Мабуть, кожен з нас, пізнаючи життя, нерідко замислювався над тим, що людина, фізично довершена, навіть прекрасна, далеко не завжди має красиву та щиру душу. У народі здавна кажуть: “З лиця води не пити”, бо все ж найголовніше в людині – її душевні якості. Про це розповідає нам роман відомого французького письменника Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”.
Один з головних героїв твору, дзвонар Собору Квазімодо, є втіленням людської потворності. Не випадково під час виборів “папи блазнів” юрба віддала перевагу саме йому. Він “увесь був гримасою.
Величезна голова, вкрита рудою щетиною, між плечима – здоровенний горб… дивовижна будова стегон і ніг, таких вигнутих, що вони сходилися тільки в колінах і були схожі на два серпи, з’єднані ручками; широкі ступні, потворні руки”. І от такий блазень закохався в дівчину неземної краси Есмеральду.
Квазімодо не втрачав розуму від кохання до красуні, а жив своїм почуттям духовно, і це знаходило свій відбиток на його обличчі та в поведінці. Так, у сцені покарання, коли Есмеральда подала йому води, горбань чи не вперше просльозився, був глибоко зворушений.
Коли ж сама Есмеральда потрапила на ешафот, Квазімодо, вихопивши її у катів, ніс дівчину так обережно, наче боявся розбити або зім’яти… Це почуття посилило в ньому все людське, приховане в глибині душі: “Його око циклопа, звернене до неї, огортало її то ніжністю, скорботою і жалістю, то раптом підводилося вгору, сповнене вогню”. Переховуючи Есмеральду в одній із келій Собору, Квазімодо лише вночі приходив подивитись, як вона спить: “Не лякайтесь, я ваш друг… Що вам до того, що я біля вас, коли ваші очі заплющені?”
Квазімодо не був від природи духовним калікою, тому так рішуче захищає ніжне створіння. Якось він каже Есмеральді: “За ту краплю води, за ту краплю жалю я можу заплатити всім моїм життям”. Горбань готовий до самопожертви. У нього вистачає шляхетності та чуйності, помітивши, як Есмеральда дивиться на Феба, що “воскрес”, спробувати привести його до неї. іншого разу, помітивши, що одна із скульптур лякає дівчину, він вночі, ризикуючи життям, знімає її, не потривоживши Есмеральду.
Відданість Квазімодо дівчині ми бачимо також у тому, що, показавши їй високі башти Собору, він цілком серйозно сказав: “Якщо ви побажаєте, щоб я стрибнув униз, вам не треба буде говорити й слова, досить буде одного вашого погляду”.
Зовні Квазімодо різко контрастує з Есмеральдою: “Я здаюсь вам звіром, скажіть? А ви, ви сонячний промінь, ви крапля роси, ви пісня пташки”. Герой розуміє свою потворність і весь трагізм свого стану, але не перестає кохати дівчину, шукати можливості бути їй корисним. Іноді злість перемагає в горбані всі інші почуття.
Але вона була наслідком його потворності і ставлення до нього людей, а не вродженою якістю.
Він не міг утриматися, щоб не помститися Клоду за смерть Есмеральди, скинувши його з Собору, адже той відібрав у нього найкраще в житті. Не випадково після загибелі обох він каже: “Ось усе, що я любив”.
Цей герой викликає у нас найтепліші почуття. Хоч зовні він і потворний, але його душа сповнена благородства, щирості та справедливості. Саме це треба перш за все цінувати в людях.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Собор Паризької богоматері характеристика образа Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-Найда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, одержує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку есмеральду, приймає за це болісне публічне покарання й, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її в катів і вкрити в соборі, що він потім поодинці […]...
- Квазімодо як взірець духовної краси З давніх-давен людство вирішувало питання щодо співвідношення душевної краси і фізичної довершеності. Найближче до вирішення цього питання підійшли стародавні греки. Але потім про фізичну довершеність забули: наступало середньовіччя. Роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” розповідає про Париж епохи середньовіччя. Із властивими йому енциклопедичністю знань та нахилом до риторики Гюго змальовує кілька цікавих цільних характерів, кожному з яких можна було б присвятити цілу книжку. Одним з головних героїв твору є Квазімодо […]...
