Перше прочитання роману М. Г. Чернишевського викличе у сучасного парубка швидше за все усмішку. Справді, дивними здаються відносини, прийняті в сім’ї Лопухова і Віри Павлівни. У будинку існують нейтральні і не нейтральні кімнати, і в не нейтральні кімнати ні чоловік, ні дружина не можуть увійти без стукоту. Та й взагалі, ввічливість чоловіка і жінки по відношенню друг до друга балансує на грані неприродності, а дуже часто і переходить цю грань. […]...
- Образ Рахметова у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” Роман М. Г. Чернишевського “Що робити?” був написаний у Петропавлівській фортеці. Він був розпочатий 14 грудня 1862 року і закінчений 4 квітня 1863 року. Він писався в епоху підйому революційного руху в Росії. Герой роману Рахметов – революціонер. По походженню він дворянин. Батько його був багатою людиною. Але привільне життя не удержало Рахметова у маєтку батька. Він виїхав із провінції і поступив на природний факультет у Петербурзі. Рахметов легко зблизився […]...
- Творчий твір: Роман Чернишевського “Що робити” Твір на тему: Еволюція задуму. Проблема жанру. Поява на сторінках “Сучасника” роману Чернишевського, що перебувало тоді в Петропавловской міцності, було подією величезної важливості як у плані суспільно-політичному, так і літературному. На всю Росію пролунало полум’яне слово письменника, що призивав до боротьби за майбутнє соціалістичне суспільство, за нове життя, побудовану на засадах розуму, за справді людські взаємини між людьми, за новий революційний гуманізм. По численних спогадах сучасників відомо, що роман з […]...
- Відбиття гуманістичної ідеї автора в героях роману “Що робити?” Роман “Що робити?” чудовий правдивим відтворенням суспільного конфлікту між людьми старого, відживаючого миру й людьми новими, з демократичних кіл, прихильниками нового матеріалістичного й революційного відношення до життя. В образах Лопухова, Кірсанова, Віри Павлівни Розальской і Рахметова Чернишевський дав типи передових людей 60-х років, руйнівників старих порядків і будівельників нового, тоді ще далекого соціалістичного майбутнього. Роман захищав вимогу поваги людини до людини, пропагував право всякої людини на вільну працю й щастя, […]...
- Художні особливості і композиційна своєрідність роману М. Г. Чернишевського “Що робити?” Нетрадиційна і незвична Для російської прози XІX століття зав’язка сюжету, більше властива французьким авантюрним романам, – загадкове самогубство, описане у першому розділі “Що робити?”, – була, по загальноприйнятій думці усіх дослідників, свого роду прийомом, що інтригує, покликаним заплутати слідчу комісію і царську цензуру. Тієї ж меті служив і мелодраматичний тон оповідання про сімейну драму у другому розділі, і несподівана назва третьої – “Передмова”, що починається словами: “Зміст повести – любов, […]...
- Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі XX ст В кінці ХІХ – на початку XX ст. в мистецтві відбувається глобальний переворот, пов’язаний із пошуком нових форм зображення людини і світу. Спираючись на досягнення психологічної прози ХІХ ст., письменники все більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX ст. займає показ психології героїв, спроба зобразити складність і плинність пенхічного процесу. Витонченість психологічного аналізу притаманна творчій манері А. Камю. Роман “Чума” побудований на удаваній біді, що трапилася […]...
- Жанр і композиція роману “Що робити?” Справжній герой епохи, перед яким “схиляється” автор роману “Що робити?”, – це Рахметов, революціонер з його “полум’яною любов’ю до добра й волі”. Образ Рахметова й вся та чиста, піднесена атмосфера поваги й визнання, який він оточений, з безсумнівністю свідчать, що стрижнева тема роману не в зображенні любові й нових сімейних відносин “звичайних чималих людей”, а в прославлянні революційної енергії й подвигу “особливої людини” – Рахметова. З образом Рахметова насамперед співвіднесена […]...
- Чим близькі мені моральні ідеали “Нових людей” Нам близький і дорогий великий російський мислитель і борець за волю народу Микола Гаврилович Чернишевський. Своєї полум’яної, різнобічної теоретической і політичною боротьбою із силами реакції Чернишевський покизал приклад безстрашності, стійкості, патриотизма й революційної последовательности в досягненні поставленої мети. Роман Чернишевського “Що делать?” запам’ятав у своїх идейно-смислових проблемах, жанровій складності й розмаїтості структур многорусловитті історичний рух російського життя й літератури в 1850-е роки. “Що робити? ” – роман про “новий людях”. […]...
