Соціально-економічний розвиток Русі у цей період був надзвичайно складним. Татаро-монгольська навала, розорення Подніпров’я і встановлення васальної залежності руських князівств від татар завдали сильних ударів по розвитку Південно-Західної Русі. Галицько-Волинське князівство через свою територіальну віддаленість мало змогу довший час чинити опір татарам. Але йому доводилось також чинити опір й іншим загарбникам – угорським, німецьким, польським. Через ослаблення Русі, яке переважно було наслідком монголо-татарської навали, українські землі були розірвані між литовськими, польськими й угорськими феодалами, султанською Туреччиною та її васалом – Кримським ханством.
У XIV столітті більшу частину українських земель – Волинь, Чернігово-Сіверщина, Поділля, Київщина – було захоплено Великим князівством Литовським. 1385 року була підписана Кревська унія, за якою Велике князівство Литовське і Польща об’єднуються. Це об’єднання допомогло Польщі заволодіти Галичиною. У 1569 році в Любліні відбувся спільний сейм польсько-литовської шляхти, на якому була підписана нова унія. За її умовами Польща і Литва об’єднувалися у єдину державу – Річ Посполиту.
Причому Литва у цьому союзі зберігала певну автономію. З того часу більшість українських земель, які до того були під владою Великого князівства Литовського, опинилися під зверхністю Польщі. Решта західних земель у цей час перебувала під владою Угорщини. Розвиток культури на Україні у цей час значно ускладнився через феодально-кріпосницький та національний гніт.
У XV столітті протест проти пригноблення значно посилюється: селяни масово тікають у південно-східні степи України. З утікачів створюється військове угрупування – козацтво, яке постійно перебуває у стані війни з кримськими татарами і турками і відбиває їх постійні напади на Україну. Приблизно у середині XVI століття осередком українського козацтва стає Запорозька Січ.
У піснях та думах народ прославив героїв Запорозької Січі: Байду-Вишневецького, Івана Сірка, Петра Конашевича-Сагайдачного, Самійла Кішку та інших козацьких ватажків. Кріпосницький і національний гніт українського народу під владою Речі Посполитої посилювався ще й релігійним: католицькі священики активно навертали до своєї віри сполонізоване українське населення. Після укладення Брест-Литовської церковної унії 1596 року, на якій було прийнято рішення про об’єднання католицького та православного християнських обрядів у єдиний спільний, частина українського вищого церковного духовенства і шляхти, пристала до унії – розпочалося масове насильницьке навернення народу до унії. Народний опір проти поневолення виливався у масові заворушення, які зрештою перейшли у повстання проти шляхти. Апофеозом народних заворушень стає Визвольна війна 1648 року під проводом Богдана Хмельницького.
Ця війна охопила всю Україну, завдаючи величезних збитків Речі Посполитій, та уславилася переможними битвами. Але ряд поразок козацтва наприкінці війни, і остаточна – 1651 року у битві під Берестечком, – які відбулися через брак військової потужності, врешті-решт призвели до приєднання України до Російської імперії, проголошене на Переяславській раді 1654 року. Усе це призвело до того, що Україна потрапила на три століття у колоніальну залежність від Росії.





Related posts:
- Історичні умови XIV-XVІІІ століть Історичні умови XIV-XVІІІ століть Соціально-економічний розвиток Русі у цей період був надзвичайно складним. Татаро-монгольська навала, розорення Подніпров’я і встановлення васальної залежності руських князівств від татар завдали сильних ударів по розвитку Південно-Західної Русі. Галицько-Волинське князівство через свою територіальну віддаленість мало змогу довший час чинити опір татарам. Але йому доводилось також чинити опір й іншим загарбникам – угорським, німецьким, польським. Через ослаблення Русі, яке переважно було наслідком монголо-татарської навали, українські землі були […]...
- Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями Робота за таблицею “Літературний процес XX століття” Певні особливості літературного процесу розглядаються в межах таких історичних відрізків: Початок XXСт. Ці хронологічні межі визначаються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка та М. Коцюбинського й Лесі Українки. Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики Період революції й національного державотворення Література за часів Центральної Ради, УНР Літературний процес 20-х рр. […]...