- Життєва доля Квазімодо та Клода Фролло Кожна людина, яка приходить у світ, сподівається на щастя. Та що для неї конче необхідне? Може, краса, багатство, вченість? Може, певні якості характеру? Не так вже й легко відповісти на це питання. Але можна побачити це на прикладах героїв роману “Собор Паризької Богоматері”. Серед строкатого натовпу різного люду, що наповнює Париж, Квазімодо неможливо не помітити, бо зовні він потворний – глухий, одноокий, горбатий і кульгавий. З нього потішаються. Ним командують. […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-знайда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, отримує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку Эсмеральду, приймає за це тяжке публічне покарання і, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її у катів і укрити в соборі, який він потім самостійно […]...
- Еволюція Квазімодо: від раба до особистості Твір за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Першу після Великодня неділю католики називають “Квазімодо”, що у пекладі з латини означає “ніби”, “майже”. Саме цього дня після обідні в Соборі Паризької Богоматері на дерев’яному настилі на лівому боці паперті, куди зазвичай клали підкидьків, було знайдено живу істоту, яку важко було назвати димніше. Незвичний підкидьок був такий потворний, що його хотіли спалити на вогнищі або втопити. Проте Клод Фролло, молодий священик, […]...
- Духовна краса людини в оповіданнях “Дід Макар”, “Перший раз” Галицький священик Тимофій Бордуляк залишив по собі добру пам’ять серед своїх прихожан. Та Україна пам’ятає його і як талановитого письменника, який написав прекрасні твори. Живучи поміж селянства. Тимофій Бордуляк добре пізнав його побут, працю, звичаї та повір’я. У своїх оповіданнях він правдиво й поетично показав життя українського села, з любов’ю створив образи простих трудівників. Скільки теплих почуттів викликає в читачів старенький дід Макар з однойменного оповідання Тимофія Бордуляка! Якось, повертаючись […]...
- Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті “Зачарована Десна” Мабуть, природа вклала в Олександра Довженка ще змалку стільки оптимізму, що він бачив у світі тільки неповторну красу, а все потворне, зле відкидав від себе. Дитинство його проходило серед “неладу, плачу, темряви і жалю”, тяжкої праці рідних, постійних нестатків. Але хлопець умів знаходити прості життєві радощі, радіти їм і самому життю. Великими ласощами Сашкові здавалися “мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових”, він смакував зеленими калачиками, вишневим клеєм та […]...
- Духовний світ, духовна краса. Що це? Кожен із нас відповість на це питання по-різному та неоднозначно. Світ, у якому ми живемо, – це світ різноманітних співвідношень і зв’язків. І те, що ми опинилися сьогодні віч-на-віч з такими бідами, як духовне зубожіння народу, занепад культурної спадщини, руйнування природи, є наслідком розриву людини зі своїм духовним світом, “Коли ми до природи не будемо милосердні, то вона нас з’їсть”, – пророчі слова, бо люди живуть у нерозривному зв’язку з […]...
- Духовна краса українськоїдівчини-трудівниці Не багата я і проста, по чесного роду, Не стиджуся прясти, шити і носити воду. Так співає про себе героїня невмирущої “Наталки Полтавки” І. П. Котляревського. І не одна вона так вважає: “всі матері приміром ставлять її своїм дочкам”, а “об розумі і добрім серці Наталки нічого і говорити”. От і послухала матір, погодилась вийти заміж за першого-ліпшого, хто буде її сватати, аби лиш їй догодити. Бо хоч і роботящою […]...
- Духовна краса людини – ТИМОФІЙ БОРДУЛЯК 6 клас Тимофій Бордуляк був священиком і залишив по собі добру пам’ять серед парафіян. Україна пам’ятає його також як талановитого письменника. Тимофій Бордуляк жив поміж селян і тому добре знав їхні звичаї, побут, повір’я. У своїх оповіданнях письменник із великою правдивістю показав життя українського села, створивши образи простих трудівників. Дід Макар – герой однойменного оповідання. Ця людина одразу викликає симпатію в читача. Діду Макару зовсім не важко було робити добро. […]...
- Що таке моральна краса й духовна велич? Олександр Довженко – відомий кінорежисер і письменник, його творчість має світове визнання. Сказані митцем слова: “Я належу людству” сьогодні цілковито підтвердили його права на них. Так, своєму народові письменник віддав своє життя, своє серце, свій талант. Народна мораль завжди була і є важливим засобом виховання молодого покоління. Автор “Зачарованої Десни”, відмовившись від традиційного переказу вражень дитячих літ, ніби підняв завісу над найважливішим, найпотаемнішим і показав, як у трудовому середовищі формувався […]...
