Каштани в нашому дворі

Я живу у великому місті, але в невеликому будинку, із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з’явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три.

Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати.

І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю – таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я запрошую кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов’язково кажу: “У дворі ви побачите два величезних каштани”.

Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.

Плоди цих дерев – їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.





Каштани в нашому дворі

Categories: Твори з літератури