- Історичні умови розвитку культури на Україні в кінці 18 – на початку 19 ст Велике значення для розвитку культури на Україні наприкінці XVIII – у перших десятиліттях XIX століття мало відкриття у ряді міст вищих і середніх світських навчальних закладів. У 1805 році завдяки В. Н. Каразіну було засновано Харківський університет, 1820 року відкрилася гімназія вищих наук у Ніжині, яка 1832 року була реорганізована у ліцей, у 1834 році засновано університет у Києві, гімназії у Полтаві, Одесі та Харкові. У стінах цих навчальних закладів […]...
- Історичні умови на Західній Україні – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Історичні умови на Західній Україні Виявом народного протесту проти гноблення на Західній Україні стала масова втеча селян у глухі землі на Буковині, на незайняті східноукраїнські землі, на Кубань і Дон. Іноді активний протест виливався у народні повстання: повстання селян Волі Якубової та інших сіл Самбірщини, Сколівщини, Чортківщини, Стрийщини, масові заворушення в Галичині, повстання під проводом Лук’яна Кобилиці у 40-х роках на Буковині. Тому визвольні ідеї стали провідними серед українського народу […]...
- Історичні умови – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Історичні умови Велике значення для розвитку культури на Україні наприкінці XVIII – у перших десятиліттях XIX століття мало відкриття у ряді міст вищих і середніх світських навчальних закладів. У 1805 році завдяки В. Н. Каразіну було засновано Харківський університет, 1820 року відкрилася гімназія вищих наук у Ніжині, яка 1832 року була реорганізована у ліцей, у 1834 році засновано університет у Києві, гімназії у Полтаві, Одесі та Харкові. У стінах цих […]...
- Українська література епохи бароко: історичні умови, чільні представники, найвизначніші набутки Бароко – літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІ-ХVІІІ століть. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. Таке поєднання “непоєднанного” і стає однією з найхарактерніших барокових рис. Типовими рисами бароко є також […]...
- НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ НАПРИКІНЦІ XVIII ст Тема. НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ НАПРИКІНЦІ XVIII ст. 1. Історична подія, яка не відбувалася під час становлення і розвитку нової літератури. А Народне повстання під керівництвом У. Кармалюка. Б Селянські заворушення на Катеринославщині, Полтавщині. В Війна 1812 року. Г Обирання гетьмана після смерті Б. Хмельницького. 2. Документ, що забороняв друкування будь-яких книг українською мовою. А Доповідь В. Бєлінського. Б Статут про початкову школу. В Наказ Київського митрополита Мисливського. Г […]...
- Іван Вишенський – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. Іван Вишенський Іван Вишенський народився в ЗО-40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луцьку т$ в Острозі. У 70- 80-х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив майже сорок років. Помер у 20-х рр. XVII ст., усамітнившись у печері-келії над Егейським морем. Іван Вишенський – видатний український письменник-полеміст, автор багатьох трактатів і […]...
- Межа ХІХ-ХХ століття: основні тенденції та напрями розвитку літератури На межі ХІХ-ХХ століть передусім інтелектуальні верстви перевинають своєрідну світоглядну кризу, епоха сповнена якогось “порогу”, за яким – вселенські катастрофи й катаклізми. Це настрій – настрій декадансу, занепаду, неприйняття життя, смуток тощо. Декаданс це літературний напрям або течія. Не можна ставити його в однії ряд, скажімо, з реалізмом або символізмом, адже декадентські ноти можуть буги як у реалізмі, так і в символізмі. Настрої декаденсу відчувалися вже у творчості членів англійського […]...
- Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття 1. Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття. У цей період відбувається гострий конфлікт між протилежними тенденціями. Загальний художній занепад проявляється вже у творчості письменників-натуралістів. .До 60-70 років відноситься виникнення імпресіонізму у Франції, згодом в Німеччині та інших країнах. . Першими власне декадентськими течіями є символізм, батьківщиною якого була Франція 70-80 рр, і естетизм, що оформився в Англії 90-х. Естетизм – течія, якій притаманний культ витонченої краси. Його […]...