- Що ще треба для щастя? У чому полягає духовна краса людини? Дедалі частіше я замислююсь над питанням: “Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?” Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і красиву душу, бути високоморальною людиною. А це, перш за все, – чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і глибока […]...
- Духовна краса селянки-трудівниці в романі “Марія” – І варіант УЛАС САМЧУК 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ УЛАС САМЧУК Духовна краса селянки-трудівниці в романі “Марія” І варіант Роман У. Самчука “Марія” – перший в українській літературі художній твір, в якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулювання справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Головна героїня роману – Марія Кухарчук, звичайна селянка, трудівниця. Це узагальнений образ української жінки. Вона емоційна, добра, чутлива, старанна. Хоча Марія неосвічена, темна селянка, проте […]...
- Духовна краса героїв роману О. Гончара “Собор” Найголовніше у світі – Людина. її руками створюються матеріальні й духовні цінності. У вірші “Напис на руїні” Леся Українка показує, як упродовж тисячоліть “кожна статуя, колона, мережечка, різьба і навіть цегла незримими устами промовляє: “Мене створив єгипетський народ”. А собор у творі О. Гончара – це пам’ятка легендарному козацтву, зразок мистецької вправності зодчих-будівників. Це історія, минувшини народу. “З одного краю селище Сага блищить, а з другого – облуплений собор біліє. […]...
- Духовна та зовнішня краса в образах Мар’ї Волконської та Елен Курагіної Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя. Саме цю думку письменник емоційно переконливо втілює в образах жінок, зокрема Мар’ї Волконської та Елен Курагіної. Чому саме ці жіночі образи такі переконливі з огляду на проблему моралі? Мабуть, тому, що в усьому вони протилежні. Для Мар’ї дотримуватися моралі було не важче, […]...
- Духовна та зовнішня краса в образах Мар’ї Болконської та Елен Курагіної Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя. Саме цю думку письменник емоційно переконливо втілює в образах жінок, зокрема Мар’ї Волконської та Елен Курагіної. Чому саме ці жіночі образи такі переконливі з огляду на проблему моралі? Мабуть, тому, що в усьому вони протилежні. Для Мар’ї дотримуватися моралі було не важче, […]...
- Духовна краса селянки-трудівниці в романі “Марія” – ІІ варіант УЛАС САМЧУК 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ УЛАС САМЧУК Духовна краса селянки-трудівниці в романі “Марія” II варіант Доля українки завжди була тернистим шляхом, скрутним, нелегким. Стійка і мужня, а водночас тендітна та лагідна жінка змушена була власними руками створити відчуття затишку в домі, ростити дітей. Господарювати, працювати, щоб забезпечити родину. А якщо врахувати безліч тяжких років, що випали Україні, кількість горя і бід, які вистраждав український народ, то її взагалі можна […]...
- Духовна краса селянки-трудівниці у романі У. Самчука “Марія” Роман У. Самчука “Марія” – перший в українській літературі художній твір, у якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулення справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Головна героїня роману – Марія Кухарчук, звичайна селянка, трудівниця. Це узагальнюючий образ української жінки. Вона емоційна, добра, чутлива, старанна. Хоча Марія неосвічена, темна селянка, проте її єство високодуховне, багатогранне. Спів для неї – це особливий стан душі, завдяки якому виливає свій […]...
- Духовна краса українського народу в повісті О. Довженка “Зачарована Десна” Треба прагнути до того, щоб Виявити сутність свого народу, Його характер, його високі Благородні поривання і духовну Красу… О. П. Довженко Досі є на Чернігівщині проста селянська хата, в якій на вервечках висить потемніла від часу колиска. На білій стіні цієї звичайної оселі виблискує фотографія з гордим профілем людини. Це – славетний син України Олександр Довженко. Геній від Бога і від батька-матері. Митець, вихований природою і людьми праці, добрими й […]...
- Духовна краса українського народу в повісті О. Довженко “Зачарована Десна” Йому і страшно, і блаженно, Він посивів, як сивий світ. Людинолюбцеві Довженку Запахло мудрістю століть Ігор Калинець. Український народ постає з творів Олександра Довженка як народ, здатний до високих духовних злетів, народ з розвиненою фантазією, який живе у світі міфологізованому, сповненому олюднених природних істот. Краса – ось головний принцип духовного світу його народу. Олександр Довженко пише: “Не вдаючись глибоко в історичний аналіз деяких історичних пережитків, слід сказати, що у нас […]...
