Могутні велетні

Літнє сонце поступово підбивалося до полудня. Воно торкалося лагідним промінням вершечків дерев, далі стало проникати все нижче, сипнувши своїх іскор аж на нижнє гілля могутніх велетнів-дубів. І від цього листочки стали ніби прозорими від такої позолоти. Сонце по-приятельськи обняло могутні плечі богатирів, пробігло промінчиками аж до землі й ніби ненароком завмерло серед розмаїтості різнотрав’я: тут і лугові завсідники гусячі лапки, і подорожники зі свічками ніжно-рожевих квітів, і з величавою білою короною деревій.

Трав’яний килим зі строкатим візерунком прослався біля підніжжя лісових велетнів, ніби вшановуючи їхню велич. Здається, що й вітер принишк, замилувавшись такою красою. Стоять три дуби – велетні ніби побратими, які охороняють діброву з підлітками – дубочками, що видніються неподалік. І стільки в цьому краси, величі, що хочеться довго-довго милуватися такою картиною, – літо в розпалі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Могутні велетні

Categories: Твори з літератури