“…Наша честь – вона найголовніша у селі!” 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю, яку назвала влучно – “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає і сподівається. Думаю, що саме тому в читачів виникає глибока довіра до всього, що з хвилюванням змальовано у творі. Повість “Земля” розкриває для нас, сьогоднішніх читачів, складний і суперечливий образ українського села з його одвічними проблемами, морально-етичними принципами, добрими і трагічними подіями.
Саме показом життя малоземельного і безземельного селянина Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття досягає Кобилянська роз-криття теми влади землі над людиною. Та ми бачимо село не на тлі соціального протистояння. Рівень духовності, морально-етичні стосунки – ось що, на мій погляд, є основним у повісті. Сталася родинна трагедія: брат убив брата за землю. Жахливий випадок вражає, змушує замислитись над причинами трагедії, над сут-ністю людини і, що є найважливішим, – озирнутися на власне “я”, зрозуміти, що витоки всіх наших вчинків – у душах.
Мабуть, недарма саме село з його моральними засадами взяла письменниця для показу боротьби добра і зла, що повертаються до людини, як бумеранг. Село для України – прамати. Кожен з нас, навіть міських жителів, несе в собі щось від села, від землі. У селі формувалася наша культура, мораль, звичаї і традиції – ті неписані закони, на яких зросла українська нація.
Найсвятішим для селянина завжди була земля. Її ретельно доглядали, нею клялися, купку рідної землі брали з собою, збираючись у чужий край. Коли читаєш повість Кобилянської, весь час відчуваєш, що для мешканців села земля – жива і рідна істота. Вона заполонила їхні думки, мрії, почуття. І це зрозуміло, бо тільки земля робить селянина хліборобом, повноцінною людиною і дає сенс його життю. На мій погляд, і образи повісті показані через призму духовності землі, а проблема моральності тісно пов’язана з питанням про землю. Все це і є тією цілісністю, що є основою твору.
За багато століть українське село виробило свої неписані принципи співжиття, які є нашим безцінним спадком і дотепер. Ніхто з односельців не похвалить зажерливого, скупого, злого й нечесного навіть тоді, коли він добре хазяйнує. І навпаки, порядність та доброта завжди нагороджувалася повагою людей і схваленням. Віками батьки вчили дітей зважати на думку громади: коли що робиш, то думай, що про тебе скажуть люди! …Сьогодні свідомість українців знову звикає до слів “власник”, “моє”, а не “колективне”.
Земля колгоспна знов повернулася до селянина. Їй потрібні, як ніколи, працьовиті, чесні, мудрі й дбайливі господарі. Наша земля прагне людської доброти, бо тільки з неї проростає зерно, зацвітає сад, знаходить щастя душа. …Книгу прочитано, але ще довго будуть жити в моїй душі постаті її героїв, їхні смутки й радощі, надії на краще. І закарбується в серці життєва наука: чесна людська душа гидує злом і жорстокістю, милується всім гарним, добрим і щирим.





Related posts:
- “Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…” Яке ж це диво дивне – народна пісня та дума! Вони полонять людські серця, підносять настрій, надихають у праці, розраджують у горі, тамують душевні болі, множать сили в боротьбі. Коли я думаю про українську пісню, то бачу обличчя кріпачки Катерини Шевченко, яка співала своєму синові Тарасу про кота-воркога і про зіроньку вечірню. Саме з піснею і козацькою думою великий Кобзар пов’язує безсмертя народного генія і славу рідної землі. Митець висловлює […]...
- Наша пісня, наша дума Наша пісня, наша дума Не вмре, не загине… Т. Шевченко “Роздавав Бог скарби усім країнам, але забув Україну. Підійшла вона до нього та спитала: “А що ж мені даси, батьку?” Замислився Бог, адже роздав уже всі свої скарби, і сказав: “Нехай буде пісня…” І стала пісня частиною життя України…” Не менше значення мали для українського народу й думи. Бо в піснях і думах – уся наша духовна міць, наша історія, […]...
- Наша пісня, наша мова не вмре – не загине Мова – душа народу, вона його цвіт і зав’язь, без неї дерево національного життя в’яне і засихає. Відберіть у народу мову – і він гине як народ, як нація. Згадаймо вірш В. Сосюри “Юнакові”: О мова рідна! Їй гаряче Віддав я серце недарма. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. Не може жити країна без мови, як не може жити людина без серця, без душі. Тому й бережуть народи […]...
