Ми йшли вузенькою затишною набережною. Праворуч струміла річка. Береги позаростали верболозом, комишем. До самісінької води збігали незнайомі нам квіти. Була середина травня, тепло ще не настало.
Дерева шуміли молодим листям. Хоч набережна знаходиться у центральній частині міста, навіть ближче до полудня вона залишається безлюдною. Може, тому, що була неділя і люди порались вдома з хатніми справами.
Проте поряд по шосе, як і завжди, у будні, безперервно мчали автомобілі.
Як завжди, своєю невгамовністю й незлагодою один з одним нас вражали горобці. Вони з’ясовували свої стосунки з вороною, а потім і між собою. При цьому голосно кричали і перелітали з берези на клен, неначе запрошували нас у свідки.
Раптом почувся характерний свист. Низько над головою пролетіли дві качки. Крила птахів, які міцно розрізали повітря. Качки полетіли до мосту, але незабаром вони повернулися.
А може, то була вже інша пара, втім здавалося враження, що качки когось шукають.
За кілька хвилин ми знову зустрілися з качками, але це вже була незвичайна зустріч. Три крижні розгулювали по асфальту набережної, а один крижень піднімався річковим укосом до асфальту. Ми затамували подих, сповільнили щоб не злякати качок, але побоювання було даремне – на нас вони поки не звертали жодної уваги.
Було цікаво дивитися на диких качок, що розгулювали зовсім поруч з автомобільною трасою. У однієї з них була яскраво-зелена голова і шия, білий комірець цеглисто-брунатні груди, оперення тулуба і крил з яскравим зеленувато-блакитним відтінком. Як потім ми дізналися з енциклопедії, таке вбрання мають самці. А самки мають куди скромніший вигляд. Решта качок була сірою.
Може, їм самим набридла річкова сирість і вони вирішили обсушитися. Може, проста цікавість привела їх сюди.
Дивлячись на качок, ми раділи з того, що місто не являє загрози для річкових мешканців. По-перше, городяни не ображають птахів. Ми бачили, як узимку біля мосту качки збиралися купкою на незамерзлій ділянці, а перехожі, знають про це, годували птахів, кидаючи їм шматочки хліба. Ми теж неодноразово годували качок.
Приходили у вихідні до парапету, а вони вже чекали на нас і поспішали одержати ласощі.
По-друге, щоб річка жила, місто час від часу проводить очищення її берегів від сміття. У межах міста на річці затишно зараз не лише качкам – над річкою з “явилися озерні чайки. А там, де чайка, там риба.
По-третє, фахівці міської служби стежать за чистотою річкової води, роблять її хімічний аналіз, а підприємства, які раніше скидали стоки в річку, придбали спеціальні фільтри….
Постоявши трохи, ми пішли далі. Качки ввічливо відійшли в траву на безпечну відстань. Час од часу ми озиралися на них.
Настрій у нас був чудовий.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Черепаха і дикі качки На маленькому острівці посеред озера жили собі дикі качки, які приятелювали з черепахою. І було б усе гаразд, та одного дня поблизу озера об’явився мисливець. Помітили його качки – зрозуміли: добра не жди, то й вирішили тікати з озера. Стали прощатися з черепахою: – Мусимо тікати звідси, люба сестричко. Життя нам дорожче Отже, прощавай, може, ніколи вже й не побачимося. Стала благати їх черепаха: – Візьміть і мене з собою, […]...
- РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ “ЗА ГОРОДОМ КАЧКИ ПЛИВУТЬ”, “СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ”, “ЛУГОМ ІДУ, КОНЯ ВЕДУ” Тема. РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ “ЗА ГОРОДОМ КАЧКИ ПЛИВУТЬ”, “СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ”, “ЛУГОМ ІДУ, КОНЯ ВЕДУ” 1. Прохання, з яким звернулася дівчина до козака? А “Проведи мене до бору”. Б “Подаруй смарагдове намисто”. В “Сватай мене”. Г “Запроси мене на свято”. 2. Негативна риса козака, за яку дорікає йому дівчина. А Брехливість. Б Улесливість. В Ненажерливість. Г Ледачість. 3. Козак одружився на дівчині, якщо б вона… А Уміла гарно співати і танцювати. […]...
