Моє слово про Квітку Квітка-Основ’яненко для Слобожанщини – це передусім визначний громадський діяч. На жаль, про цю людину більше говорять і пишуть як про письменника, але ж якби не Квітка, то навряд чи мали б ми нинішній Національний університет імені Каразіна. Або чи могли б ми зараз пишатися історією друкованих видань, які свого часу започаткував Квітка-Основ’яненко. Тому про Григорія Федоровича слід говорити як про визначного громадсько го діяча, який багато зробив для розвитку культури, науки, освіти, видання газет і журналів. Коли ж ідеться про літературу, то ім’я Квітки-Основ’яненка пов’язують із сентиментальним напрямом у літературі.
Так, це правда. Але мало хто замислювався над тим, чому Квітка створив свою “Марусю” з яскраво вираженими ознаками сентиментального жанру. Це було нове явище в українській літературі, але не настільки, щоб сам письменник вважав це за якусь особливу новацію. На мою думку, Григорій Квітка-Основ’яненко просто хотів показати, що цей жанр літератури прийнятний для будь-якої літератури, і для української також.
Він прагнув своїм словом сказати, що українська мова – не “нарєчіє”, що вона належить до європейських мов. А в Європі, як ми пам’ятаємо, саме жанр сентиментального напряму був досить добре розвинений і тривалий час був найпопулярнішим серед інших жанрів, навіть після того, коли вже починали розвиватися інші напрями. На підтвердження своєї думки ще одне міркування. Якщо уважно розглянути твори, які написав Григорій Федорович, то стане очевидним, що твір “Маруся” чи не єдиний сентиментальний твір серед великої кількості інших творів, що мають яскраво виражене сатиричне спрямування. Твір же “Маруся” – це підтвердження того, що українська література гідна представляти себе в різних жанрах європейського рівня. Вона не є такою, що когось наслідує, а самодостатня у своєму розвитку. І образ Марусі, звичайної сільської дівчини, – теж не випадковий, він є ознакою того, що починає розвиватися потужна література, сягаючи своїм корінням у народ і виростаючи з нього.
Ще одне зауваження: жанр сентиментальної літератури не був особливо поширеним в українській літературі. Принаймні, ми не маємо таких яскравих і самобутніх творів як у Квітки-Основ’янен ка. Розвиток літератури в різних європейських країнах має свої особливості, і це стосується надання переваги певним жанрам, що має історичне ви-правдання, а також певне національне підгрунтя.
Отже, я стверджую, що повість “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка – це лише демонстрація спроможності української літератури бути представленою в різних жанрах і напрямах європейської літератури. На той час це була, можливо, данина моді, бо перед письменниками стояло інше завдання – стати виразником поглядів і настроїв свого народу. А українці упродовж століть прагнули волі і незалежності, тож чи доцільно їм було захоплюватися сентиментальними творами, коли народ стогнав у ярмі?





Related posts:
- Твір про квітку – опис мальви Мальви – справжні королеви у літньому українському садку. Вони ніжні, пишні, яскраві. Квіток мальви на її високій, довгій та міцній стеблині дуже багато. Тому здається, що мальва – це суцільна велика квітка. Мальви в садку квітнуть все літо. Вони радують око різними кольорами: ніжно-рожевим, лимонно-жовтим, ніжно-лиловим, густо-червоним, яскраво-бордовим… Деякі мальви мають дивний чисто-білий колір. Пишні пелюстки мальви за формою схожі на видовжені сердечки, а сама квітка – на легенький капелюшок. […]...
- Поміркуймо разом Квітка-Основ’яненко для Слобожанщини – це, передусім, визначний громадський діяч. На жаль, про цю людину більше говорять і пишуть як про письменника, але ж якби не Квітка-Основ’яненко, то навряд чи мали б ми нинішній Національний університет імені Каразіна. Тому, насамперед, про Квітку-Основ’яненка слід говорити як про визначного громадського діяча, що багато зробив для розвитку культури, науки, освіти, видання газет і журналів. Ще ім’я Квітки-Основ’яненка пов’язують із сентиментальним напрямком у літературі. Так, […]...