- ХІХ-ХХ століття: основні тенденції і напрямки розвитку літератури Символізм – напрям у європейському мистецтві 1910-х років зосереджений переважно на художньому зображенні за допомогою символу, тобто знака, багатозначно алегоричного і логічно суперечливого образу. Символізм пов’язаний з ідеалістичним світосприйняттям з культом індивідуалізму і повної свободи особистості, з уявленням про те, що мистецтво вище, ніж “вульгарна” реальність. Напрямок цей поширився в усій Європі і проникає в живопис та інші види мистецтва, особливо – музику. Адже першими на шлях символізму стали французькі […]...
- “Особливості розвитку російської літератури першої половини XX століття і творчість М. Булгакова” Як називають період з 1910 до 1940-х років? Літературознавці називають його першим періодом літератури XX століття або періодом “між війнами”, маючи на увазі Першу та Другу світові війни та різкі зміни й ідеологічне протистояння, які характеризували як політику, економіку, соціальну сферу, так і мистецтво > Які філософські концепції визначили розвиток мистецтва цього періоду? Від початку XX століття проявилася велика кількість рівноправних концепцій буття, суспільства і людини, що прийшла замість єдиної […]...
- Усна народна творчість як основа розвитку української літератури І. Використання вікового досвіду народу письменниками. ІІ. Усна народна творчість – основа розвитку української літератури. 1. Витоки фольклору. 2. Колискові, примовки, загадки, казки. 3. Думи. 4. Історичні пісні. Наукове та культурне значення народної творчості. ІІІ. Невмирущість сюжетів нашої минувшини....
- Історичні поеми Т. Г. Шевченка В історичних поемах Т. Г. Шевченка дуже яскраво відчувається туга за козацькою вольницею. Цілком можливо, що й улюблені вирази поета “козацька слава” і “кров козацька” не були випадковими в його творчості. На це вказав у своїй монографії 1898 р. Олександр Кони-ський. Тарас Шевченко мав ще одне прізвище – Грушівський, воно належало його дідові Іванові, учаснику Коліївщини. Олександр Ко-ниський вважає, що прізвище “Шевченко” більш пізнє і походить від назви, яку родина […]...
- Розвиток української літератури у 19 ст. “Руська трійця” На соціально-політичному і культурному тлі у 30-х роках XIX століття з’явився гурток, заснований українською прогресивною інтелігенцією, – “Руська трійця”. Ініціаторами створення гуртка стали три студенти філософського факультету Львівського університету – Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. Усі троє були дітьми сільських священиків. “Руська трійця” гуртувалася навколо Маркіяна Шашкевича, який особливо виділявся організаторськими здібностями та умінням переконувати, і складалася переважно з його друзів та співчуваючих – Маркелла Кульчицького, Івана Борецького; […]...
- Розвиток науки, мистецтва та літератури у XVІ-XVІІI ст У XVI-XVIII століттях активно розвивається мовознавство, філософія, історія. Першими мовознавчими працями можна вважати “Лексикон” Памви Беринди та “Граматику словенську” Мелетія Смотрицького, яка впродовж 150 років була основним підручником в українських, російських, а певний час і в. сербських та болгарських школах. Інокентій Гізель своїм трактатом “Праця з загальної філософії” сильно вплинув на розвиток філософської науки, а його історичний огляд “Синопсис” витримав понад 20 видань і увійшов до підручника з історії Росії […]...
- “Київсько-Печерський патерик” – видатна пам’ятка житійної літератури З кінця XI століття у Київській Русі стало з’являтися багато житійних творів. Ченці Печерського монастиря, що були зацікавлені у створенні своєрідної церковної історії обителі, склали збірник оповідань про заснування монастиря і його перших діячів. Цей збірник увійшов в історію літератури під назвою “Київсько-Печерського патерика” і мав важливе суспільно-громадське значення. Його основна частина склалася у 20-х роках XIII століття з легендарних переказів, а остаточно оформилася в посланнях Симона, єпископа Володимирського і […]...