- Заклик до збереження природи в оповіданні “Сім’я дикої качки” У житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й “добро” нелюдське, буває, й зло вбирається в приємні шати. Яку красу дарує нам природа! Кожний бачить в ній щось особливе, чарівне. З щедрістю людина приймає дари матінки-природи: квіти, ягоди, свіже повітря, лікарські рослини, спів пташок. А чи завжди люди вдячні їй? В оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” описане ставлення дітей до представників пташиного світу – сім’ї дикої качки, […]...
- Морально-етичні проблеми в оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” Євген Гуцало у своїх новелах, повістях і романах змалював багато персонажів дітей, які чарують читачів неповторністю характерів, чистотою своїх почувань і помислів. На противагу цій чистоті письменник викриває і вади у серці та поведінці деяких героїв, ніби пропонуючи нам самим замислитися і дати їм власну оцінку. Непрості морально-етичні проблеми порушує Є. Гуцало в оповіданні “Сім’я дикої качки”. Ми знайомимося з його героями Тосею та Юрком і довідуємося, що вони встигли […]...
- Людина і світ в оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” Від самого народження ми пізнаємо цей великий прекрасний, неозорний світ, вчимося жити в ньому так, щоб відчувати гармонію взаємин між людьми і гармонію співіснування з живою природою. Саме ці проблеми порушує в своєму оповіданні “Сім’я дикої качки” український письменник Євген Гуцало. Письменник самобутнього, багатогранного таланту, він написав багато оповідань і новел для дітей середнього шкільного віку, прагнучи своїми творами не лише відтворити існуючу реальність, а й виховати справжніх людей. Його […]...
- Одного разу у гідропарку Наш гідропарк розташований на острові, що з усіх боків оточений водою. Його оперізують мала річка і канал. Уздовж берегів у гідропарку ростуть верби. Це старі, розлогі дерева із широкими стовбурами. Під ними завжди багато сучків. Поруч лежать старі дерева, що впали від часу, або їхні масивні гілки, що, немов човни, повстромлялися у прибережний мул. От на цих напівзанурених у воду стовбурах люблять відпочивати качки. їх у нашому гідропарку багато. Вони […]...
- Сім’я дикої качки Є. Гуцало Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю на рибалку. Йому хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати. Він не втримався, щоб не крикнути. “А-а-а!” – легко й сріблисто вирвалося з його грудей, покотилося колесом по стежці й погасло в гущавині попереду. Ліс на хвилю заслухався, а потім зразу і збайдужів. “А-а-а!” – вже лункіше крикнув він, і тепер […]...
- “Як варити і їсти суп із дикої качки” – одна з найдотепніших і найліричкіших “Мисливських усмішок” Остапа Вишні ОСТАП ВИШНЯ 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА ОСТАП ВИШНЯ “Як варити і їсти суп із дикої качки” – одна з найдотепніших і найліричкіших “Мисливських усмішок” Остапа Вишні Остап Вишня – відомий український гуморист. Доля приготувала йому нелегке життя. Але попри будь-які життєві випробування письменник не озлобився, не втратив віру в людей, в добро. Найбільш точно вдачу письменника охарактеризував М. Рильський: “Він світив як сонце; до нього люди тяглись, як до […]...
- Допомога птахам. Твір – роздум на морально-етичну тему Ми прогулювалися вузькою, дуже затишною набережною. По праву руку протікала річка, із зарослими комишами та верболозом, берегами. Понад саму водичку виструнчилися незнайомі жовтенькі квіточки. Хоча була вже середина місяця травня, довгоочікуване тепло ще не прийшло. Деревця весело шуміли світло-зеленим молоденьким листям. Набережна, попри те, що знаходилася майже в самому центрі міста, була безлюдною. Напевне тому, що це була неділя і люди займалися хатніми справами. Поряд на трасі безперервно рухалися автомобілі […]...
