Містика у казці Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”

Живописність і музикальність прози Гофмана, романтична іронія, химерна вигадка і переконлива реальність в описах його фантазій захоплюють уже не одне покоління читачів. Сам Гофман, наприклад, розглядав свою казку “Малюк Цахес” як щось значно більше, ніж гра романтичної фантазії. Гофман у художніх образах розкрив основну ваду капіталістичного суспільства, де праця і нагорода за неї розподілені всупереч здоровому глузду. Тоді як один працює, похвали, гроші й слава дістаються іншому. У своєму творі Гофман показує життя невеликого містечка

і двору князя Пафнутія, при якому з’являється потворний карлик – Цахес.

Маленький Цахес викликає жалість феї Розабельверде і отримує від чаклунки магічний дар, який робить його всесильним. Всі добрі вчинки, усі таланти інших приписуються йому.

Три волоски, які Цахес отримав від феї у дар, ніби втілюють у собі фетишизм золота, який передає свої блиск та цінність його власнику. Зміст образів, створених Гофманом, зрозумілий нам: яким би огидним не був Цахес, ще більш огидними є ті суспільні відносини, що чітко виступають у казці, незважаючи на ЇЇ фантастичну форму.

Однак Гофман потворному князівству протиставляє світ “ентузіастів”, в якому розпоряджаються фея Розабельверде і чарівник Альпанус. Романтик і мрійник, студент Бальтазар наприкінці казки одружується і коханою дівчиною і торжествує над ворогом Цахесом. Однак це торжество Бальтазара показано Гофманом як “гріхопадіння”: одружившись з Кандідою, Бальтазар входить у філістерський світ, що іронічно представлений даром Проспера Альпануса – вогнищем, в якому ніколи не згасає вогонь.

Цахес знищений, та це не результат боротьби, а результат дії надзвичайній пін У реальній дійсності, в зображенні Гофмана, немає виходу з філістерства. Тупий, огидний світ, в якому шанували Цахеса, може бути перебореним, на жаль, лише чарами і тільки у мріях “ентузіастів” – такий підсумок казки.

Ернст Теодор Амадей Гофман народився у Східній Пруссії. Все життя цього письменника було наче розірване навпіл. Син адвоката, він усе життя прослужив у суді, але насправді його покликанням було мистецтво – музика, живопис, література. Він навіть самовільно додав собі третє ім’я на честь Моцарта – Амадей.

Як воно так було, незрозуміло, але, мабуть, не випадково Гайне назвав зібрання творів Гофмана “страхітливим воланням нудьги у 20 томах” про розірваний світ, у якому митець працює для людей, які неспроможні його зрозуміти. Творча особистість завжди самотня.

Особливо така особистість, як Гофман, який справді жив незвичайним життям: удень у суді, ввечері, вночі й вранці – у власному світі лускунчиків і котів Муррів. Наче в страхітливому сновидінні денне перепліталося з нічним, створюючи дивосвіт творів видатного романтика.

Одним із найвідоміших його творів є “Малюк Цахес”, що вражає одночасно казковістю й повчальністю. Досить було феї подарувати маленькій потворі Цахесу всього три червоних волосинки, як чудесно перемінилося його життя. Він уже не той нещасний покидьок, якого можна пожаліти чи яким можна гидувати.

Червоні волосини подарували йому чудові властивості. Віднині Цахесу приписуватимуть усе добре, що зробить хтось із оточення. І навпаки, за все погане, що він зробить, будуть відповідати інші. Наприклад, коли за своїми звичаями Цахес впав у приймальній залі князя Пафнутія і корчився на підлозі не в змозі підвестись, усі придворні виразили своє незадоволення найкрасивішому з юнаків.

Отже, серед персонажів цієї фантасмагорії ми навряд чи знайдемо щось прекрасне. Грошовий інтерес – оті самі три червоні волосинки – не дає людині стати особистістю так само, як і непорушні феодальні звичаї, що за часів Гофмана уже віджили свій вік і зробили з Німеччини посміховисько для всіх європейських народів.