- Духовні орієнтири в повісті “Земля” 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці, викликала захоплення як в Україні, так і за кордоном. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає і сподівається. Думаю, що саме тому в читачів виникає глибока довіра до всього, що так майстерно […]...
- Духовні орієнтири в повісті О. Кобилянської “Земля” 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці, викликала захоплення як в Україні, так і за кордоном. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає і сподівається. Думаю, що саме тому в читачів виникає глибока довіра до всього, що так майстерно […]...
- Міні-твір на тему: “Духовні орієнтири повісті “Земля” Ольги Кобилянської” Свою повість “Земля”, яка стала вершиною творчості Ольги Кобилянської письменниця закінчує у 1901 році. Згодом цей твір викликав захоплення як в Україні, так і в багатьох країнах Європи. В повісті письменниця гармонійно об’єднала особисте і суспільне, із вічні проблеми страждання та любові, кохання і ненависті, добра і зла. Перечитуючи повість, вже з перших рядків відчуваєш, як О. Кобилянська переймається долею кожного героя свого творі, як разом з кожним з них […]...
- Земля – наша мати І. Земля – колиска людства. ІІ. Зв’язок людини з природою. 1. Ставлення українського народу до всього довкілля. 2. Екологічна криза. 3. Проблеми порятунку землі. 4. Перлина природи – Україна. 5. Необхідність запобігання подальшому руйнуванню найсвятішого – рідної землі. ІІІ. Люди! Бережіть усе живе на Землі! ....
- Наша дума, наша пісня не вмре, не загине – ІІ варіант II варіант Для того щоб краще зрозуміти якийсь народ, треба ознайомитися з його історією і з його творчістю. Прекрасною перлиною усної творчості українського народу є думи і пісні. Українська пісня милує серце своєю милозвучністю та щирістю: Заплету віночок, Заплету шовковий, На щастя, на долю, На чорнії брови. Вона може розважити, допомогти в роботі: Вийшли в поле косарі Косить ранком на зорі. Гей нуже, косарі, Що нерано почали… Може пісня засмутити, […]...
- Наша дума, наша пісня не вмре, не загине – І варіант І варіант А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В. Симоненко З давніх-давен усі свої радощі, тривоги і жалі народ виливав у піснях. У них відбивалося життя людей, їх уявлення про природу, мрії про щасливе майбутнє. Нерідко Україна порівнюється з червоною калиною, яка стала її символом: Гей, у лузі червона калина, Гей, гей, похилилася; Чогось наша славна Україна, Гей, гей, засмутилася. Дуже часто в піснях […]...
- Де б я волів жити – в місті чи в селі Питання, де жити, в місті чи в селі, несподівано виявилося для мене досить непростим. Я ніколи над цим не замислювався, просто жив собі з народження в місті, і все. Отже, мені видалося цікавим поміркувати над цим. Я звик до великого міста, де вирує життя, навіть уночі шумно і люди завжди кудись поспішають. Але ж багато хто зараз переїжджає до села, купуючи там будинок і ділянку землі. Люди віддають перевагу життю […]...
- Наша дума, наша пісня не вмре, не загине – ІІІ варіант IIІ варіант З вуст великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка прозвучало пророцтво, що українська пісня не загине і не щезне. Як би цього не хотілося нашим ворогам, але український народ завжди мав свої пісні, у яких зображував своїх героїв і гнобителів. Пісня супроводжує людину від самого народження. Кожному з нас мати співала колискову і так було віками: мати співає дитині пісню, і вона вже не розлучиться з піснею до кінця […]...
- Наша сімейна традиція Коли народилася моя мама, її батько, а мій дід, що працював агрономом, посадив на околиці села ліщину. Пояснив домашнім: “Виросте дочка – буде орішки лускати”. Ліщина – це лісовий горіх. У нашому селі, та й у сусідніх селах, крім мого діда, ніхто це дерево не доглядав. Навіщо займатися? Зарості дикої ліщини в лісах можна зустріти ледве чи не на кожному кроці. Але то дика ліщина, а дід вирішив її окультурити, […]...
- На канікулах у селі На літніх канікулах я обов’язково їжджу в село до бабусі і дідуся. Я там проводжу приблизно місяць. Бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір’я з літньою кухнею, садком, городом. У садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. Ростуть в садку і кущі смородини. На городі також всього багато: і цибуля, і часник, і редиска, […]...