- Моя улюблена пора року – VІІІ варіант 6 клас VIII Варіант Я дуже люблю гуляти в осінньому парку. Ще недавно він був зелений, та минуло літо і осінь заграла золотистими кольорами. Під ногами шарудить листя, жовте, багряне. Іноді в ньому ховаються темно-коричневі каштани, що падають з дерев. Йду по алеї. Обабіч біліють айстри, як зграйка качок. Так і хочеться нахилитися, згорнути докупи кілька квіток і глибоко вдихнути солодкуваті пахощі. Усі до одної білі. Пелюстки довгі, гостренькі і […]...
- “Як гарно плестись останньою, десь позаду-позаду…” Дуже часто в житті люди виявляють жорстокість один до одного. На жаль, таке буває не тільки серед людей, а й серед тварин. В оповіданні В. Близнеця розповідається, як від качки, після нападу лисиці, відвернувся весь табун, адже качечка стала калічкою. Після довгого лікування Кривенька повернулась до ферми, але її качки не прийняли до гурту: “… табун гомонів, наступав, погрозливо витягав шиї… Мабуть, їй гірко шкутильгати останньою, але вона розуміла: тепер […]...
- Остап Вишня письменник, рибалка і мисливець ВИШНЯ ОСТАП Справжнє ім’я – Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторі Чечва на Полтавщині в багатодітній селянській родині. Навчався в Київській військово-фельдшерській школі. Працював у лікарні фельдшером. У 1917 р. екстерном склав іспити в приватній гімназії і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але не закінчив його. Під час визвольних змагань перебував у війську Центральної Ради, а потім Директорії, був заарештований ЧК. Після громадянської війни працює в газеті, починає публікувати […]...
- Веселе полювання – ОСТАП ВИШНЯ 6 клас “Мисливські усмішки” – одна з найвідоміших збірок Остапа Вишні. І дорослі, і діти з задоволенням читають ці гуморески. Герої “Мисливських усмішок” чудово розбираються в тонкощах мисливської справи, а звички звірів і птахів знають краще за власні. Ми щиро сміємося над пригодами дуже благородних, але вельми безталанних мисливців, бо найкраще в них виходить невинна мисливська брехня. Вони стріляють дуже влучно, але чомусь замість впольованої дикої качки дружина ставить на […]...
- Турботлива матір. Вір опис за картиною М. Пимоненка “Квочка” Прикрасою двору була квочка. На подвір’ї було багато живності: і гуси, і качки, навіть кумедне поросятко і бичок. Але квочка виділялася своїм ошатним оперенням і лагідною вдачею. Кожен, хто її бачив, відзначав рудувате забарвлення пір’я на грудях, темно-коричневу голову, яскраво-червоний гребінь – заздрість багатьох півнів, а спина здавалася рожевою. Хвіст трошки розчепірений. Пір’ячко до пір’ячка, та таке густе! Поруч із квочкою інші птахи поводилися тихенько, навіть горобці, які намагалися вкрасти […]...
- На канікулах у селі На літніх канікулах я обов’язково їжджу в село до бабусі і дідуся. Я там проводжу приблизно місяць. Бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір’я з літньою кухнею, садком, городом. У садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. Ростуть в садку і кущі смородини. На городі також всього багато: і цибуля, і часник, і редиска, […]...
- Мій улюблений письменник Кожне літо я проводжу у бабусі в селі. Воно знаходиться неподалік від Харкова, у Чугуївському районі. У бабусі на подвір’ї багато живності. Я допомагаю доглядати за свійською птицею – гусьми, курми, індиками, приношу свіжої травиці кроликам та козі Маньці. Одного разу бабуся запропонувала спуститися в приозерну низовину, що за околицею села. Я охоче погодився, тому що передчував щось цікаве. Моя бабуся завжди розповідала щось незвичайне про диких качок, дроздів і […]...
