Для Ф. М. Достоєвського капіталізм – це суспільство, де є не тільки просто багаті і бідні, але і люди, які абсолютно втратили себе в цьому житті, які вже ніколи не піднімуться з дна. Прикладом може служити хоча б родина Мармеладових. У крику Катерини Іванівни, у її розповіді про минуле життя вкладена гірка правда про людей, які нікому не потрібні в цьому світі й у цьому бездушному місті.
У міру того як розгортається оповідь, образ Петербурга ускладнюється, стає символом страшного світу, де знедоленому, слабкому немає порятунку, де тріумфує безсовісна торгашеська мораль, де усе продається і купується. На сторінках роману з’являється галерея “ділових людей”, що паразитують на людському горі. Одні з’являються мимохідь: шахрай Кох, що скуповує в бабки-лихварки прострочені речі; власник пивної Душкін, купець Юшин, що здає підозрілі дешеві номери, Луїза Іванівна, Дарія Францевна, що торгують жінками, і т. д. З деякими автор роману знайомить нас докладно, оголюючи їхню психологію. Достоєвський з неприхованою ворожістю говорить про Лужина – літнього пана, “манірного, ставного, з обережною і гидливою пикою”.
Це Чичиков епохи 60-х років XІX століття, Чичиков, здатний на будь-яке злодіяння. Достоєвський вклав у вуста негідника Лужина теорію “особистого збагачення”: “возлюби перш за всіх одного себе” усе на особистому інтересі засноване). Суть усіх його діянь зводиться до теорії “цілого каптана”: ні з ким нічим не ділися!
Він розбагатів і “більш за все боявся… от уже кілька років викриття”. Тільки бридливість і презирство викликає в Раскольникова цей ділок новітньої формації. За словамиЛужина, потрібно відкинути будь-який моральний борг перед іншими людьми. Його девіз: “Здобуваючи для себе, я здобуваю ніби для всіх”.
Через Лужина Раскольников зрозумів, до чого може призвести його ідея про право “обраних” на вседозволеність.
На відміну від Лужина Свидригайлов – фігура не тільки відразлива, але і трагічна. Він пройшов “життєву школу” у петербурзьких кублах; зненацька прийшло багатство, влада над кріпаками – усе це розбестило його. Достоєвський огортає життя Свидригайлова таємницею. Ми не можемо сказати, які злодіяння на совісті Свидригайлова, у чому він винний. У душі цієї людини під пеленою пороків ще жевріє іскра добра.
Душу Свидригайлова розбудило кохання до Дуні. Після того як він зненацька для самого себе пожалів її, у ньому немов щось перевернулося. Заговорила совість.
Свидригайлов іде з життя, наостанок рятуючи від убогості і загибелі Соню, сиріт Мармеладових і свою наречену.
Гроші і влада – з одного боку, з іншого боку – добрий тиран…
Раскольников все чіткіше відчуває внутрішній, зв’язок своєї теорії з поглядами Лужина і Свидригайлова. Адже і вони вважають, що людині, що володіє силою і владою, “усе дозволено”. Раскольников говорить Лужину з приводу його міркувань: “А доведіть до наслідків те, що ви нещодавно проповідували, і вийде, що людей різати можна…” Свидригайлов, якого гостро ненавидить Раскольников, говорить йому: “Ми одного поля ягоди”.
Що спільного між цим злочинцем-людиною і страждальцем за людство? Напевно, те, що обидва вони – нехай з різних мотивів – вважали за можливе “переступити через кров”.
Раскольников готовий в ім’я порятунку людства “страждання взяти на себе”. Свидригайлов не витримав мук пам’яті і пішов з життя… А Лужин?