- Василь Стефаник – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Василь Стефаник Василь Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с Русові Снятинського повіту на Станіславщині в сім’ї заможного селянина. Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р. вступив до польської гімназії у м. Коломиї. Тут зав’язалася дружба В. Стефаника з Л. Мартовичем. За українську громадсько-політичну діяльність їх обох […]...
- Загальна характеристика – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. Загальна характеристика Розвиток українського письменства значною мірою залежав від історичних обставин. На середину XIV ст. більша частина українських земель увійшла до складу Литовського князівства та Польського королівства, а в XVI ст. усі ці території опинились у складі Польської держави. Доленосним моментом української історії стала середина XVII ст., на яку припав перебіг національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Шукаючи підтримки у війні з […]...
- Історичні пісні про боротьбу з польсько-шляхетськими загарбниками У період визвольної війни історична пісня як жанр досягає свого розквіту. Вона невідступно супроводжує історичні події, розповідає про діяльність конкретних історичних героїв, передає настрої і прагнення широких народних мас, відображає масовий героїзм, загальнонародне піднесення у боротьбі проти соціального та національного гніту. Не можна без гордості й захвату читати рядки: Од нас, козаків, од нас, юнаків, Ні один панок не вкрився. Ой чи бач, ляше, як козак пляше На сивім коні […]...
- “Історія Русів” – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис “Історія Русів” невідомою автора. “Історія Русів” – це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року – саме ця дата востаннє згадується у творі. “Історія Русів” – не книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд українців на історію. Протицерковний дух її письма носив політичний характер, бо книга посилювала національну свідомість […]...
- Історичні пісні про боротьбу з турецько-татарськими нападниками Важливу тематичну групу складають найстаріші історичні пісні про жахливі, спустошливі турецько-татарські напади на наш край, про полонення мирного населення і відправлення його на невільницькі ринки. Ці пісні найчастіше побудовані як розповідь очевидця про ті чи інші злочини турецько-татарських грабіжників. Нерідко розповідь переривається зойком скривджених У формі монологу чи діалогу. Такі пісні відбили в собі дух і колорит епохи, сповненої трагічних подій. У цих піснях нерідко перегукується трагічне з героїчним. У […]...
- Історичні поеми – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко РАННЯ ТВОРЧІСТЬ Історичні поеми В історичних поемах Т. Г. Шевченка дуже яскраво відчувається туга за козацькою вольницею. Цілком можливо, що й улюблені вирази поета “козацька слава” і “кров козацька” не були випадковими в його творчості. На це вказав у своїй монографії 1898 р. Олександр Кониський. Тарас Шевченко мав ще одне прізвище – Грушівський, воно належало його дідові Іванові, учаснику Коліївщини. Олександр Кониський вважає, що прізвище “Шевченко” більш […]...
- Найважливіші історичні відомості про Україну Найважливіші історичні відомості про Україну Є дві основні форми побутування історичної пам’яті: документальна хроніка й міф. Міф – це ідеалізоване або упереджено-суб’єктивне уявлення про якийсь історичний факт чи особу. Парадоксальність ситуації з українською історією в тому, що в масовій свідомості не тільки відсутня об’єктивна інформація про ряд історичних подій, а й “місцеві” міфи витіснені чужими, іноземними. Так про це сказав іще Шевченко: …”Добре, брате, Що ж ти такеє?” “Нехай скаже […]...
- Античність – колиска європейської культури. Грецька й римська літератури як складові античної літератури Мета: поглибити знання учнів про добу Античності, її вплив на розвиток світової культури; розвивати вміння висловлюватись та аргументувати свою думку; зацікавити творами античної літератури. Є витвори мудрі в людей – Ясніші від світлих надій Софокл 1. Коментар до висловлювання: “Якщо на світі є хоч трохи надії, то тільки тому, що в ньому звучить Боже ім”я”. 2. Переказ притч 3. Слово вчителя Античну культуру, цивілізацію називають колискою європейської культури, а вплив […]...