- Твір з народознавства “Про квітку папороті” Легенда розповідає, то квітне папороть тільки одну мить – опівночі на Івана Купала. З цією квіткою можна бачити всі скарби, як би глибоко під землею вони не були. Правда, розшукати таку квітку набагато важче, ніж самі скарби. За розповідями, опівночі із широких листків папороті рантом з’являється пуп’янок, який на очах починає зростати і підніматися вгору. З нього з’являється червоно-вогняна квітка, така яскрава, що боляче дивитися. У що мить треба зірвати […]...
- Про квітку папороті Про квітку папороті Легенда розповідає, що квітне папороть тільки одну мить опівночі на Івана Купала. Маючи цю квітку, можна відшукати всі скарби, як би глибоко під землею вони не знаходилися. Правда, знайти у лісі таку квітку набагато важче, ніж самі скарби. За розповідями, опівночі із широких листків папороті несподівано з’являється пуп’янок, який на очах починає зростати і підніматися вгору, а потім з нього з’являється червоно-вогненна квітка, така яскрава, що боляче […]...
- І. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. “МАРУСЯ” – ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПОВІСТЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Тема. І. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. “МАРУСЯ” – ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПОВІСТЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Уперше Василь познайомився з Марусею… А Під час збирання у лісі грибів і ягід. Б Перебуваючи на ярмарку. В На одному із весіль. Г Коли вона прийшла по воду до річки. 2. Коханий героїні – сирота, бідний парубок, який працював у місті… А Шевцем. Б Свитником. В Кравцем. Г Ковалем. 3. Найбільше Маруся полюбляла… А Читати книжки. Б […]...
- ЗНО – Тест № 5 1. Ким, за словами Т. Г. Шевченка, є Г. Квітка-Основ’яненко? А Засновником нової української прози; Б засновником української сатири; В пропагандистом волелюбних ідей; Г борцем за незалежність української мови. 2. Укажіть справжнє прізвище Г. Квітки-Основ’яненка. А Квітка; Б Основ’яненко; В Основа; Г Конотопський. 3. Який творчий метод обрав Г. Квітка-Основ’яненко для написання першої української повісті “Маруся”? А Романтизм; Б класицизм з орієнтацією на єдність часу, місця, дії; В сентименталізм; Г […]...
- ГРИГОРІЙ КВІТКА – КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО 6-9 класи ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Справжнє ім’я – Григорій Федорович Квітка. Народився на хуторі Основа, що на Харківщині, у дворянській родині, помер у м. Харкові. Письменник, перший прозаїк нової української літератури. Найвідоміші твори: повісті “Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Конотопська відьма”, п’єса “Сватання на Гончарівці”....
- “Слово о полку Ігоревім” Та його образи в творчості митців нічийних часів “Слово о полку Ігоревім” – найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Невідомий автор поеми – людина рідкісного поетичного таланту – створив шедевр, що й досі не перестає чарувати художньою довершеністю та патріотичною наснаженістю. Ідея, образи “Слова…” запліднювали творчість багатьох письменників наступних поколінь. Після відкриття та публікації “Слова…” з’явилося близько сотні його перекладів і переспівів письменниками – представниками різних літератур світу. В українській літературі “Слово…” перекладали Маркіян Шашкевич, Юрій Федькович, Іван Франко, Панас […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури У літературному житті Харківщини, а відтак і всієї України, особливе місце посідає творчість Григорія Квітки-Основ’яненка. Організатор видання перших журналів і альманахів в Україні, видавець першої збірки українських прислів’їв та приказок, Г. Квітка-Основ’яненко – зачинатель і перший класик прози нової української літератури. Історична заслуга Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка в тому, що він у своїх творах прагнув правдиво відображувати життя та побут селян, яскраво й точно описав народні звичаї і обряди. Письменник поставив […]...