- Переказ – ПТАШИНА РЕСПУБЛІКА Качки, кури та індики будуть у мене підданцями одного королівства. Це будуть національності, що належать до одного племені. Качки одно, кури друге, індики третє, а всі вони свійська птиця. Як оселився в нас цей народ, я цього не знаю, це зникає в тумані віків або найменпіе десятиліть. Властиво, у них було не королівство, а республіка. Правда, траплялося, що іноді вихоплювався який-небудь півень або індик, котрий намагався верховодити, але з того […]...
- Що ми можемо зробити для природи? Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це все природа. Людина – частина її. Але у людини є можливість змінювати природу. Кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. Змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати шкоди і навіть призвести до загибелі. Від людини залежить, чи збереже вона природу, чи зруйнує. Нам подобається чисте повітря, прозора вода в річках, зелена трава на лугах, […]...
- Опрацювання гуморески О. Вишні “Відкриття охоти” 4.2. Тема: Розповідь про відкриття полювання і сміни природи з його учасниками. 4.3. Ідея: Возвеличення краси природи, прагнення нею насолодитися, а не винищувати під час мисливства. 4.4. Основна думка: Полювання – це не смертельна загроза птахам і звірам, а спілкування з природою. 4.5. Жанр: Гумореска, усмішка. 4.6. Композиція. Експозиція: Розповідь про те, коли і яким чином відбуватиметься “відкриття охоти”. Зав’язка: Роздуми героїв про місце з полювання. Кульмінація: Гумористичні ситуації, які […]...
- Лист до Юрка О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО – ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?” 7 КЛАС “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?” О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО Лист до Юрка Доброго дня, Юрко! Прочитав оповідання Євгена Гуцала “Сім’я дикої качки” і вирішив тобі написати. Знаю, що пишуть завжди позитивним головним героям. Чесно кажучи, тебе не можна назвати таким. Вибач, але Твої вчинки мені не подобаються. Не розумію, чому ти розповідав Тосі свої вигадки. Ти що, хотів покрасуватися перед […]...
- Мисливці всміхаються, молодо Остап Вишня зробив значний внесок в українську літературу. Його доля склалася дуже непросто, але почуття гумору ніколи не зраджувало цього веселого й дотепного письменника. “Мисливські усмішки” – це збірка досить коротких оповідань, у яких мова йде про складні взаємини між мисливцями, а також між мисливцями й дичиною, тобто про полювання. Дійсно полювання не є спортом або здобуванням їжі: це особливий стан чоловічої душі. Адже мисливця оточують такі прекрасні краєвиди, він […]...
- Шкільне лісництво Я маю, як і багато хлопців та дівчйт, захоплення. Воно незвичайне для мешканця міста. Я учасник шкільного лісництва. Одного разу у центрі міста, біля Палацу дитячої та юнацької творчості я побачив оголошення про набір дітей у шкільне лісництво. “Яке лісництво у місті?” – здивувався я. Цікавість взяла гору і привела мене до Палацу. Виявилося, що після уроків хлопці та дівчата опановують тут лісову науку. Вони багато нового дізнаються про дерева […]...
- Я слухаю джмелика Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: “Поглянь, я тут!” У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. Та раптом серед мовчазного трав’яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч! Роззираюсь і […]...
- У кмітливості вороні не відмовиш Як відомо, ніколи миролюбний ворон не був викритий “у розбої”. Але найближчі його родичі – ворона сіра – має погану репутацію. Розорює гнізда птахів, качок, чайок, лисух. Нема птаха хитрішого і підступнішого, ніж ворона сіра. Особливо вона шаленіє, коли вигодовує пташенят. Цю ворону неважко впізнати. Пташка приємного сірого кольору, а голова, шия, крила і хвіст – чорного. Цорні дзьоб і лапи. Ворона – чудовий будівельник, хоч ніяких спеціальних навчальних закладів, […]...