- Духовна краса людини в оповіданнях Тимофія Бордуляка “Дід Макар”, “Перший раз” Галицький священик Тимофій Бордуляк залишив по собі добру пам’ять серед своїх прихожаи. Та Україна пам’ятає його і як талановитого письменника, який написав прекрасні твори. Живучи поміж селянства, Тимофій Бордуляк добре пізнав його побут, працю, звичаї та повір’я. У своїх оповіданнях він правдиво й поетично показав життя українського села, з любов’ю створив образи простих трудівників. Скільки теплих почуттів викликає в читачів старенький дід Макар з однойменного оповідання Тимофія Бордуляка. Незважаючи на […]...
- Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Чудовий світ “Зачарованої Десни” О. Довженка не може, на мій погляд, нікого залишити байдужим. У цьому світі не тільки природа приваблює своєю красою, а й духовне багатство і висока мораль людей викликає захоплення. Тому, коли читаєш цю повість, здається, що й сам стаєш кращим, і так хочеться, щоб змінився цей жорстокий світ – адже поряд живе казка. Велике місце у цій “казці” займають люди. живі, реальні. Це і батьки маленького […]...
- Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” І “Краса врятує світ”. Якби ця думка потребувала доведень, то найпереконливішим з них була би кіноповість Олександра Довженка “Зачарована Десна”. Бо все у цьому творі дихає неперевершеною красою. Спогади дитинства, які лягли в основу кіноповісті, створюють дивовижний світ людей, народжених для праці і любові. Образи їх, опоетизовані і піднесені, гармоніюють з образом прекрасної землі, на якій вони живуть. Кожна постать описана з дитячою безпосередністю і м’яким добрим гумором. Тут тобі […]...
- Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Всі ми родом з дитинства. Від того, який світ і які люди оточують нас на початку життя, залежить наше духовне багатство чи бідність, моральна краса чи потворність. Саме про своє дитинство згадує Олександр Довженко, змальовуючи образи “Зачарованої Десни”. Звідти прийшли і чарівна краса пейзажів, на тлі яких ми бачимо фізично і морально красивих людей. Лірично, схвильовано, з теплим гумором розповідає письменник про природу й людей, як про єдине ціле. “Жили […]...
- Що таке моральна краса й духовна велич – за кіноповістю Зачарована Десна ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Що таке моральна краса й духовна велич? Олександр Довженко – відомий кінорежисер і письменник, його творчість має світове визнання. Сказані митцем слова: “Я належу людству” сьогодні Цілковито підтвердили його права на них. Так, своєму народові письменник віддав своє життя, своє серце, свій талант. Народна мораль завжди була і є важливим засобом виховання молодого покоління. Автор “Зачарованої Десни”, відмовившись від традиційного переказу вражень […]...
- Моральна краса духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Людина завжди повинна пам’ятати, звідки вона пішла у життя, Людина не має права бути безбатченком. Довженків світ… Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі й скорботу, віру в торжество добра та людяності. Тому такими близькими і зрозумілими кожному поколінню людей є його твори. Для мене цього року відкрився дивовижний, “зачарований” світ літератури – твори Олександра Петровича Довженка. Здається, що людянішого, талановитішого письменника я не зустрічала. Очима його героїв можна […]...
- “Собор Паризької Богоматері” В. Гюго – романтичний історичний роман, його проблематика Роман “Собор Паризької Богоматері”, що належить перу великого французького письменника Віктора Гюго, ось уже понад півтора століття залишається популярним серед читачів. Гюго звертається у своєму творі до історії французького середньовіччя. Середні віки постають у романі у вигляді історії-легенди, що базується на вічному протистоянні двох начал – добра і зла, милосердя та жорстокості, співчуття і нетерпимості, почуття і розуму. Герої “Собору Паризької Богоматері” – це не тільки яскраві, живі характери, їхні […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері наприкінці XV в. Навчений знаннями в багатьох науках, самолюбний і розумова людина, вона обуреваем диявольською пристрастю до прекрасної циганки есмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її роздобути: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається вбити улюбленого нею капітана де Шатопера. У замаху обвинувачують дівчину й присуджують її до смерті; Ф. пропонує їй бігти з в’язниці в обмін […]...