Лужини… залишилися. І своє від життя вони будуть брати, переступаючи через усіх!..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Злочин і покарання характеристика образу Марфи Петрівни Марфа Петрівна – поміщик, дружина Свидригайлова. Про неї читач дізнається з листа матері Раскольникову і з розповіді Свидригайлова, яку вона врятувала з боргової в’язниці, заплативши за нього велику суму. Коли Свидригайлов почав доглядати за Дуней Раскольниковой, що служила у неї гувернанткою, вона вигнала її, але, дізнавшись про її невинність, розкаялася і призначила їй в заповіті три тисячі. Після смерті, винуватцем якої, можливо, був Свидригайлов, являється тому, по його визнанню, як […]...
- Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Проблема злочину й кари не випадково зазначена вже у назві роману, бо саме її дослідженню присвятив Ф. Достоєвський свою розповідь. Уперше письменник розповідає про історію злочину, подаючи її з боку злочинця. Навіщо? Аби викликати співчуття до вбивці? Тут дещо складніше. Родіон Раскольников не банальний грабіжник, який вирішив вбити й пограбувати стару жінку, аби мати зиск. Його мотиви складніші й трагічніші. Замислившись над несправедливістю світу, герой вирішив усе виправити сам. Але […]...
- Лужин – герой роману Набокова “Захист Лужина” На думку багатьох дослідників творчості Набокова, Олександр Іванович Л. являє собою одного з дуже нечисленних набоковскіх героїв, наділеного рисами реальної людини. Роман представляє собою історію життя Л., починаючи з дитячих років і кінчаючи його смертю. Л. – онук забутого композитора й син “досить посереднього” дитячого письменника – з самого дитинства відчуває себе чужим у навколишньому світі. Відчуття просвіту наступає раптом, коли він перший раз бачить шахи – з цього моменту […]...
- Двійники й антиподи Родіона Раскольникова Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в думках і справах самого героя. Раскольников – автор теорії “крові по совісті”, відповідно до якої заради щастя одних людей можна […]...
- Ідея Раскольникова і її крах Достоєвський у своєму романі зображує сутичку теорії з логікою життя. На думку письменника, логіка життя завжди спростовує, робить необгрунтованою будь-яку теорію. Виходить, робити життя по теорії не можна. І тому головна філософська думка роману розкривається не в системі логічних доказів і спростувань, а як сутичка людини, одержимої вкрай злочинною теорією, із життєвими процесами, що спростовують цю теорію. Теорія Раскольникова побудована на нерівності людей, на обраності одних і приниженні інших. І […]...
- Викриття злочинного суспільства у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Багато великих письменників у своїх творах створювали образ Петербурга, розкриваючи все нові і нові його грані. Достоєвський у своєму романі зображує столицю в пору стрімкого розвитку російського капіталізму. Петербург у романі не просто фон, на якому відбувається дія. Це теж своєрідна “дійова особа” – місто, яке давить, душить, навіває кошмарні видіння, вселяє божевільні ідеї, і тому історія моральної боротьби Раскольникова розгортається у романі на широкому фоні повсякденного життя міста. Перед […]...
- Суперечності теорії Раскольникова Твір за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”. Герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” – бідний студент Родіон Раскольников, Змушений зводити кінці з кінцями і тому ненавидить сильних світу цього за те, що вони зневажають слабких людей і принижують їх гідність. Раскольников дуже чуйно сприймає чуже горе, намагається як то допомогти біднякам, але разом з тим розуміє, що змінити що або не в його силах. У його […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Раскольниковой Дуні Раскольникова Дуня – сестра Рас-кольникова. Горда і благородна дівчина. “Чудово хороша собою – висока, напрочуд струнка, сильна, самовпевнена, що висловлювалося у всякому жесті її і що, втім, не віднімало у її рухів м’якості і граціозності. Обличчям вона була схожа на брата, але її навіть можна було назвати красунею. Волосся у неї було темно-русяве, трохи світліше, ніж у брата; очі майже чорні, що виблискують, горді і в той же час іноді, […]...
