Моє село

Related posts:

1. Моє рідне село Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Василівкою, на честь хлібороба Василя, який першим поставив тут хату. Той Василь дуже вдало вибрав місце для оселі. Опис місцевості села я почну з опису річки. Вона тиха, заросла комишем. Річка протікає відразу а околицею нашого села. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови. А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, […]...
2. Переказ трилогії М. Куліша Українське село Село і серце одпочине. Село на нашій Україні – Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло… Сам Бог витає над селом! Т. Шевченко. Ці слова Тараса Шевченка про красу українського села звучать гіркою іронією в згадках про це ж “село-писанку” двадцятих років XX ст., змальоване в творах найвизначнішого українського драматурга нинішнього віку Миколи Куліша. Гостра, неприхована правда про життя того часу: революція, криваві ексцеси, ідейний фанатизм, класова непримиренність, оскверніння святинь, знецінення […]...
3. Українське село 20-х років у п’єсі “97” Село і серце одпочине. Село на нашій Україні – Неначе писанка село. Зеленим гаєм поросло… Сам Бог витає над селом! Ці слова Тараса Шевченка про красу українського села звучать гіркою іронією в згадках про це ж “село-писанку” двадцятих років двадцятого сторіччя, яке було змальоване в творах визначного драматурга Миколи Куліша. Гостра, неприхована правда про життя того часу і революція, ідейний фанатизм, класова непримиренність, осквернення святинь, знецінення моральних основ буття – […]...
4. Українське село 20-х років у п’єсах М. Куліша М. КУЛІШ, І. КОЧЕРГА 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ДРАМАТУРГІЯ М. КУЛІШ, І. КОЧЕРГА Українське село 20-х років у п’єсах М. Куліша Микола Куліш сприяв розвитку української драми 20-30-х років XX століття, він один з основоположників жанрового збагачення української драматургії. Жанровий спектр його творів надзвичайно широкий: від народної драми й сатиричної комедії до лірико-романтичної сонати й соціальної драми. Свої п’єси він будує переважно на сюжетах з українського життя. Тему українського села 20-х років […]...
5. Російське село в зображенні В. П. Астафьєва В. П. Астафьев народився в 1924 році в Красноярськом краї, умер в 2001 році на своїй батьківщині. Дитинство – сутужніше не придумаєш. Хлопчикові було всього сім років, коли загинула його мати. Вона потонула Венисее. Пам’яті матері Лідії Іллівни він присвятив повість “Перевал”. А пізніше, ставши вже відомим письменником, скаже з гіркої синовней любов’ю: “И лише одне я просив би у своєї долі – залишити із мною маму. Її мені не […]...
6. Твір Укpаїнське село 20-х pоків у п’єсах Миколи Куліша Укpаїнське село 20-х pоків у п’єсах Миколи Куліша. Постать Миколи Куліша повеpнулася до нас із забуття. Лише заpаз ми відкpиваємо для себе спадщину письменника, який за тоталітаpного pежиму був викpеслений з національного і культуpного життя нашого наpоду. Саме сьогодні ми намагаємося віднайти пеpшопpичини його тpагедії та помилок, усвідомити сутність митця. Куліш був талановитим дpаматуpгом світового масштабу. За його сучасності він не мав собі pівних. Hині настав час по-новому pозглянути пpоблематику […]...
7. Українське село 20-х років XX ст. у п’єсах М. Куліша Не шукаймо ідеалізації села у драматургії Миколи Куліша. Його мистецький хист був намертво сплавлений із проникливою правдивістю. Він не міг подолати в собі цієї риси – навіть на вимогу часу. Тому зображення села в його п’єсах реалістичне та правдиве. Яким постає українське село в творчій спадщині драматурга? У драмі “97” – насамперед розгубленим. По ньому вже пройшлася революція і привнесла з собою ідеали, яких село не могло прийняти. Споконвічна ментальність […]...