- Образ оповідача в усмішках Остапа Вишні “Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні”, – писав Олесь Гончар. Саме в усмішках найповніше виявилася чиста, щедра і весела душа письменника. Герої оповідок – мисливці-невдахи і фантазери, добродушні, щирі селяни. І майже в кожному творі присутній мудрий і дотепний, усміхнений та іронічний оповідач, який уособлює позицію автора, підкреслює єдність автора з його героями. Оповідач […]...
- Я люблю свій старий сад Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку – теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не тільки аромат, але й світло. У саду привілля бджолам, метеликам, не кажучи вже про птахів. […]...
- Індіанські міфи та легенди у “Пісні про Гайавату” Генрі Лонгфелло Ця поема принесла авторові, Генрі Лонгфелло, світову славу. Він написав ії після поїздки до Європи, де ознайомився із фінським епосом “Калевала”. Центральний образ поеми – вождь племені оджибуеїв, благородний і мудрий Гайавата. Нащадок Місяця і син Західного вітру, Гайавата мав здатність спілкуватися не тільки з людьми, але й із силами природи. Він став достойним вождем племені тому, що завжди дотримувався заповіту Владики Життя, Гітчі-Маніто, якого обоготворяли індіанці. Гітчі-Маніто закликав покінчити […]...
- Твір “Весняний день” Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та просто гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів, спостерігати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів. Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає […]...
- Осінній день. Твір-опис за картиною О. Нечипоренка “Осінній наспів” Добре опинитися у розпал золотої осені біля лісного озерця. Після довгої дороги на березі улаштовуємо привал. Сідаємо на повалене дерево і завмираємо у німому захопленні. У дзеркалі води – золоті відблиски природи, що в’яне. В озері міниться золотими барвами листя старих величезних дерев. Вони – мов вартові озера. Дерева майже впритул підійшли до води і застигли біля самісінького берега. – Берег озера облямований ше блідо-зеленими заростями, шо також віддзеркалюються у […]...
- Мої враження після відвідування зоопарку Не так давно я здогадалася, чому всі діти люблять ходити до зоопарку. По-перше, маленькі діти й маленькі звірята мають багато спільного – полюбляють гратися, недовірливі до сторонніх, обожнюють ласощі. По-друге, діти сприймають звірів як великі іграшки. На мій погляд, ці “іграшки” набагато кращі, ніж ті, що чекають на нас удома. Ми з мамою ходимо до зоопарку кожної весни. Маму цікавлять мавпи та ведмеді, особливо білі. А я люблю риб, тому […]...
- Прогулянка рідним містом Я дуже люблю своє місто. А особливо люблю блукати старими вулицями центру. Окраїнні місця схожі між собою і з районами інших міст. А на стареньких вуличках, у старовинних будинках – краса і неповторність рідного міста. Тут забувається метушливість, плин часу і незгоди, а відчуваєш лише спокій, рівновагу, мир і радість у душі. Милуєшся найстарішим у Харкові величним Покровським собором або Успенською дзвіницею, що й понині відлічує години мелодійним дзвоном, старими […]...
- Сніговик Незвичайний сніговик з’явився в нашому лісопарку. Відвідувачі цього дивного куточка природи, відправляючись на прогулянку, обов’язково беруть із собою овочі і фрукти для… сніговика. Сніговик стоїть на затишній галявинці, оточеній соснами й березами. Його ліпили кілька годин і дорослі, і діти. Як і належить, для носа використовували яскраво-жовтогарячу морквину, для очей – волоські горіхи, а, оскільки відра не знайшлося, щоб надіти на голову сніговика, на верхівку поклали велике червоне яблуко. Через […]...