- Правда Соні і правда Раскольникова І.. Чому саме Соні звірився Раскольников. ІІ. Які почуття керували Раскольниковим? ІІІ. Християнські істини та вчинки героїв. 1. Крок назустріч любові. 2. Чи розуміє Соня Раскольникова? 3. Чому Раскольников за порадою Соні зізнається у злочині? 4. Чому Соня дає пораду зізнатися? 5. Через віру до воскресіння....
- Раскольников та його “двійники’ у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” На сторінках роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” перед нами розкривається широка панорама Петербурга середини XІX ст. Серед персонажів великої книги багато осіб, які лише кілька хвилин привертають нашу увагу, а є люди з різко окресленими характерами, з власними поглядами та переконаннями, які по-різному впливають на головного героя та без яких роман просто не склався б. Це родина Мармеладових, Дуня, Порфирій Петрович, Лебезятников і деякі інші. Особливе місце у […]...
- Образи Свидригайлова й Лужина у романі “Злочин і покарання” “Двійники” Раскольникова. Система образів в “Злочині й покаранні” будується так, щоб показати й довести ущербність теорії Раскольникова, щоб привести його самого до усвідомлення її хибності. Героєві роману здається, що він ответствен тільки перед власною совістю. Суд інших він принципово відкидає. І все-таки при всій його віддаленості від людей, замкнутості, эгоцентричности він не може розірвати об’єктивно існуючі різноманітні зв’язки із зовнішнім миром. Кожна особа, розмова, навіть випадкова зустріч можуть стати стимулом […]...
- Тема падіння і духовного відродження людини у творах Ф. М. Достоєвського Людська душа, її страждання і муки, муки совісті, моральне падіння, і духовне відродження людини завжди цікавили Ф. М. Достоєвського. У його творах зустрічається багато персонажів, наділених воістину трепетним і чуйним серцем, людей, добрих за природою, але з тих чи інших причин опинилися на моральному дні, втратили повагу до себе як особистості або опустили свою душу в моральному плані. Деякі з цих героїв так ніколи і не піднімаються на колишній рівень, […]...
- Образи і теми до твору “Злочин і кара” Ф. Достоєвського Причин для вбивства старої лихварки, у якій він бачив уособлене зло, Родіон Раскольников мав багато – і соціальних, і, так би мовити, філософських. Дуже цікаво, що серед соціальних та суто економічних причин не тільки те, що стосується його особисто, – це коло значно ширше. Автор мовби нанизує на нитку нескінченний ряд. Кімната, що схожа на домовину. Жалюгідний одяг з капелюхом, що кидається у вічі навіть на цих вулицях, а у […]...
- Раскольников у системі образів роману “Злочин і кара” Жорстока, захоплююча, всепоглинаюча боротьба між Добром і Злом – ця проблема стояла і буде стояти перед людством завжди. У романах Федора Михайловича Достоєвського цей поєдинок розгортається в душах окремих людей. Полярність божеського і диявольського начал, бурхливий зіткнення світла й темряви розкриваються в самій глибині буття. Прикладом такої боротьби може бути майже кожен герой Достоєвського, але особливо яскраво вона виразилася в образі Родіона Раскольникова. У ньому укладено зерно і Боголюдини, і […]...
- Знедолені, пригнічені та ображені герої роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини XІX ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. Події, описані у романі, відбуваються в Петербурзі. Це місто “вуличних дівчат”, “трактирних завсегдатаїв”, які шукають у вині хвилинне забуття від нудьги. У Петербурзі панує атмосфера безвиході. […]...
- Барвопис у “портреті” міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Здесь будет город заложен Назло надменному соседу. О. Пушкін. “Мідний вершник” Петербург… Місто, зведене на болотах, побудоване на кістках тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, який дерзнув кинути виклик самій природі. Так само кидає виклик людській природі Родіон Раскольников. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою жахливу ідею. Дія роману “Злочин і покарання” розгортається не на площі з фонтанами і палацами і не на […]...