Протистоїть “філістерству і гофратству” у творі Гофмана “Малюк Цахес” сама позиція автора, оскільки романтизм не дозволяє її сховати. Гофман мріяв про органічне злиття мистецтва з життям. Він сподівався, що колись не існуватиме суперечність між митцем і навколишнім світом.

Політичні питання не цікавили письменника, але він не міг не бачити і не розкрити невідповідність людського життя великим можливостям людини. Цю дисгармонію Гофман і відчував як потворне.

Світ потворного і прекрасного у казці Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”

Е. Гофман – видатний прозаїк німецького романтизму. Його дотепні, химерні за змістом новели і казки, дивовижні перипетії в долі його героїв, приголомшливі переходи від реальності до фантастики відбивають збентеження і розгубленість романтичного письменника перед оточуючим світом і разом з тим трагедію великого художника, який задихається в тяжкій атмосфері феодально-міщанської Німеччини в сумну пору наполеонівської реакції.

Гофман, як ніхто інший, демонструє своєю творчістю багатогранність можливостей романтизму. Він же переглядає основні ідеї романтизму і піднімається над ними, відкриває нові горизонти. Підтверджує це і його знаменита казка “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”.

Дія відбувається в деякій державі, вигаданій Гофманом. Але казка не залишає сумнівів у тому, що мова йде про Німеччину.

У цій державі процвітають нікчемні лакеї і чиновники, псевдовчені, наприклад, Моше Терапін, який замкнув всю природу в маленький компендіум, так що завжди міг ним користуватися і на будь-яке питання добути відповідь. Отже, тема цієї казки соціальна.

У ній закладений глибокий задум, втілений в незвичайній долі Цахеса, Малюк Цахес – жалюгідний виродок, який народився у жебрачки, і без того ображеної долею селянки. Фея Розеншен пожаліла нещасну жінку і вирішила допомогти її хлопчику, увіткнувши в його тім’я три золоті волосинки. Саме вони й стали причиною багатьох бід.

Жалюгідний виродок зі старечими рисами обличчя, не здатний ні ходити, ні говорити, схожий на редьку, раптом став привертати загальну увагу. Священик усиновляє його. Коли Цахес стає студентом, він усім здається статним, красивим, талановитим, хоч ні зовнішність його, ні розум не стали кращими.

Під час чаювання у професора Моше Терапіна пронизливе нявкання Цахеса приписується поету Бальтазару, закоханому в дочку професора Кандиду, зате вірші поета про кохання солов’я і яскраво-червоної троянди – малюку Цахесу, і всі одностайно вихваляють його.

Йому ж аплодують і за віртуозну гру прославленого скрипаля Вінченцо Скокка.

Цахесу ставлять відмінні оцінки за відповіді Пульхера під час конкурсних випробувань на посаду в міністерстві іноземних справ, а Пульхеру повідомляють, що він провалився.

Цахеса призначають на високу посаду, нагороджують орденською стрічкою за доповідь, підготовлену чиновником міністерства Адріаном.

Отже, хто б не зробив що-небудь талановите або просто вдале, за все це дякують і нагороджують виродка Цахеса, а все погане, що відбувається через Цахеса, приписують іншим людям.

Як бачимо, казку можна назвати соціальною, вона наштовхує на такий висновок: у кого гроші, хоч він і нікчемний, той може присвоїти собі плоди і талант інших, його поважають, захоплюються ним, приписують різні чесноти, а вади не помічають.

Як же вдалося впоратися з Цахесом? Бальтазар під час вінчання Цахеса з Кандидою вириває у нього золоті волосинки, кидає їх у вогонь, і мара зникає. Цахес, рятуючись від обуреної юрби, безславно тоне в нічному горщику.

Бальтазар одружується з Кандидою, Альбанус дарує їм до весілля будинок з повним обладнанням. І в кінці казки звучить гофманівська іронія. Розеншен підносить Кандиді коралі, надіваючи які, Кандида “уже ніколи не могла бути розгнівана неробством, погано зав’язаним бантом, поганою зачіскою, плямою на білизні”.

Добрий вчинок феї. Розеншен призводить до поганих наслідків, але зло не поширилось би далі, якби в державі князя Пафнутія не було б для нього благодатного грунту.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Містика у казці Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”

Categories: Твори з літератури