8. Українське село 20-х років XX століття в п’єсах М. Куліша МИКОЛА КУЛІШ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ МИКОЛА КУЛІШ Українське село 20-х років XX століття в п’єсах М. Куліша Микола Куліш – одна з найтрагічніших постатей української драматургії доби “розстріляного відродження”. Майже до кожного з наших корифеїв ми можемо прийти на могилу поклонитися, а Микола Куліш, востаннє обізвавшись із політичного ізолятора на Соловках 15 червня 1937 року, зник у безвісті. Та не зникла драматична спадщина письменника. Зараз Микола Гурович Куліш повернувся […]...
9. Українське село у творах Мушкетика Людина і земля. Це вічна тема в українській літературі. Згадаймо: “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного, “Fata morgana” М. Коцюбинського, “Земля” 0. Кобилянської, “Страчене життя” А. Тесленка, “Земля” 0. Довженка, “Кров людська – не водиця” М. Стельмаха тощо. Перелік творів можна продовжити. І кожен з художників слова по-своєму, у відповідності до свого індивідуального стилю, вирішував Цю проблему. Для одних – земля як засіб існування, […]...
10. Драма про українське село Драма “97”, перша частина трилогії про українське село 1919-1930 pp., є трагічним літописом загибелі українського села. У просторі п’єси зіткнулися дві руйнівні сили: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Саме про це з великим болем у душі пише автор. Тут, можливо, немає політики, а є життя, що існує само по собі, незалежно від будь-яких політичних переконань. Головні персонажі твору – фанати революційних подій, здатні віддати своє життя заради “світлого майбутнього”, […]...
11. Розмови про сучасне село на прикладі творів Г. Косинки Перейдемо до аналізу творів “Змовини”, “За земельку”, “Політика”, “На золотих богів”, “Гармонія”. Час, про який пише письменник, був складний і неоднозначний. І автор прагне показати його таким, яким він був насправді,- жорстоким і трагічним, та й не завжди зрозумілим до кінця його героям. Всі вони відстоюють свою правду, виборюють своє право на щасливе життя – хто чесно, відкрито, а хто підступно, з обманом, а то й силою, залякуванням і пролитою […]...
12. Українське село – жертва кріпаччини У повісті І. С. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” перед читачем постає галерея образів: Микола – головний герой, його батьки, дружина, односельці. Усі вони живуть в кріпацькій неволі, і ця обставина обумовлює їхні долі. Це справжні трудівники землі, але вони змирилися із неволею і не бачать ніякого виходу. Один із них – Петро Джеря, батько Миколи. “Високий, тонкий” чоловік, “з нужденним блідим лицем та смутними очима…” Глибокі зморшки на щоках, на лобі, […]...
13. Що таке для мене Батьківщина Думаю, у кожного вона своя. Кожний розуміє це слово по-своєму. Для когось це країна, у якій він народився. Для когось – країна, до якої емігрував. Для когось – своє місто, вулиця, будинок… А хтось, можливо, не вирішив, де ж саме його Батьківщина. Для мене Батьківщина – це країна, де я народилася і живу, де поруч мої близькі. Я люблю її, хоча і розумію, що це не Ельдорадо. У моїй країні […]...
14. Українське село 20-х років у п’єсах Миколи Куліша Куліш – драматург був талант світового масштабу. Його громадсько-творче життя літературні критики порівнювали з феєрверком. За десять років письменницької діяльності ним написано десять драматичних творів. Це була кулеметна черга п’єс. Ніхто з сучасників драматурга не виходив на арену з таким тріумфом, як він. Теми драматичних творів М. Куліша досить різноманітні. На мене справили враження два твори: “97” і “Мина Мазайло”. За останньою п’єсою я дивилася спектакль на сцені театру Шевченка. […]...
15. Поетичне відображення краси української природи у творах Т. Шевченка “Зоре моя вечірняя…” та “Над Дніпровою сагою…” Тарас Григорович Шевченко – один із найкращих письменників світу, у творчості якого гармонійно поєднувались талант поета-трибуна, поета-борця з талантом тонкого поета-лірика. Прекрасна, неповторна, мальовнича природа України постає в багатьох творах поета. Його поезії ніжні, ліричні, дуже близькі до усної народної творчості. Краса української природи, нев’януча, невмируща, завжди була з поетом і тоді, коли він був далеко від батьківщини. Перебуваючи на чужині, в далекому засланні, згадує поет матінку-Україну. І перед очима […]...