- Критика індивідуалістичного бунту у романі Достоєвського Створення роману “Злочин і покарання” довелося на переломний для Росії рубіж п’ятидесятих-шістдесятих років минулого століття. Це був час Другої імперії у Франції, час Наполеона ІІІ, час Бісмарка, що почало об’єднання Німеччини “залізом і кров’ю”, час краху старих феодальних порядків у Росії й росту нових, буржуазних. На зміну дворянським революціонерам прийшли революціонери-різночинці, яких спробував зобразити І. С. Тургенєв в образі Євгенія Базарова у романі “Батьки й діти”. У романі Н. Г. […]...
- Злочин і кара Головний герой роману Родіон Романович Раскольников кілька місяців тому кинув університет. Він дуже бідна, ходить у лахмітті, живе в убогій комірчині, але і за неї нема чим платити, доводиться ховатися від квартирної господині. Справа відбувається влітку, страшна задуха посилює важке нервовий стан юнака. Раскольніков йде до лихварка взяти грошей під заставу. Але це не єдина його мета. У голові його зріє план, він подумки і душевно готується до його реалізації. […]...
- Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського належить до найбільш складних творів російської літератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та стиснутим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворянах, “мешканців темних куточків”. До нього ніхто не писав таких книг, та для Достоєвського зміст роману був продиктований самою дійсністю. Події, описані у романі, відбуваються в […]...
- “Злочин і кара’ – роман про російський капіталізм Роман “Злочин і кара” вийшов у 1866 році. Цей час був багато в чому переломним. Передова інтелігенція, що очікувала після реформи 1861 року відродження Росії, була глибоко вражена і розчарована. Ще більше загострилися соціальні протиріччя, наочніше стала несправедливість суспільного ладу. Достоєвський зумів укрупнити трагедію героя, і в ній, як у краплі води, відбити цілий світ нового суспільного ладу – капіталізму. Головного героя роману хвилювали близькі всім і разом з тим […]...
- Індивідуалістичний бунт головного героя у романі Ф. Ш. Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” – це роман про Росію середини XІX століття, яка пережила епоху найглибших соціальних перетворень та моральних струсів. Із перших сторінок роману ми дізнаємося про те, що Раскольников спокусився на якесь діло. У нього народилася мрія, до здійснення якої він дуже близький. А місяць тому, майже помираючи з голоду, він змушений був закласти у старої баби, лихварці, каблучку – подарунок сестри. Велику ненависть та відразу відчуває він до […]...
- Злочин і покарання як філософський роман Людини ніколи не перестануть хвилювати дві речі: зоряне небо над ним і моральний закон у ньому. І. Кант Філософський зміст роману стосується моральної проблеми про “право на кров”, що ставиться до “вічного” питанням. Починаючи з античних часів людей хвилював питання про засоби для досягнення або особистих, або високих суспільних цілей. Крайня, аморальна, точка зору на цю проблему сформульована у видециничного афоризму: ціль виправдує засобу Тобто заради шляхетних цілей людин може […]...
- Двійники і антиподи Раскольникова Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Достоєвський у романі “Злочин і покарання” замислюється над вічними питаннями: “У чому сенс життя? Яка суть добра та істини? Де грань між добром і злом?” Відповіді на ці питання і шукають герої роману. Достоєвський вважає, що “людина не народжується для щастя. Людина заслуговує своє щастя, і завжди стражданням… Є така вічна радість, за яку можна заплатити стражданням”. Зло у творі Достоєвського […]...
- Теорія Родіона Раскольникова і її катастрофа Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Роман “Злочин і покарання” був задуманий Ф. М. Достоєвським ще в період його перебування на каторзі. Тоді він називався “П’януваті”, але поступово задум роману трансформувався у “психологічний звіт одного злочину”. Сам Достоєвський у листі до видавця М. І. Каткова чітко перекаже сюжет майбутнього добутку: “Парубок, виключений зі студентів університету і живучий у крайній бідності…піддавшись деяким дивним незакінченим ідеям… зважився разом вийти […]...