- Нові течії та тенденції в поезії австрійського поета Р. М. Рільке І. Перші кроки. ІІ. Перші збірки. ІІІ. Данина літературній моді. – збірник, у якому поет, наслідуючи модні напрями європейської думки, намагається відсторонитися від повсякденної дійсності. Центром його поетичного дослідження світу стає внутрішній світ людини, а головними темами – сон, мрія. Збірник “Со – чельник” має варіант перекладу російського “Адвент”, тобто “чужий”, “зайда”. Головним мотивом збірника є очікування змін – чекання кохання, Різдва, повороту у творчості.) ІV. “Часослов” – щоденник православного […]...
- “Зайві люди” у романі І. С. Тургенєва “Батьки й діти” 1. Традиція зображення “зайвих людей”. 2. Трагедія Базарова. 3. Відносини з Аркадієм. Проблема “зайвої людини” не раз піднімалася на сторінках добутків багатьох відомих російських письменників XІX століття. Авторів цікавило, що служить поштовхом до появи такої катеГореї людей, куди входять і Онєгін з “Євгенія Онєгіна” О. С. Пушкіна, і Печорин з “Героя нашого часу” М. Ю. Лєрмонтова, і Базарів з “Батьки й діти” І. С. Тургенєв. Що виділяє цих виняткових людей […]...
- “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну загальну рису, більш-менш помітну у всьому, що він писав. Це біль про людину, котра визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не вправі бути людиною, справжньою, повністю самостійною людиною самою по собі”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – це книга про життя знедолених, це біль письменника за зганьблену честь “маленької” людини. […]...
- Якщо “бог помер”, то що робити людям? Якщо “бог помер”, то що робити людям? XX століття дуже багате на появу нових поглядів, оригінальних ідей, неординарних філософських теорій і незвичайних вчинків людей, які стояли при владі. Роман “Доктор Фаустус”, який вийшов друком 1947 року, сповнений роздумами над проблемами сенсу життя людини, її призначення на землі. Хто перемагає у цьому житті і як варто жити? Автор ніби підводить читача до висновку, що насилля, авторитет диктатора можуть отримати перемогу, але […]...
- Зображення “нових людей” у добутках І. С. Тургенєва й Н. Г. Чернишевського Практично всіх великих росіян писателей хвилювала доля передового чолостоліття свого часу. Ця тема знайшла своє відбиття у романі Тургенєва “Батьки й діти” і у романі Чернишевського “Що робити?” Головні герої цих произведений представляють новий тип передової молоді. По соціальному походженню Базарів, Лопухів, Кірсанов, Віра Павлівна – типові різночинці. Всі вони з дитинства привчені до праці, у житті вони звикли покладатися тільки на власні сили. Так, Чернишевський розповідає про своїх героях: […]...
- Тема громадянської війни у романі Ю. Яновського “Вершники” І. “Вершники” Ю. Яновського – роман про громадянську війну на Україні. ІІ. Жахливі сторінки історії України на сторінках роману “Вершники”. 1. Своєрідність і оригінальність роману. 2. Роман “Вершники” – це болючі роздуми митця про непростий час нашої історії. 3. Політичні настрої у 20-ті роки XX століття – на сторінках роману “Вершники”. НІ. Роман “Вершники” Ю. Яновського та його антивоєнна спрямованість....
- Філософські здобутки збірки Р. М. Рільке “Нові поезії” Збірка “Нові поезії” стала результатом перебування Р. М. Рільке в Парижі, де він близько спілкувався з відомим скульптором Роденом. Поет був глибоко вражений життям Парижа, і йому це місто, яке вважалося завжди веселим, видалося сповненим печалі. Адже там, де над усім панують гроші, людина нікому не потрібна, вона самотня. Саме такі настрої відбилися вже в першій частині “Нових поезій”, яка вийшла 1907 року. Вірші цієї збірки розпадаються на кілька циклів, […]...
- Твір ЗНО “Хіба всі успішні люди – кар’єристи?” Аргументи, докази, приклади, висновок Варіант 1 Отримавши тему для твору, я замислився. Хто ж такий кар’єрист? Це людина, для якої кар’єра стоїть в житті на першому місці. Ні, не можуть-таки бути всі успішні люди кар’єристами. По-перше, слово “кар’єрист” найчастіше використовують в мові у негативному значенні, навіть як лайку. Назвавши когось таким словом, його можна запросто образити. У словнику дається визначення кар’єриста: “людина, яка ставить важливість власного просування по службі вище […]...