- “Енеїда” Котляревського – енциклопедія українського життя XVIII століття “Енеїда” І. П. Котляревського – найвизначніша віха в становленні нової української літератури. Перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня національна поема, що своєю появою засвідчила початок нової доби у розвитку українського письменства, була покликана до життя самою дійсністю, породжена довготривалою національно-визвольною боротьбою українського народу, багатовіковим поступом його культури. “Енеїду” сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця XVIII – початку XIX ст. Енциклопедією не поважно-героїчною, а гумористично-сатиричною, що відповідало […]...
- Історичні джерела трилогії про Валленштейне Вивчаючи закони грецької трагедії, Шиллер дійшов висновку, що самим головним моментом, що визначає той або інший вид драми, є знаходження або винахід фабули. У процесі роботи над “Валленштейном” він писав Гете 4еля 1797 роки: “Чим більше я думаю про мою власну роботу й про характер побудови грецької трагедії, тим ясніше я бачу весь зміст мистецтва в тім, щоб винайти поетичну фабулу”. Під фабулою Шиллер розумів те коло життєвих явищ, що […]...
- Ольга Кобилянська – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Ольга Кобилянська Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 вересня 1863 р. у м. Гура-Гумора на Південній Буковині в родині службовця. У 1873- 1877 рр. О. Кобилянська вчилася в початковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості вчитися далі, дальшу освіту вона здобувала самостійно. З 1889 по 1891 р. О. Кобилянська жила в с. Димка Серетьського повіту. […]...
- ЗНО – Історичні пісні – Народний епос “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” . Історична пісня може бути визначена як жанр малої епіки. Вона відрізняється хронікальністю, тяжіє до уважного стеження за історичними подіями, за долями конкретних героїв. Історичні пісні – це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб. Уперше термін “історична пісня” увів в українську фольклористику Микола Гоголь. Як окремий жанр історичні пісні з’явилися в XIV – XV […]...
- Історичні пісні. “Ой Морозе, Морозенку”, “Чи не той то Хміль” “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” . Історичні пісні – це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб. Уперше термін “історична пісня” увів в українську фольклористику Микола Гоголь. Як окремий жанр, історичні пісні з’явилися в XІV – XV ст., коли Україна опинилася беззахисною перед грабіжницькими набігами татар. Формуючись спочатку спонтанно в лоні інших жанрів пісенної творчості, історична пісня досягає кульмінації у […]...
- Історичні події в повісті А. Кащенка “Над Кодацьким порогом” “Козак” у перекладі з тюркської означає “вільний чоловік”, “неустрашимий вояк”. Козаки безстрашно охороняли наші землі від турків і татар, боронили Україну від ворожих переслідувань, хотіли, щоб народ наш мав свою державу і свободу. Були часи, коли польська шляхта панувала в Україні, впроваджувала порядки, які були тоді у Польщі та Європі. Важко було усім жителям українським, бо найбільші права і привілеї мала польська шляхта: вона мала багато земель, окремий суд, сплачувала […]...
- Українська народна творчість: думи та історичні пісні Історичні пісні та думи – жанри української народної творчості. Дуже специфічний за походженням жанр думи. Він притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум учені дослідники пов’язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти Польщі – усі ці події були мотивами українських дум. До кращих українських дум належать “Дума про козака Голоту”, “Дума про […]...
- Михайло Коцюбинський – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Михайло Коцюбинський Михайло Михайлович Коцюбинський народився 5 вересня 1864 р. в місті Вінниці в родині чиновника. Початкову освіту дістав у Барській школі; протягом 1876-1880 рр. навчався в Шаргородській духовній семінарії. Мріям Коцюбинського про гімназію та університет через складні родинні й матеріальні обставини здійснитись не судилося; брак систематичних знань довелось надолужувати за допомогою самоосвіти. Письменник […]...
- Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими “Козак” у перекладі з татарської значить “вільний чоловік”, “неустрашимий вояк”. Козаки безстрашно охороняли наші землі від турків і татар, боронили Україну від ворожих переслідувань, хотіли, щоб народ наш мав свою державу і свободу. Були часи, коли польська шляхта панувала в Україні, впроваджувала порядки, які були тоді у Польщі та Європі. Важко було усім жителям українським, бо найбільші права і привілеї мала польська шляхта: вона мала багато земель, окремий суд, сплачувала […]...
- Як життєві умови формували характер Тараса Шевченка Від самого малечка доля приготувала для Тараса Шевченка багато випробувань. Одне те, що народився він у кріпацькій сім’ї, наклало на все життя незгладимий відбиток. Батько й мати постійно на роботі, а Тараса доглядає сестра Катерина, сама ще дитина. Покине малого, піде гуляти та й забуде про дитину. А хлопчикові доводиться боротися з життєвими негараздами самому. Найбільше, мабуть, що навчився Тарас у дитинстві, так це терпінню. А ще – швидко забувати […]...
- ВІДОБРАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XIX ст. В ПОЕМІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО “ЕНЕЇДА” “Енеїда” – героїчний твір стародавнього римського поета 1 ст. до н. є. Публія Вергілія Марона. Пародіювали його італієць Д. Лаллі, француз П. Скаррон, німець А. Блюмауер, росіянин М. Осипов. В українській літературі до переосмислення Вергілієвої “Енеїди” звертається І. П. Котляревський, використовуючи жанр травестійно-бурлескної поеми. Травестія – одна з форм сатирично-гумористичної літератури. Назва її походить від італійського слова travestire, що означає “переодягати”. Особливістю травестії є жартівливе змалювання подій і героїв, які […]...
- Максим Рильський має великі заслуги в розвитку українського вірша Його поезія напрочуд багата і різноманітна віршовими розмірами, ритмічним ладом, строфікою. Він мужньо і послідовно відстоював право класичних форм поезії на існування в радянській літературі. Суворі закони канонічних форм поезії, як не раз відзначав Рильський, не дають місця порожній балаканині, дисциплінують думку поета і владно велять йому зосередитись на головному образі. Своїм поетичним досвідом він переконливо довів живучість і необхідність таких форм, як сонет, октава, терцина. Рильський переніс на український […]...
- З історії розвитку української мови Становлення і розвиток української мови – це відображення історичного буття українського народу, органічна, найсуттєвіша частка цього буття. Українська мова з часів її зародження в лоні спільно-східнослов’янських мов, з часів її унормування як загальнонародної в XІV ст., з чарівного періоду українського відродження, з класичної доби літературної історії XІX ст., з часів революції й сьогодення постала у кращих зразках творів великих майстрів слова, які плекали мову, насичувалися нею і повертали народові витончені […]...
- Історичні романи – Іван Семенович Нечуй-Левицький Іван Семенович Нечуй-Левицький Історичні романи “Князь Єремія Вишневецький” і “Гетьман Іван Виговський” Чималий інтерес становить історична проза Нечуя-Левицького. Письменник вважав, що саме художні твори на теми з історичного минулого здатні викликати живий, непідробний інтерес ширших верств до свого минулого. Природа історичного роману зумовлена наявністю відповідних джерел. Основою історичних творів І. Нечуя-Левицького є козацькі літописи, наукові монографії М. Костомарова “Історія України в життєписах визначніших її діячів”, “Богдан Хмельницький”, “Іван Виговський” та […]...
- Іван Вишенський – видатний полеміст-сатирик давньої української літератури Серед письменників давньої української літератури найвидатнішим полемістом кінця XVІ – початку XVІІ століття був Іван Вишенський. На жаль, біографічних відомостей про цього письменника-полеміста дуже мало: лише те, що був він людиною освіченою, а в 30-35 років постригся в ченці, став монахом-аскетом, переселився у Грецію на Святу гору, на Афон. На Афоні І. Вишенський почав свою літературну діяльність як письменник-полеміст, твори якого пробуджували в народі антикатолицькі й антифеодальні настрої. Спадщина І. […]...
Categories: Шкільні твори