- Кольори Петербурга Люди завжди сполучали кольори із своїми відчуттями й переживаннями. Ось у вірші Дмитра Павличка читаємо: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”. Надаємо ми символічного значення й іншим кольорам та відтінкам у повсякденному житті й у свята. Тривожний колорит петербурзького буття пов’язаний для Достоєвського із глибоко антипатичним йому жовтим. Жовтий колір – це зрада, це злочин, це хвороба душі й тіла. Цей колір звинувачує у зраді, у позашлюбному […]...
- Переказ роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М План переказу 1. Неясні думки Раскольникова. 2. Його знайомство з Мармеладовим. 3. Лист із будинку, з якого герой довідається, що його сестра Дуня оклеветана Свидригайловим і Лужин хоче на ній женитися 4. Сон Раскольникова, у якому виразно представляється ідея вбивства. 5. Розкольників убиває бабу-процентщицу і її сестру. 6. Нервова хвороба Родіона після вчиненого. 7. Знайомство Раскольникова з Лужиним. 8. Смерть Мармелалова. Розкольників знайомиться із Сонею. 9. Приїзд сестри й матері […]...
- Християнські мотиви й образи “Злочин і покарання” Православ’я, принесене на Русь ще в X столітті, найглибшим образом вплинуло на менталітет російського народу, наклало незгладимий відбиток на росіянку душу. І, крім того, православ’я принесло із собою писемність, а отже й літературу. Християнський вплив так чи інакше можна простежити на творчості будь-якого письменника. Найглибше внутрішнє переконання в християнських істинах і заповідях несе, зокрема, такий титан російської літератури, як Достоєвський. Його роман “Злочин і покарання” тому доказ Відношення письменника до […]...
- “Злочин і покарання” – соціально-психологічний роман Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” є соціально-психологічним. У ньому автор ставить важливі соціальні питання, що хвилювали людей того часу. Своєрідність цього роману Достоевського полягає в тім, що в ньому показана психологія сучасної авторові людини, що намагається знайти рішення насущних соціальних проблем. Достоєвський разом з тим не дає готових відповідей на поставлені питання, але змушує читача задуматися над ними. Центральне місце у романі займає бідний студент Раскольников, що скоїв […]...
- Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали себе надлюдинами, яким усе дозволено, і тому багато могли дати “людському” . Достоєвського, по його власному […]...
- Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. Події, описані в романі, відбуваються в Петербурзі. Це місто “вуличних дівчат”, “трактирних завсегдатаїв”, які шукають у вині хвилинне забуття від нудьги. В Петербурзі панує атмосфера безвиході. […]...
- Тема “маленької людини” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” є однією з центральних тем у російській літературі. Її торкалися у своїх творах і Пушкін, і Толстой, І Чехов. Продовжуючи традиції російської літератури, особливо Гоголя, Достоєвський з болем і любов’ю пише про “маленьку людину”, що живе в холодному і жорстокому світі. Сам письменник зауважив: “Усі ми вийшли з Шинелі Гоголя”. Тема “маленької людини”, “принижених і ображених” особливо сильно прозвучала у романі Достоєвського “Злочин і кара”. Одну за […]...
- Моє ставлення до Родіона Раснольнинова та його “теорії” Родіон Раскольников був надто чуйною людиною, аж до самозречення. Ми знаємо це, бо на його суді були свідки, які це засвідчили, наводячи конкретні приклади. Я не хочу їх тут переказувати. Однак це не перешкодило Родіонові вчи нити саме так, як він вчинив. Бо у нього була теорія, яку він вважав за правильну і хотів довести. А звідси і його експеримент. Родіон Раскольников до того ж мав нові ідеї у суспільних […]...
- Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх використовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глибиною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує приховані психологічні процеси у душах персонажів, зображує найпотаємніші, найтемніші куточки людської душі. Для глибокого аналізу […]...
- Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Федір Миколайович Достоєвський увійшов в історію російської та світової літератури як геніальний гуманіст та дослідник людської душі. У духовному житті людини своєї епохи Достоєвський побачив відображення глибинних процесів історичного розвитку суспільства. З ноткою трагізму зобразив письменник, як нівечить душі людей соціальна несправедливість, який відчай охоплює людину, що бореться за гуманні стосунки між людьми, страждає за “принижених та скривджених”. Роман “Злочин і кара” Достоєвський писав з метою з’ясування такого питання: чи […]...
- Відповіді до теми: роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” 1. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу, описуючи Петербург? ГІри описі “серединних вулиць” Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як “у будинку без кватирок”. Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мармеладова, символічного сну Раскольникова. Злочинний світ штовхає людину на злочин проти особистості, народжує нелюдські теорії. Саме за таких умов могла народитися “ідея” Раскольникова про право сильної особистості панувати “над всією ницістю […]...
- Трагедія Раскольникова – соціальна трагедія Всі забобони винищив, Ми почитаємо всіх кулями, А одиницями – себе. Ми все дивимося у Наполеони, Двоногих тварин мільйони Для нас знаряддя одне… О. С. Пушкін Головний герой роману “Злочин і покарання” – Родіон Романович Раскольников. Це збіднілий дворянин, що приїхав у Петербург для навчання. Грошей на життя у нього практично не було. Єдина підтримка – це допомога грішми від матері і сестри. Мати виділяла скільки могла зі своєї злидарської […]...
- Соціальні і філософські джерела бунту Раскольникова Одна з, основних тем творчості Ф. Достоєвського – тема взаємин людини й ідеї. У більшості його романів є персонажі, одержимі якою-небудь ідеєю, що живуть тільки нею, що підкоряють їй усі дії й у результаті руйнують і своє життя, І життя інших людей. Роман “Злочин і кара” буй задуманий автором ще на каторзі. Тоді він називався “П’яненькі”, але поступово задум змінювався. І новий роман “Злочин і кара” став “психологічним звітом про […]...
- Крах “недокінченої” ідеї Головний герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – Родіон Раскольников – незвичайний злочинець. Свій злочин – убивство лихварки Олени Іванівни, він чинить під впливом створеної і вистражданої ним системи ідей, розглядаючи цей злочин як своєрідний соціально-психологічний експеримент, що повинен підтвердити не тільки в його власних очах, але й в очах інших людей вірність його теоретичних висновків. Тому психологічний аналіз стану злочину, злочинця нерозривно злитий у романі воєдино з […]...
- “Я не стару вбив… я себе вбив…” Герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Родіон Раскольников учинив злочин: убив бабку-лихварку і її сестру Лизавету. Що ж стало причиною цього злочину? Тяжкий стан родини? Так. Убогість, що довела героя до хвороби і розпачу? І це теж. Але все-таки головна причина – у створеній самим же Раскольниковим теорії злочину “по совісті”. За цією теорією люди поділяються на “звичайних” і “обраних”, “великих”. “Великі” можуть “для загального блага” порушувати моральні […]...
- Шлях Раскольникова від жалю знедоленим до ідеї “крові по совісті” Раскольников перебував у такому положенні, при якому усі кращі сили людини повертаються проти неї самої та утягують її у безнадійну боротьбу із суспільством. Самі святі почуття і самі чисті прагнення, які звичайно підтримують, підбадьорюють і облагороджують людину, коли людина втрачає можливості доставляти їм правильне задоволення. Д. Писарєв. Роман “Злочин і покарання” був написаний Ф. М. Достоєвським в 70-і роки XІX століття. У цей час письменник міркує про моральні наслідки повсюдного […]...
Categories: Твори з літератури