- Слово Перше, що сприймає дитина з довколишнього світу, – це слово. Воно приходить першим з маминою колисанкою, тихою вечірньою казкою, доброю батьківською ласкою. І дитя починає згодом лепетати: “мама”, “тато”, “баба”, “льоля”, “киця”. Це надзвичайно чарівний світ двоскладових слів, із нього все починається. Далі дитя продовжує розширювати свої знання із словесності, а вже коли зіпнеться на ноги, то за день може їх засвоїти по десятку відразу. І вони такі красиві, звучні: […]...
- Переказ оповідання Невідома квітка Платонова А. П План переказу 1. На безжиттєвому пустирі розцвітає незвичайна квітка. 2. Дівчинка Даша знайомиться з ним і показує його іншим дітям. 3. Діти вдобрюють землю пустиря, і на наступний рік він стає чудово гарним. Нова невідома квітка тягнеться до Даше. Переказ На пустирі самотньо ріс маленьку квітку Пустир був зовсім безжиттєвим – крім квітки, там нічого не росло. На кам’янистому грунті жити квітці було важко: доводилося вдень сторожити вітер, що приносив […]...
- Формування літературно-естетичних поглядів – Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко Формування літературно-естетичних поглядів Світогляд письменника формувався у складних суспільно-політичних та культурних умовах. Вели кий вплив на нього мали просвітительська російська література кінця XVIII – початку XIX століття і представники української літератури, зокрема Г. Сковорода та І. Котляревський. Життя і творчість Григорія Квітки припали на часи загострення класових суперечностей, у літературі домінуючими стали сатиричні тенденції. Сильними вони були і в творчості письменника. Майстерності сатиричного зображення людських вад Г. […]...
- “Слово про похід Ігорів” і проблема авторства Будь-яка по-справжньому значима подія в літературі чи історії завжди породжує навколо себе безліч дискусій та наукових суперечок. “Слово про похід Ігорів” не стало винятком. Досі точаться дискусії не тільки щодо авторства, а й навіть щодо автентичності твору. Існують науковці, що висловлюють скептичну точку зору щодо виникнення Слова…” За їхніми версіями ця пам’ятка літератури була написано з пізнішою містифікацією, створеною у XVІІІ сторіччі. Насправді ж оригінального рукопису “Слова…” не збереглося, але […]...
- “Слово о полку Ігоревім” і проблема авторства Будь-яка по-справжньому значуща подія в літературі чи історії завжди породжує навколо себе безліч дискусій та наукових суперечок. “Слово о полку Ігоревім” не стало винятком. Досі точаться дискусії не тільки щодо авторства, а й навіть щодо автентичності твору. Деякі науковці висловлюють скептичну точку зору щодо виникнення “Слова…” За їхніми версіями, ця пам’ятка літератури була написана зовсім не у ХІІ сторіччі, а є пізнішою містифікацією, створеною у XVІІІ сторіччі. Насправлі ж оригінального […]...
- Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор української прози Надзвичайно важливе значення для розвитку української літературноїмови має творчість Г. Квітки-Основ’яненка. До нього українська літературна мова застосовувалася тільки у віршованій поезії і драматургії. З-під пера Квітки-Основ’яненка вона вперше розгорнулась у художній прозі. Справжнім патріархом у культурному житті Харкова й України кінця XVIII – початку XIX ст. слід визнати Григорія Квітку-Основ’яненка. Його цілком правомірно вважають основоположником української художньої прози, одним із тих, хто своєю творчою діяльністю вводив українську мову в коло […]...
- “Конотопська відьма” – найвизначніша бурлескно-реалістична повість Г. Квітки-Основ’яненка I. Квітка-Основ’яненко – визнаний майстер слова. II. “Конотопська відьма” – зразок гумористично-сатиричної повісті. 1. Відьми у повісті Квітки-Основ’яненка. 2. Представники козацької верхівки. 3. Присутність автора у повісті. III. Із чого сміється Квітка-Основ’яненко?...