16. Змалювання тяжкого життя селян-кріпаків – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович Шевченко все своє життя присвятив служінню рідному українському народу. Він не переставав думати про свою батьківщину навіть на засланні. Криючись від жорстоких наглядачів, поет писав: Здається – кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная країна… Але спогади бувають оманливими, а добро – там, де нас немає. І це підтверджує дійсність. Приїхавши у рідне село, поет з жахом помічає: Аж страх погано У тім хорошому селі. […]...
17. Полтавщина Полтавська земля особлива, і ця особливість пов’язана з людьми цього краю. Варто згадати хоча б письменників, які народилися на Полтавщині, – Іван Котляревський, Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Остап Вишня, брати Тютюнники. Серед науковців теж чимало відомих імен, цей перелік був би нескінченним. Полтавська земля і справді щедра на таланти, як і на звичайних добрих та привітних людей. У кожної людини є своя мала батьківщина. У мене вона теж є і […]...
18. Зображення Т. Шевченком тяжкого життя селян-кріпаків у поезії “І виріс я на чужині” У поезії “І виріс я на чужині” Шевченко відтворив враження від перебування в селі Кирилівці під час першої подорожі на Україну у 1843 році. Поет згадує рідне село, говорить про всю Україну. Він протиставляє чудовій українській природі тяжке життя поневоленого народу. Тарас Шевченко із захопленням говорить про рідний край. Його мальовничі пейзажі приваблюють Шевченка і як патріота, і як художника: …Одинокому мені Здається – кращого немає Нічого в Бога, як […]...
19. За селом Дорога за селом пішла круто вгору. Обіч неї на облогах ронила зерно кущувата падалішня мішаниця: жито, просо, гречка, – а то більше стояли безлисті од спеки бур’яни та сухо блищала павутина поміж ними. Неподалік від дороги хтось орав бовкуном, прокладаючи посеред сірого бур’янища чорну смужку ріллі. Вийшовши на гору, я озирнувся: далеко в низині, за Артилярщиною, мов на долоні, мріло в мареві моє село. Вузенькими колінцями вигиналася річка на луках, […]...
20. Мені тринадцятий минало Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди пожаліли малого, взяли пасти овець. Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що “село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло”. Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса втішає дівчина, що почула плач. І знову: “Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє… лани, гаї, […]...
21. Гніздо на даху будинку Ось вже який рік поспіль я проводжу літо у селі Іванівка у нас на Слобожаншині. Село невелике, два десятки дворів, колись тут вирувало життя, а потім молодь почала від’їжджати до міста. Поїхали й мої батьки – мама з татом, але корені не забувають: приїздять не лише відпочити, а й попрацювати. Я теж ні тільки байдики бити приїжджаю до бабусі з дідусем, а й допомагати по господарству. Наше село примітне тим, […]...
22. Моя мала батьківщина ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Моя мала батьківщина Моє рідне село загубилося у таврійських степах. Справжня провінція: до столиці – сотні кілометрів та й до обласного центру – неблизько. Після закінчення школи я залишу мою малу батьківщину, як залишили свого часу мої попередники, як залишать її мої ровесники. Я поїду здобувати освіту, шукати престижну роботу, нарешті – шукати свою долю в інші місця на землі. Я поки не знаю, куди саме […]...
23. Роздум за поезією “Мені тринадцятий минало” Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі сади, і звучання рідної пісні… Автобіографічні твори, безумовно, мають цінність, і несуть у собі спогади про минуле. Що глибше відображена епоха і життя людини, то більше значення матиме твір. Дитинство Т. Шевченка було типовим для вчасної кріпосницької дійсності. Тяжке, безрадісне дитинство, коли інколи траплялися радісні хвилини, відтворено поетом у поезії “Мені тринадцятий минало”. Вірш написаний у формі і […]...