- Шукаю Дикого Ангела у своєму селі, на своїй вулиці Із чого починається будь-який організм? З маленької клітинки. А з чого починається велика держава? З міцної сім’ї, в якій дотримуються простих, але мудрих законів, добробут якої здобуто сумлінною працею, любов і щастя в якій є обов’язковими. Саме таку модель ідеальної сім’ї створив у драматичній п’єсі “Дикий Ангел” О. Коломієць. У центрі драми постать робітника-пенсіонера Платона Ангела, який міцно вкорінився у життя з думкою про майбутнє свого роду і всієї держави: […]...
- Честь та зрада Скільки сліз і горя звідали квітучі простори України в минулому! Скільки злих ворогів зазіхало на багатства нашої землі! Топтали її ненажерливі монголо-татарські загарбники, забирали в полон людей. Як міг, боронився волелюбний український народ. У повісті Івана Франка “Захар Беркут” відтворено події XІІІ-XІV століть. На її сторінках ми знаходимо образи тих, хто захищав, а також тих, хто зраджував землю. На початку твору читач дізнається, що син громадського ватажка Захара Беркута Максим […]...
- Батьківщина – що вона для мене значить Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі – у нашій славній Україні. Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, В стежки дитинства, до мудрості народної казки. Не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави. Як і для кожного з нас, Батьківщина для мене – це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, – земля моїх пращурів. […]...
- Війна! Якою б вона не була, – це найбільше зло на землі Від переможного травневого салюту минуло вже чимало часу, та в нашій пам’яті живуть і житимуть подвиги героїв, звершені у дні війни. Вони оспівані в багатьох творах митців нашої країни. Видатний український поет Микола Бажан пише про них у поемі “Нічні роздуми старого шахтаря”, що під час війни став солдатом-сагіером, звільнив свій край та пів-Європи від фашизму і повернувся в рідний’Донбас. Хоч повоєнна земля була, як рана, скрізь голод і холод, […]...
- Наша ціль – людське щастя і воля Ми живемо у суспільстві, де всі люди за законом є вільними, давно вже відійшло у минуле кріпацтво та рабство, забороняється расова, статева та соціальна дискримінація. Кожен народ, кожна країна пройшли свій нелегкий шлях до визволення, принесли свою жертву загальній справі перемоги добра та справедливості. Важким цей шлях був і для українського народу. Ще з давніх-давен наші плодючі землі приваблювали загарбників: сміливі воїни Київської Русі боронили свій край від печенігів та […]...
- Вічна тема у мистецтві – тема влади землі над людиною ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Повість “Земля” Ольга Кобилянська закінчила 1901 р. і присвятила її батькові – Юліанові. Про задум створити твір такої тематики сама письменниця в автобіографії “Про себе саму” писала: “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті”. Отже, в основі твору – реальна подія, що сталася восени 1894 р. в селі Димка, […]...
- Наша історико-культурна спадщина Так історично склалося, що після татаро-монгольської навали український народ постійно перебував під економічним, політичним і національним гнітом то Польсько-Литовської, то Австро-Угорської, то Російської держав. Іноземне ярмо намагалось знищити самостійність, державність і навіть саму назву “Україна”. Особливо жорстокою була русифікація, що протягом трьох століть намагалась переконати нас, що ми – “малороси”, тобто майже росіяни, але нижче класом. І мова наша – не мова, а так… “малоросійськоє нарєчіє”. Це послідовно насаджуване відчуття […]...
- МІРКУВАННЯ ПРО ЧЕСТЬ И ПРО СОВІСТЬ Честь і совість?! Багато з людей уживають ці слова в повсякденному житті. Але ж якщо запитати їх, яке значення цих слів, то відповідять далеко не все. Та й відповіді будуть зовсім різними. Чому? Так тому, що питання цей набагато складніше, ніж здається на перший погляд. І от зараз це питання переді мною. І знайти на нього однозначна відповідь відразу я не можу. Відкриваю енциклопедичний словник на слові “совість і читаю: […]...
- Філософські роздуми про роль рідної мови в житті кожної людини за віршем В. Голобородька “Наша мова” Наша українська мова схожа на вінок із квітів, що увібрали в себе усі кольори веселки. У ньому переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбуття, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зоряність злетів. Життя і серце нації відбилося у нашій мові, яка за красою своєю визнана однією з найбагатших, наймилозвучніших у світі. Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії та взаєморозуміння, порівняв […]...