- Роздуми над питаннями моралі в поемі Еліота “Порожні люди” Поезія Т. Еліота надзвичайно складна. Щоб зрозуміти його образи, треба Мати грунтовні знання з історії, філософії, літератури, мовознавства. Поезія Еліота змушує читача розмірковувати, робити висновки. Разом з тим вона має своєрідний образний світ, глибокий емоційний вплив. Поезія Еліота розкриває глибокий сум поета, відчуття катастрофічності сучасної цивілізації, то передаються читачу. У поемі “Порожні люди” розкрито найхарактерніші риси епохи Еліота, провідну тему творчості поета. Важливу роль відіграють епіграфи. Перший, “Містер Курц померла”, […]...
- Розвиток соціальної та соціально-психологічної прози, нові теми й мотиви в прозі, ідеологічні тенденції в поезії й прозі – часть 1 У середині ХІХ ст. в українській літературі значно розширюється система головних літературних жанрів. Особливою різноманітністю жанрових форм позначалася поезія – від ліричного вірша до різнотипних епічних форм, від елегійної поезії до гумористичних “співомовок”, байок, сатиричних віршів. При цьому не тільки відбувався розвиток уже наявних жанрів, а й формувалися нові, зокрема такі синкретичні й поліфонічні, як ліро-епічна поема. Своєрідну взаємодію фольклорної та літературної стихій, що йшла ще від гуманістичних ідей і […]...
- УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. НАРОДНИЙ ЕПОС. “ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА, БО НІЧИМ ПРОЖИТИ”, “ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕСЬ, ДОБРІЇ ЛЮДИ”, “ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ”, “ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БАРАБАШ” Тема. УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. НАРОДНИЙ ЕПОС. “ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА, БО НІЧИМ ПРОЖИТИ”,”ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕСЬ, ДОБРІЇ ЛЮДИ”, “ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ”, “ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БАРАБАШ” Варіант 1 1. Значення слова фольклор походить від англійської… А Пісня, бандура. Б Скарбниця, творчість. В Слово, історія. Г Народ, знання. 2. Кому належить таке висловлювання: “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава”? А І. Франку. Б М. Рильському. В О. Довженку. Г […]...
- Поспішайте робити добро! Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло? Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов’язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою. Коли ми говоримо про людину “добрий”, то маємо на увазі, що він готовий ‘ прийти на допомогу іншому, роблячи це не заради вигоди, […]...
- Нові імена української сучасної поезії. Наталя Жовнір-Близнюченко Наталія Близнюченко народилася в 1959 році в селі Дружба Решетилівського району Полтавської області. Мати, Близнюченко Галина Павлівна, працювала учителем російської мови і літератури в місцевій школі. Батько, Близнюченко Степан Федотович, працював секретарем Шевченківської сільської ради, заступником голови колгоспу по тваринництву, пізніше, до пенсії, головним зоотехніком колгоспу ім. Жданова. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, інвалід І групи. Сім’я Близнюченків була обдарована музичними здібностями. Батько й мати поетеси були учасниками ансамблю […]...
- Нові грані вічно старого міфу про Прометея Нехай підніме руку той, хто не знає міф про Прометея. Ті, хто знають – вільні, ті, хто не чув – залишайтесь і послухайте. Отже, тепер, отримавши повну тишу й самотність, можна вільно віддатись потоку думок у руслі античності та стародавніх переказів, іноді відволікаючись на софістику й демагогію. Прометей, великий титан, син Япета, хитромудрий, Той-Хто – Роздумує-Заздалегідь. Ми звикли сприймати його як захисника людей, нашого помічника, рятівника, просвітника. Адже саме він […]...
- Ці нові добутки грайливої й оригінальної фантазії Шкільний твір. В основу “Невського проспекту”, як і всього циклу “Петербурзькі повісті”, лягли враження петербурзького життя Гоголя. В. Г. Бєлінський захоплено озивався майже про кожнійа з повістей: “Ці нові добутки грайливої й оригінальної фантазії м. Гоголя належать до числа самих незвичайних явищ у нашій літературі й цілком заслуговують ті похвали, якими обсипає їх піднесена ними публіка”. Письменник звернувся до великого сучасного міста, і йому відкрився величезний і страшний мир, що […]...