24. Вихваляти себе – негарно Усі ми хочемо справляти гарне враження та подобатися оточуючим. На жаль, це не завжди виходить. Чому? Цього року я познайомився з однією дівчиною, яка дуже хотіла мені сподоба­тися. Вона весь час говорила про себе. Казала, що вона хороша і чарівна, обож­нює читати і слухати музику, ходити до театру. Ще вона вихвалялася своїми бать­ками. Її тато – заможна людина, він часто підвозить свою доньку до школи на авто. Але чи є […]...
25. Опис: Осінь у лісі Прийшов вересень. Після пекучого літа, після серпневих теплих днів наступила золота осінь. По узліссях лісів ще ростуть гриби: червоноголові красноголовці, зеленуваті й рожеві сироїжки, слизькі грузді й запашні рижики. На старих більших пнях тиснуться друг до дружку тонконогі опенки. У мохових болотах намистом розсипана по купинах рум’яна журавлина. На освітлених сонцем лісових галявинах червоніють грона горобини Чистий і прозоре повітря. Далеко чутні звуки, чітко розносяться голоси. На дні лісового струмка […]...
26. Тайна мого імені Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише ім’я, можна уявити собі походження людини, її національність. Моє ім’я, Людмила, звучить досить м’яко й ласкаво, викликає приємні почуття у […]...
27. Народний календар: Червень Червень у народному календарі починався із древнього обряду, язичеського походження, хрещення зозулі, дякували весні, зустрічали літо, піддобрювали природу на добрий урожай. Червень – місяць росту всього рослинного миру. Велике значення має день сонцестояння, коли день сонячний досягає свого піка й потім іде на спад Місяць червень славний ростом. Цвітуть сади, луги зеленіють травою, у полях колоситься жито, ліс ховає в тернистих куточках гриби. На самому початку літа проходить обряд хрещення […]...
28. Мої роздуми над долею дитини сироти після прочитання вірша Т Шевченка “Мені тринадцятий минало” Коли живеш у сім’ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним. Але ось я прочитав вірш Т. Г. Шевченка “Мені тринадцятий минало” – і моя душа озвалася таким хвилюванням, таким болем, такими ніжними й вдячними почуттями до рідних, що й не вимовить словами! Яким же […]...
29. Я починаюсь з отчої землі Дитинство – це земля, з якої виростають дерева людських талантів і характерів. Якими високими й широкими ці дерева не були б, там, у дитинстві, сховане коріння, що живить і тримає їх. Для кожної людини дорога у великий світ починається від отчого порога, який ми звемо домівкою, рідним краєм, своєю малою батьківщиною. Адже Батьківщина – це не тільки наша країна, а й місце, де ти народився й виріс, де промайнуло твоє […]...
30. Щастя, подароване вчителем Пам’ятаю, як одного разу я попросила свою бабусю розповісти про найщасливіший випадок із її дитинства. Вона на мить замислилася, а потім раптом промовила: “Це було під час війни”.. – Хіба у війну могло бути щастя? – не зрозуміла я. – Могло… Якраз і було… – бабуся поринула у спогади. …Війна лютувала на Харківщині, а у маленькій сільській школі йшли уроки. Діти були виснажені голодом, втомою, стражданнями від гірких звісток про […]...
31. З вікна моєї квартири Я завжди радію тому, що вікна моєї квартири виходять не на гучний проспект або трасу, а на дачні сади, за якими видно ліс. Саме тому я не повісила у своїй кімнаті картину із зображенням пейзажу, хоча дуже люблю пейзажі. Вигляд з мого вікна – найкраща картина, яка тільки може бути. Це найкращий, постійно мінливий пейзаж. Узимку сади і ліс білі, такі білі, що в сонячну погоду на них неможливо дивитися, […]...
32. Селянські оповідання у творчості Вересаєва Причини користолюбства, егоїзму, аморальності своїх героїв-селян письменник знаходить у тих нелюдських умовах, у яких капіталізм поставив селянина, що розоряється. Не випадково, говорячи про наслідки проникнення капіталізму в село, для ілюстрації своїх думок посилався, зокрема, на оповідання Вересаєва “Лизар” , Похмурий колорит селянських оповідань Вересаєва все-таки не заглушає головного в них життєстверджуючого тону. “…Мене ще сильніше охопила ця через край життя, що било навкруги,- читаємо ми в оповіданні “Лизар”.- …Гарне життя! […]...