- Чистіше від сльози вона хай буде Без мови – нема народу… але чомусь ми про це стали забувати. Мова – найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність. Мова завжди об’єднує, згуртовує людей. Наша українська мова – чарівна і милозвучна, але чомусь ми будь-що хочемо її “задавити”. Чому ж? Можливо, тому, що наша країна завжди перебувала під натиском сусідніх держав, зокрема Росії, адже більшість українців розмовляють саме російською. Українська мова завжди пов’язана з образом матері, […]...
- Наша класна кімната Наша класна кімната Наш клас розташований на третьому поверсі школи. Довжина його 9 м, ширина 6,5 м. У класі три великі вікна, які виходять на схід, тому в приміщенні завжди світло та тепло, сонячно. На перервах чергові відчиняють кватирки для провітрювання класу, готують дошку до наступного уроку, поливають квіти. Стеля біла, на ній розміщено два ряди ламп денного світла. Ними ми користуємось пізньої осені й узимку. Стіни обклеєні однотонними зеленуватими […]...
- Честь і зрада Історія України, особливо в епоху козаччини, сповнена справжніх героїчних постатей. Ці люди навіки уславили рідну землю. Письменникові Володимиру Малику пощастило відшукати в одному з історичних документів досі невідомий епізод. Кошовий отаман Запорозької Січі відправив до Туреччини козака з таємною місією – дізнатися про воєнні приготування султана. Цей козак був справжнім розвідником, бо добре знав турецьку мову та звичаї. Історія не зберегла імені сміливця. У своєму романі письменник подарував йому красиве […]...
- “І нема кращої землі, ніж наша земля…” Павло Архипович Загребельний – наш сучасник. Видатний український письменник, автор двадцяти дев’яти романів, ніколи не страждав на зіркову хворобу. Все життя він писав з любові до України, до її історії, до рідного народу. Народився Павло Загребельний 25 серпня 1924 року у невеликому селі Солошиино на Полтавщині в селянській родині. У селі книга була великою рідкістю, а тому Павло читав усе, що міг дістати. Любов до книги залишилася в нього на […]...
- Честь і борг – головне для сім’ї капітана Миронова Твір по повісті О. С. Пушкіна “Капітанська дочка”. Дія повесті “Капітанська дочка” відбувається під час повстання Омеляна Пугачова. Звичайно ж, штурм і падіння Білогірської міцності не мали вирішального історичного значення, однак про героїв повісти цілком можна говорити як про людей подвигу. Сім’я комендант-білогірської міцності капітана Миронова дана автором через сприйняття Петра Гринева. Членів сім’ї всього троє: сам комендант, його дружина Василіса Єгорівна і їхня дочка Маша. Побут Миронових налагоджений протягом […]...
- Низькість Швабрина й честь Гринева Капітанська дочка розповідає про історичні події кінця 18 століття. Росія охоплена пугачевским повстанням. Але головне для автора не просто розповісти про цю подію, але й показати, як поводяться люди, що потрапили у важку ситуацію. Не випадково Пушкін вибирає епіграфом повести відоме прислів’я: Бережи честь змолоду. Хтось із героїв повести все життя треба цим словам, і вибирає смерть замість зрадництва, а хтось готовий пожертвувати ідеалами й принципами заради порятунку власного життя. […]...
- Честь та зрада – ІВАН ФРАНКО ІВАН ФРАНКО Честь та зрада Скільки сліз і горя звідали квітучі простори України в минулому! Скільки злих ворогів зазіхало на багатства нашої землі! Топтали її ненажерливі монголо – татарські загарбники, забирали в полон людей. Як міг боронився волелюбний український народ. У повісті Івана Франка “Захар Беркут” відтворено події XIII-XIV століть. На її сторінках ми знаходимо образи тих, хто захищав, а також тих, хто зраджував землю. На початку твору читач дізнається, […]...
- Бережи честь змолоду. Тема честі й боргу в повісті Капітанська дочка Пушкіна А. С Одна з основних тем у повісті Пушкіна “Капітанська дочка” – тема честі й боргу. Тема ця задається вже епіграфом до добутку – російським прислів’ям “Бережи честь змолоду”. Таке ж напуття батько дає Петруше Гриневу, проводжаючи сина на військову службу. І вже сам учинок Андрія Петровича Гринева, що замість Петербурга відправляє сина в “сторону глуху й віддалену”, щоб Петруша став теперішнім офіцером, характеризує його як людини честі й боргу. Гриневи – […]...
- Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки Служіння іншим – це платня, Яку ми віддаємо за те, Що живемо на Землі. М. Тофтул Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає – вона, по суті, є лише передмова до людини. Відповідальність – це обов’язок перед кимось чи перед […]...