- Образ Собору в романі “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до Собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини ХІХ століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – Собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
- Щира краса людини Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. Ми милуємося красивими людьми. А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці “Маленький принц” сказав: “Найголовніше – те, чого очима не побачиш”. Що це – “те”? Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Виходить, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється… У милосерді, чуйності, […]...
- Підтримайте або спростуйте думку: “Найвища краса – це краса вірності” Чи є з-посеред людських чеснот прекрасніша й чистіша, аніж вірність у коханні? Переконана, що ні. Доказів цьому знаходимо чимало як у реальному житті, так й у творах мистецтва. Про це розказують народні пісні, про це оповідають легенди й перекази, на цьому наголошують письменники у своїх творах, про це знає кожен, хто колись кохав… Серед безлічі творів, присвячених вірності закоханих сердець, одним із найкращих, без сумніву, є повість видатного українського письменника […]...
- Образ собору в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини XIX століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
- Краса людини – в її діяннях Поема “Політ крізь бурю” – це твір, що визначив знаменну віху в житті М. Бажана і звертався до героїки подвигу, до проблеми звязку поколінь. Саме вона розкриває проблему найвищого – на фоні життя і смерті – випробування духовних сил людини. Одразу захоплює своєрідність композиції поеми. Це внутрішній монолог сімнадцятирічної Оксани, яка морозної ночі перелітає лінію фронту, щоб працювати радисткою у тилу ворога. Минуле, відбите в спогадах Оксани, її сучасне, все, […]...
- Духовна чистота і велич – головне багатство людини Мої роздуми над романом О. Т. Гончара “Собор”. У всі часи людина мала вибір: чинити добро чи зло, служити людям чи вождям-тиранам, бути вірним сином Вітчизни чи яничаром. Що ж впливає на цей вибір? На таке питання дає відповідь роман О. Гончара “Собор”, який став видатною, але скандальною подією в історії української літератури. Написаний у 1968 році, він виявився своєрідним вибухом серед “офіційного” благополуччя, скерованим проти серйозних суспільних вад. Для […]...
- Романтичне осмислення боротьби добра і зла в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично Гюго використовує гіперболу і емфазу в епізодах зустрічі божевільної мешканки Щурячої нори із загубленою дочкою біля […]...
- Духовна велич людини в романі “Циклон” Тема війни в романі “Циклон” тісно переплітається з темою мирної праці. Роздуми про гармонію буття, мир на планеті, людське щастя, покликання мистецтва Олесь Гончар пропускає крізь “я” героїв, які згадують прожиті роки, шукають у минулому уроки для сучасного, з тривогою зазирають у майбутнє. Сила людського духу – головна думка “Циклону”. Події в романі розгортаються у двох часових площинах. Війна постає в спогадах Богдана Колосовського, який залишився живим, працює кінорежисером і […]...
- Образ Собору Собор Паризької Богоматері, або Нотр-Дам де Парі є, мабуть, однією з найвідоміших монументальних споруд середньовіччя. Такій значній популярності Собор не в останню чергу має завдячувати Вікторові Гюго. Сучасники письменника пригадують, як Гюго, вказуючи на Собор, неодноразово зауважував, що вигляд цієї споруди нагадує першу букву його прізвища, адже “Гюго” французькою починається саме з “Н”. Можна простити письменникові таку досить невинну пиху. Роман “Собор Паризької Богоматері” дійсно є чудовим твором. І завжди, […]...
- Духовна і образна сила поезії Рільке Ми вивчали творчість австрійського поета Райнера Марії Рільке. Його вірші мають філософське спрямування: По всьому – це. І це кінець надходить. Та я повинен і осліпши йти. Чому мене примушуєш доводить, Що Ти єси, хоч зник для мене Ти? В його поезії вражає сприйняття ліриком життя, яке настає після смерті, неначе смерть не є реальним кінцем, не є фіналом. Ця думка простежується майже в кожному його вірші. Отже, беручи до […]...
- Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди Есмеральда – юна циганка-танцівниця в Парижу XV в. Красуня й сирота, не знаючих своїх батьків, вона по сюжеті роману стає предметом страсті декількох чоловіків: боягузливого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло й виродка-дзвонаря Квазімодо. Однак вона сама байдужа до всім трьох і цнотливо закохана в четвертого – незначного й легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Ложно обвинувачена в замаху на життя капітана, а також у чаклунстві й […]...
Categories: Твори на різні теми