Михайлик – головний герой повісті “Щедрий вечір”

У повісті “Щедрий вечір” Михайло Стельмах розповідає про своє дитинство, яке припало на роки революції та громадянської війни.

З героями цього твору ми познайомилися, коли читали повість “Гуси-лебеді летять” і дивилися на навколишній світ дитячими очима головних її героїв – Михайлика і Люби. У повісті “Щедрий вечір” вони вже трохи старші. Найголовніше для обох дітей тепер – навчання.

Звичайно, їм хочеться у вільний час побігати, покататися на саморобних ковзанах.

Михайлик мріє про модне тоді галіфе, проте найдужче

його приваблюють книжки, особливо п’єси. Люба гарно співає і навіть їздила з тіткою до Вінниці, де спеціалісти слухали її голос і сказали, що він їм сподобався. Хоч герої повісті і мають свої мрії, захоплення, але не забувають, що треба допомагати батькам у скрутний для них час.

Влітку вони працюють, як дорослі: Михайлик в’яже снопи, Люба збирає липовий цвіт і заробляє цим собі на зошити.

Згадаймо, якою гордістю сповнюється серце Михайлика, коли він дивиться на свої перші снопи. Радість наче випромінювалася з нього: “…і так мені хочеться когось зустріти, розказати, що я вже не який там пастушок, а жнець. Але навколо ні лялечки, всі жнивують у полі…”.

Повість “Щедрий вечір” сповнена світла, вона життєстверджуюча. Хоч життя України 20-х років було дуже тяжким, складним, проте дитяча пам’ять Михайлика вбирає в себе найщасливіші, найяскравіші епізоди: “…і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори…”





Михайлик – головний герой повісті “Щедрий вечір”

Categories: Твори на різні теми