- Духовно багата людина – яка вона? Духовно багата людина – яка вона? Важко відповісти на це запитання. Насамперед духовне багатство – це морально-етичні норми, вироблені народом протягом багатьох століть. Людина, яка дотримується цих норм, і є духовно багатою. Така людина відчуває потребу у здобутті знань, прагне самовдосконалення, має чисті помисли, відкриту душу. Ми захоплюємося такими людьми, персонажами художніх творів. І на противагу цій чистоті письменники викривають вади у поведінці деяких героїв для того, щоб кожний задумався […]...
- Весна, квітень: опис природи навесні Природа навесні. Квітень Квітень-Снегогон. Потоком із всіх схилів як заюшить вода. Гонет сніг квітень ладь і зиму разом з ним проганяє, від того й “Снегогоном” прозвали. Оголюється темна й сира земля, грунт готується до цвітіння, ліс прокидається від співу птахів. Квітень: дзвінкою музикою краплі Опис природи квітня. Квітень починає своє настання з рясного сніготанення. Сонце вже високо піднімається над обрієм, і в денні годинники середня температура повітря перевищує 0° C. […]...
- О. Вишня – видатний український гуморист Лагідна усмішка, мудрі очі – це портрет представника української сатирично-гумористичної літератури Остапа Вишні. Свій народ, свою землю любив Павло Михайлович понад усе. У щоденнику Остап Вишня з великою гордістю пише, що він завжди відчував себе слугою народним – і з того був щасливий, бо все своє життя хотів зробити народові щось хороше. Можливо, звідси і бере початок лірично-гумористичний струмінь його спадщини. Вишневий сміх – веселий, щирий, здоровий. Зупинимось не на […]...
- Ліризм “Мисливських усмішок” О. Вишні Так от: що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга? Треба – любити людину. Більше, ніж самого себе. Тоді тільки маєш право сміятися… із себе, із своїх якихось хиб, недоліків, недочотів і т. д. І буде такий дружній, такий хороший сміх… О. Вишня Остап Вишня – неперевершений майстер гострого сміху. Мабуть, сміх дістався йому від батьків, бо були вони люди роботящі, дотепні на слово, любили жарт, пісні. Павло […]...
- Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні Лагідна усмішка, мудрі очі – це портрет представника української сатирично-гумористичної літератури Остапа Вишні. Свій народ, свою землю любив Павло Михайлович над усе. У щоденнику Остап Вишня з великою гордістю пише, то він завжди відчував себе слугою народним – і з того був щасливий, бо все своє життя хотів зробити народові щось хороше. Можливо, звідси і бере початок лірично-гумористичний струмінь його спадщини. Вишневий сміх – веселий, щирий, здоровий. Зупинимось не на […]...
- Написати творчий переказ з елементами роздуму Одна з газет розповідала про якогось Мазура, який убив з рушниці трьох лелек. Навіщо вбив? А невідомо ні нам, ні, мабуть, йому самому. Нудно стало, взяв рушницю і стрелив. Тричі. У птахів, які споконвіку вважалися в українських селах недоторканними, священними. Я був ще зовсім малий, а вже знав – лелек зобижати не можна… Існували народні табу, переступати які було годі. Той, хто переступав їх, опинявся у конфлікті з народною мораллю… […]...
- Усвідомлення відповідальності за свою справу і свої вчинки Недаремно говорять: “Життя прожити – не поле перейти”. І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: “На чужих помилках вчаться”, – але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизуватися перед […]...
- Людина і природа у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море” Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая Герой повісті “Старий і море” не шукає порятунку в природі, він належить до неї. Старий не тільки проживає довге життя в єднанні з природою, з морем – він частина цього світу природи. Сантьяго любив летючих риб – то були його найперші друзі в океані, а от птахів жалів, особливо малих і тендітних морських ластівок. Про море старий думав, як про жінку, про живу […]...
Categories: Твори з літератури