- Краса природи України – в чому вона? Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа – найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов’ю до неї? Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі. Чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають кожну твою клітиночку. Душа народжує пісню, і ти […]...
- Бережи честь змолоду Твір Олександра Сергійовича Пушкіна “Капітанська донька” – історична повість. Присвячена вона подіям кінця 17 сторіччя, повстанню під керівництвом Омеляна Пугачова. А от епіграфом до цього історичного твору служить народне прислів’я: “Бережи честь змолоду”. І спадає на думку, що, розуміючи всю важливість визначних історичних подій у житті суспільства, на перше місце поет завжди ставив питання людської моралі: честь, порядність, обов’язок перед сім’єю, народом. Кожен із героїв його повісті у слово “честь” […]...
- “Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами”. Україна у творчості Івана Багряного Кажуть, що слова “Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами” вибиті на надгробку Івана Багряного. Несхитною вірою в незнищенність життя, любов’ю до України були наповнені всі твори письменника. Як і багато хто з письменників, Іван Багряний починав свою творчість поезією. У 1926 році він написав поему “Бумеранг”. Не знаю, хто ще так щиро, залю-блено говорив про Україну, як це зробив Багряний у своїй поемі: Лице в […]...
- Наша вчителька – 6 клас Оксана Петрівна – наша вчителька української мови – взірець людини, відданої справі народної освіти. Вона ще молода – декілька років тому закінчила інститут. Одягається вона просто, скромно та акуратно, косметикою не зловживає. Завжди весела, але коли вона на нас сердиться, стає серйозною. Очі в неї сині, волосся жовте, як спілий пшеничний колос. Зріст має середній. Її голос чіткий, дзвінкий та співчутливий. На руці в неї – годинник із […]...
- Вона була, як голос України Творчість Ліни Костенко, безкомпромісної письменниці, хвилює кожного, бо завжди актуальна, сучасна. Сучасна навіть тоді, коли поетеса веде нас таємними стежками минувшини, адже пов’язує її з проблемами сьогодення. Вона турбується про духовний світ співвітчизників, які на шляху національного відродження не повинні забувати гірких та героїчних сторінок історії, аби не розгублені були ті моральні цінності, що віками створювалися народом. У зв’язку з цим необхідно відзначити велику роль історико-філософського роману у віршах “Маруся […]...
- Честь та безчестя персонажів комедії І. Карпенна-Карого “Хазяїн” Що на сьогоднішній день означає поняття “честь”? Кожний це поняття буде трактувати по-своєму. Для одних – це сукупність вищих моральних принципів, повага, пошана, визнання інших перемог. Для інших – це “земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариш – оце життя!” Тому і героїв комедії “Хазяїн” можна поділити на два табори за цими “поняттями” честі. Очевидно, людиною честі можна назвати юнака Зозулю, на якого Ліхтаренко та Феноген звели наклеп, а Пузир звільнив […]...
- Честь і безчестя персонажів комедії Івана Карпенка-Карого “Хазяїн” Комедія “Хазяїн” слушно вважається вершиною творчості Івана Карповича Тобілевича. “Зла сатира на чоло-вічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!” – так визнав свій задум сам автор, поклавши в основу п’єси реальні факти капіталістичної дійсності. Письменник з великою викривною силою змальовує типові явища розвитку капіталізму на Україні, виставляє на суд читача хижацьку суть сільської буржуазії. Цій меті підпорядковане і ретельне створення образів комедії, які можна поділити на […]...
- Коли в людини є народ, тоді вона уже людина, або як писати твір по творчості Ліни Костенко Цей афоризм може послужити і темою для домашнього твору або підсумкового повідомлення, опертого на аналіз всієї сучасної української лірики в контексті доби. Постановкою цієї проблеми можна завершити вивчення лірики Ліни Костенко, не забуваючи при цьому постійно включати до розмови нові твори поетеси, які наша велика сучасниця подарує своїм читачам у прийдешності. Відтоді, коли “Маруся Чурай” вперше прийшла до читача, а це був рік І 979, роман зібрав численну аудиторію щирих […]...
- І. Карпенко-Карий – драматург, “якому рівного не має наша література” Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії. “Чим він був для України, для розвою її громадянського та духовного життя, – Я писав І. Франко про Карпенка-Карого, – се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша […]...
- Доля України у романі Уласа Самчука “Волинь”
- Портрет Павла Полуботка. Твір-опис за картиною невідомого художника
Categories: Твори з літератури