- Місце і значення творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненка – Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко Місце і значення творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненка Розпочавши епоху прози в новій українській літературі, Квітка дав могутній поштовх для її розвитку, продемонструвавши своєю творчістю можливості-української мови як мови літературної. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко правдиво показав життя народу, довівши своїми творами, що українською мовою можна писати про серйозне і розчулити читача. Повість “Конотопська відьма” проклала стежку романтично-фантастичній традиції в українській прозі, одним із перших представників якої був О. Стороженко. […]...
- Поетичне слово Роберта Третьякова Харківщина – край, де спалахнув світильник мудрості непохитного воїна духу Григорія Сковороди. У Харкові жили і працювали незабутні Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, Л. Боровиковський, П. Гулак-Артемовський, М. Костомаров. Саме тут зароджувалась і література XX ст.: озвались світові П. Тичина, Остап Вишня, М. Ірчан, Лесь Курбас, В. Сосюра, І. Микитенко, Ю. Яновський… А чи можемо ми обминути імена харків’ян В. Мисика, І. Виргана, І. Муратова, Б. Чічібабіна? Загляньмо в минуле. Університетська гірка. […]...
- “Слово…” в гомоні століть із сльозами змішане Пишне, загадкове, нетлінне, старовинне, але кожного разу нове… Таким постає переді мною “Слово про похід Ігорів” – пам’ятка, знахідка якої розбила вщент усі минулі уявлення про рівень давньої літератури України-Русі, породила стільки суджень, гіпотез, дискусій, що й зараз її авторство, час написання та навіть жанр оповиті ореолом особливої таємничості. Щоб зрозуміти його істинну цінність, досить уявити себе шукачем золота десь в Ельдорадо: просіявши сотні камінчиків, ви нарешті знаходите цей єдиний […]...
- Слово “оповідь” як що становить слова “казка” Слово “оповідь” у російській може мати кілька різних значень. Від розповідей, які охарактеризовані тут, треба відрізняти деяких інших види розповідей. Наприклад, існують звані “таємні розповіді робочих Уралу”. Це полуфантасгические або зовсім фантастичні розповіді гірників про зустрічі з гірськими духами, в реальність які колись вірили. У деяких із подібних оповідань є реалістичні прошарку; у яких говориться про зіткненнях гірників з підприємцями. Такі розповіді чув Бажов. Він обробив їх художньо у своїй […]...
- “Слово про похід Ігорів” – перлина давньої літератури Історія “Слова… Твір був знайдений графом О. Мусіним-Пушкіним, вперше видано ним же 1800 року. Оригінал загинув під час пожежі у Москві. Збереглися дві повні копії списку Мусіна-Пушкіна й кілька окремих виписок. Навколо “Слова…” точились численні наукові дискусії – як з приводу авторства, так і з приводу можливої містифікації. Версія про те, що “Слово…” є не оригінальним твором XІІ століття, а пізнішою містифікацією, не підтверджена серйозними науковими дослідженнями. Слово…” оповідає про […]...
- Мово рідна, слово рідне Мово рідна, слово рідне… Мово моя материнська, Квіти в душі й на устах. Ти – мій рушник український, Ти – моя доля, мій шлях. / І. Чернецький / Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна… В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали […]...
- “Маруся” – новаторське досягнення Г. Квітки-Основ’яненка Кращі із сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ’яненка – повісті “Маруся”, “Козир-дівка”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”. Центральним персонажем кожної з названих повістей виступає сільська дівчина. Ідейну основу повісті “Маруся” становить реальний життєвий конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруження двох закоханих стоїть загроза страшної миколаївської солдатської служби – для нареченого і злиденної долі жінки-солдатки – для нареченої. Квітка-Основ’яненко намагається полегшено розв’язати цей конфлікт, знаходячи для подолання героєм перешкоди майже казкового “помічника” – нереально […]...
- Незабудка Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка – незабудка. Яке ласкаве ім’я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П’ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз – повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і […]...