33. Тема батьківщини і природи у творчості С. Єсеніна І. Час Єсеніна – час значних поворотів в історії Росії. ІІ. Росія у віршах поета. 1. Любов до Батьківщини у ранніх віршах Єсеніна: А) мала батьківщина поета ; Б) самобутність віршів Єсеніна ; В) “Гой ты, Русь моя родная…” . 2. Новий зміст, нове світло: А) переживання поетом разом із країною історичних подій революції 1917 року і післяреволюційних часів; Б) бачення майбутнього Росії ; В) усвідомлення, що утопія на землі […]...
34. Трагізм образу української дівчини-покритки в поемі Т. Шевченка “Катерина” Що може бути в житті кращим за юність? Здається, весь світ співає і радіє разом з тобою. Сонце світить якось по-особливому, неначе яскравіше і лагідніше, ніж раніше. Пташки співають тільки для тебе, цвітуть сади тільки для тебе… Але чи завжди так було? Погляньмо на Україну часів кріпаччини. Прекрасна, недоторкана природа. Квітнуть вишневі і яблуневі сади, біленькі чепурненькі хатки визирають із верболозу. Люди змучені, понурені, забиті важкою, непосильною працею. Про яке […]...
35. Сюрприз Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним – велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків. Мені подобається сидіти в ньому, […]...
36. Твір Мені тринадцятий минало Мені тринадцятий минало… Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди пожаліли малого, взяли пасти овець. Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що “село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло”. Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса втішає дівчина, що почула плач. І знову: “Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало […]...
37. Поезія А. Малишка – глибоко лірична, щира, безпосередня Поет глибоко переживає те, про що пише. Його творам притаманна ліричність, емоційність, простота, прозорість змісту. Тому однією з особливостей поезії О. С. Малишка є її музикальність. Поет був сам музично обдарованою людиною, мав чудовий голос, добре співав. На слова А. Малишка написано понад сто пісень композиторами О. Білашом, Платоном і Георгієм Майбородою, Л. Ревуцьким та іншими. Це насамперед “Пісня про рушник”, “Вчителька”, “Ми підемо, де трави похилі”, “Київський вальс”, “Стежина”, […]...
38. Гарні вчинки Існує таке гарне прислів’я: “Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю”. Отже, у житті людини, все починається зі вчинка. Я вирішив зробити такий експеримент і упродовж одного дня робити тільки гарні вчинки. Вранці я зробив зарядку, після сніданку помив посуд. У мами очі засвітились радістю. На серці у мене було також радісно, коли я йшов до школи. Допоміг перейти дорогу якійсь бабусі […]...
39. Гра слів та багатозначність образів танки Такубоку Гра слів та багатозначність образів танки Такубоку Ісікава Такубоку – один із найулюбленіших поетів Японії. Багато його віршів стали народними піснями. Таке визнання – велика честь для будь-якого поета. Такубоку прожив лише двадцять шість років і залишився в пам’яті людей юнаком. Його літературна спадщина налічує багато томів: збірки віршів, романи, критичні та публіцистичні статті, щоденники високої художньої якості. Та насамперед його цінують як автора п’ятивіршів танка. “Танка” в перекладі з […]...
40. Подорож по мальовничій Яремчі Яремчі – це мальовниче містечко в Карпатах. Я давно мріяла побувати в Яремчах, тому що читали про цей чудовий куточок України. Подорож для мене була дуже цікавою. Хоч я і чула про Карпати, але ніколи не думала, що вони такі красиві. Особливо мене вразили велетенські буки. Приваблювали своєю зеленню смереки. Вони вільно росли на пагорбах, красуючись своїми розлогими вітами. Гірське повітря було свіжим і чистим. Таким свіжим, що дихалося незвичайно […]...