- Роль авантюрної інтриги у романі “Пригоди Олівера Твіста” Пригодницький роман широко представлений у світовій літературі і у творчості Ф. Купера, О. Дюма-батька, Е. Сю, Р. Л. Стівенсона і багатьох інших авторів. Але роман Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” хоча й позначений як “пригода”, все ж не може бути названий пригодницьким у повному розумінні слова. Але його мета – не стільки розважити читача авантюрною інтригою, скільки привернути його увагу до больових точок суспільства, сучасного письменнику. Чому саме таку форму […]...
- Риси “магічного реалізму” в романі “Сто років самотності” Напружене життя XX ст. з атмосферою сірості, одноманітності, напруження наштовхнуло митців на пошуки нових джерел, як б могли дати людині розуміння її сутності. Для цього письменники зверталися до жанрових традицій минулого. Нетлінні цінності, як пройшли крізь плин часу, були знайдені у міфах, легендах, казках Твори Габріеля Гарсіа Маркеса належать саме до типу “міфологічної літератури, який стає частиною так званого латиноамериканського магічного реалізм”. І найяскравішим прикладом цього є роман “Сто років […]...
- Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” І. Теорія Раскольникова – “знамення часу”. 1. Нові умови життя – після реформи 1861 року. 2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. . Вибір свого шляху. Мрія про власну обраність. Протест проти існуючого стану.) ІІ. Розвиток і втілення теорії у романі. 1. Причини виникнення “ідеї” Раскольникова. 2. Скоєний злочин. 3. “Двійники” Раскольникова. ІІІ. Можливий вихід....
- “Деревенские русские люди” у вірші М. Некрасова “Роздуми біля парадного під’їзду” І. Народ – головний герой творів М. Некрасова. ІІ. Концентрація болю й емоцій поета у вірші “Роздуми біля парадного під’їзду”. 1. Співчуття тяжкій долі народу. 2. Заклик поета прокинутися і звільнитися від знущань і приниження. Тема народу – стара, реалії – нові. . І лише мудрі люди до кінця усвідомлюють, що безсловесність натовпу – нетривка і оманлива.)...
- Жанрова й ідейна своєрідність роману Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Уважається, що твір Чернишовского “Що робити?” належить до типу утопічних романів. Однак це занадто умовна характеристика, оскільки авантюрная зав’язка сюжету надає йому риси детективної повісті, докладне жизнеопис Віри Павлівни вносить елементи побутової драми, а через рихлости сюжета, котрий раз у раз переривається простийранними міркуваннями автора, роман важко втиснути в рамки якої-небудь привичной схеми. Місцями автор намагається захопити читача скрупульозним – і безрозумале нудним – підрахунком прибутку, которую одержували зображені їм […]...
- Соціалістичний утопізм М. Г. Чернишевського Російський соціалістичний утопізм походив на французький Християнський соціалізм, представниками якого були Шарль Фур’є й Клод Анрі Сен-Сімон. Їх ціль полягала в тому, щоб створити загальне благополуччя, причому реформу провести так, щоб кров не була пролита. Вони відмовлялися від ідеї рівності і братерства та вважали, що суспільство повинне будуватися за принципом взаємної подяки. Вони затверджували необхідність ієрархії: більше здатні повинні займати більше високі щаблі, менш здатні – менш високі щаблі. Але […]...
- Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі XX століття Модернізм – це узагальнене найменування цілого ряду нереалістичних конструктивних літературно-мистецьких стилів, що склалися на початку XX століття. Свою назву ця літературна течія дістала від французького слова тосіегпе, що в перекладі означає новітній, сучасний. Ця назва ніби підкреслює розрив із мистецькими традиціями XІX століття. Визначальна його прикмета – орієнтація на красу, прекрасне. як фундаментальну категорію, основу мистецтва, зокрема, літератури, але цим особливості модернізму не вичерпуються. Бурхливий початок XX століття супроводжувався і […]...
- Критика індивідуалістичного бунту у романі Достоєвського Створення роману “Злочин і покарання” довелося на переломний для Росії рубіж п’ятидесятих-шістдесятих років минулого століття. Це був час Другої імперії у Франції, час Наполеона ІІІ, час Бісмарка, що почало об’єднання Німеччини “залізом і кров’ю”, час краху старих феодальних порядків у Росії й росту нових, буржуазних. На зміну дворянським революціонерам прийшли революціонери-різночинці, яких спробував зобразити І. С. Тургенєв в образі Євгенія Базарова у романі “Батьки й діти”. У романі Н. Г. […]...
Categories: Твори на різні теми