- Проза – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Проза У більшості світових літератур проза з’явилася після поезії, і тільки потім – драматургія. У давній українській літературі не було художньої прози, на грунті якої могла б розвиватися нова проза, тому драматургія розвинулася раніше. Не останню роль у слабкому розвитку української літератури відіграла відсутність можливостей для друкування. Тому значна частина творів, які були написані у 20-30-х роках, видані були лише в другій половині XIX століття. Виникненню української прози сприяв посилений […]...
- Конвалія На лісовій галявині красується ніжна квітка конвалія. її яскраво-білі порцелянові дзвіночки приваблюють своєю мініатюрністю і незвичайною правильністю форм. Струнке зелене стебельце поступово тоншає на верхівці. Скромні дзвіночки наче співають величальну пісню приходу найкращої пори року – весни, яка несе на своїх крилах надію, щастя, чистоту почуттів. За однією з легенд, конвалія виникла від сміху лісової дівчини Мавки, яка вперше відчула хвилююче почуття кохання. Тому квітка вважається провісницею щирих почуттів, радості […]...
- Слово “Казка” У українській мові разом із словом “байка” є слово “казка”. Обидва позначають як розповідь, але вигадка, недостойний довіри. Як статися, що слово одержало протилежний йому сенс, важко. Очевидно, ті “казки”, ті показання, які відбиралися при судопроизводсгвах чи угодах тощо. Буд., були, зазвичай, настільки недостовірні, настільки наповнені брехнею, що слово “казка”, спочатку яка означала “достовірний документ”, стало синонімом поняття брехні, вигадки, чогось цілком недостовірного. Я вже сказав, лише у російському й […]...
- Слово Василя Мисика Наш рідний край уславили імена чудових літературних світочів: Г. Сковороди, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Б. Грінченка, М. Хвильового, О. Довженка та багатьох інших майстрів пера. Але не можна байдуже пройти повз постать Василя Олександровича Мисика, поета, прозаїка, перекладача. Сімнадцятирічного хлопця з Дніпропетровщини прийняла гостинна харківська земля – тодішня столиця України. Одним з учителів письменника-початківця став П. Тичина, який багато розповідав Василю про країни Сходу, пробуджуючи бажання вивчати мови народів Азії, […]...
- Відповіді до теми: “Слово про поета. У глибинах гармонії душі Л. Костенко” 1. Чим визначальна творчість Ліни Костенко? Ліна Костенко не тільки чесний, а й безстрашний, цікаво й напружено мислячий митець, який завжди йде углиб почуттів своїх героїв. Таке спокійне безстрашшя, твереза аначітичність притаманні людям, які мають твердий грунт під ногами, знають своє місце в житті! Є поети – законодавці літературних мод, які стають своєрідними каталізаторами для всіх. Є поети – суворі ревнителі націо – нальних традицій, є поети – духовні лідери […]...
- А. Малишко: поетичне слово і мелодія Андрій Самійлович Малишко – один із тих українських письменників, чиє поетичне слово чарує душу, звеличує помисли, дає насолоду. Так, саме любов, Іира, ніжна, надає сили поетові для творення. Уміючи добре співати, маючи чудовий голос, здібності музиканта й навіть Ьмпозитора, Андрій Малишко відкрив свою душу для народної пісні. Поет писав, що його напували з дитинства піснями, він прагнув запам’ятати їх зміст, ш згодом використати той ліричний нектар у віршах. Митець вийшов […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XІX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в її широкому охоплений в усіх труднощах, суперечностях і деталях показу людини в складних суспільній відносинах, […]...
- Прометеєве слово В історію української літератури Леся Українка увійшла мужнім борцем за кращу долю України. І це – не просто красиві й високі слова: твори поетеси свідчать про видатну мудрість філософа й силу борця, який усвідомлював, що поет для України – не лише глашатай, речник народу, а й поводир його. Тому Леся Українка присвятила свій талант поневоленому, зневаженому народові, щоб вивести з небуття ім’я України, додала їй слави й гідності, як свого […]...
- Образ Марусі в однойменній повісті Г. Квітки-Основ’яненка І. Зворушливо-трагічна історія кохання сільської дівчини та міського парубка. ІІ. Змалювання головної героїні. 1. Краса та розум Марусі. 2. Працелюбність дівчини. 3. Доброзичливість та привітність Марусі. 4. Вірність і відданість у коханні. 5. Надмірна релігійність, покірність долі. 6. Туга та журба Марусі. ІІІ. Маруся – окраса й гордість української прози. І. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози. ІІ. Розкриття головного образу повісті – Марусі: 1. Портрет Марусі. 2. Основні […]...
- Останній роман В. Винниченка “Слово за тобою, Сталіне!” Володимир Винниченко найбільш відомий в Україні як письменник і політичний діяч. Понад п’ятдесят років його життя присвячені українській літературі та боротьбі за українську державність. Немало випробувань випало на його долю. Кількаразове ув’язнення у Лук’янівській тюрмі за політичні переконання, перебування в дисциплінарному батальйоні, на нелегальному чи напівлегальному становищі, вимушені еміграції. І попри все – багата й напружена літературна творчість. Тож не дивно, що ці дві найбільші пристрасті – політика і література […]...
- М. Рильський “Слово про Гоголя” М. Рильський майже нічого не говорить про Гоголя-людину. Його цікавить, насамперед, Гоголь-художник, дивує і радує “живучість гоголівських образів” . Одного разу, розповідає поет у “Слові про Гоголя”, він був свідком цікавої сцени, яка відбулася на березі річки Псьол – на батьківщині письменника. Група колгоспників напівжартома сперечалась: чи це той самий міст через річку, яким їхав колись Солопій Черевик з своєю дочкою і дружиною в Сорочинці. Здавалось, дійсно вірили вони В […]...
- Слово о полку Ігоревім Шкільний твір Слово о полку Ігоревім – велична пам’ятка генію нашого народу. “Слово о полку Ігоревім” – найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із “Слова…” ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. У поемі невідомий нам автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі від половців у XІІ столітті. Коли читаємо поему, в нашій уяві виразно постають мужні предки – оборонці Руської землі. […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Григорій Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 р. у слободі Основа, що під Харковом. Походив з дворянської сім’ї, яка мала давнє козацьке коріння. Навчався у приватних учителів та в монастирській школі. Деякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, працював на різних державних та виборних посадах. Кілька разів обирався предводителем дворян […]...
- Слово о полку Ігоревім. Мова твору Все багатство давньоруської літературної мови Київської Русі з особливою силою виявляється, звичайно, не в перекладних, а в оригінальних творах давньоруських письменників, прикладом чого може бути мова “Слова о полку Ігоревім”. “Слово” – твір давньої Київської Русі, вицвіт її культури і, як такий, нерозривно і органічно зв’язаний з українською народною поезією. Проте значення “Слова” куди ширше – воно твір близький і рідний усім слов’янським народним поезіям, зокрема його книжні елементи роблять […]...
- “Слово, що живить надію й певну віру в ідеали” Микола Вороний написав поему “Євшан-зілля” в останній рік XІX століття. Минуло понад сто років, а твір і досі залишається актуальним для українців. Задум написати поему з’явився у Миколи Вороного відразу ж після того, як він прочитав у давньоруському літописі історію про полоненого сина половецького хана, який жив у розкошах і майже забув рідний край. Давнє оповідання вразило поета не стільки сюжетом, скільки філософськими роздумами літописця про любов до рідної землі, […]...
- Образ Ярославни у поемі “Слово о полку Ігоревім” Жіноча доля… Споконвіків призначенням жінки вважалося бути берегинею. Народжувати й виховувати дітей, берегти домашнє вогнище, працювати в полі, догоджати чоловікові, бути охайною і красивою. Прості жінки виконували цю місію з честю. Княгиня Ярославна з вищого світу, але й на її долю лягли нелегкі випробування. Євфросинія Ярославна – дочка Ярослава Володимировича галицького, друга дружина Ігоря, який одружився з нею 1184 року. Ярославна закохана в свого чоловіка, і ось цього щастя подружнього […]...
Categories: Твори з літератури