За норвезькими законами сімдесятих років XІX століття жінка мала обмежені, порівняно з чоловіком, права – і не тільки в галузі політичних та суспільнії правових відносин. Чоловіка вважали за керівника дружини й у моральній, і в релігійній сфері. Саме він визначав, чи варта вона бути вихователькою власній дітей. Але навіть такі традиції не виключають поваги до жінки як до особисті ті, до людини. Хельмер свою дружину лагідно називає “жайворонком”, “білочкою”, сам підбирає для неї карнавальний костюм, танок.
Більше того, він визначає, скільки їй треба насолоджуватися тріумфом, бути серед гостей. Вона, немов дитина, не має власного ключа від поштової скриньки, тобто вся кореспонденція що приходить, проходить через руки чоловіка.
Хельмер навіть перевіряє, які ляльки жінка придбала дітям, перетвориш Нору теж на ляльку, не маючи й думки, що їй доведеться вирішувати такі справи, брати на себе відповідальність за його життя і здоров’я, за добробут сім’ї, коли чоловік виявиться на це неспроможним. До речі, Хельмер хвилюється не про спасіння сім’ї, стосунків між ним і жінкою, а про “спасіння залишки уламків, декорума”, тобто лише за збереження зовні пристойного вигляду.
Чи можна вважати Хельмера “невільником честі”, справді принциповою людиною? Ні, він невільник удаваних понять про честь, людина не принципової поведінки, а декорума. Не бажаючи брати у борг, він не шукає відповіді на питання: а звідки жінка дістала гроші? Він просто користується ними. Викидаючи на вулицю давнього знайомого, він думає не стільки про його давню провину, яку той уже спокутував, скільки про майбутні можлині незручності.
Вважаючи, що Крогстад звинуватить Нору у скоєному нею зариди подружжя злочині, він ладен поступитися казна-чим: не тільки знову прийняти Крогстада до банку, а й надати нову посаду.
Норі, що зробила такий крок, він не дає навіть виправдатися, а карає найжахливішим для жінки – не виховувати дітей. Коли ж виявилося, що Крогстад не порушує справу й поредає Норі документи, Хельмер вважає, що нічого не сталося і можна продовжувати щасливе подружнє життя. Він знову говорить про своє кохання до Нори про відповідальність за неї, хоча щойно ладен був кинути її як злочинницю, на призволяще, якби не треба було зберігати декорум, своє реноме. А як звучали його слова про прощення дружини!
Як сприймається його байдуже ставлення звістки про смертельну хворобу старого друга!
Хельмер – людина показних принципів, а ось того самої честі, порядності немає. У чому сутність провини Нори? Як про це дізнався її чоловік?
Чи вважає сама героїня свій вчинок злочином?
Нора ні на мить не припускала, що чинить злочин, вона навіть не бачитьі аморального у своєму вчинку: хіба не можна рятувати від тяжкої хвороби власного чоловіка, батька трьох дітей, хіба ж можна ризикувати добром власної родини, який складався протягом років за допомогою її зусиль?
До речі, вона справді прийняла на себе боргові обов’язки і встигла віддати суму боргу, обмежуючи себе в усьому. До того ж Нора упевнена в тому, що батько ніколи не відмовив би їй поставити свій під пис під запорукою надійності доньки. Вона просто не мала тоді фізичної можливості помиритися з ним, бо чекала на третю дитину й доглядала за хворим чоловіком.
Справа її тільки у формальностях.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Доведіть, що Хельмер справді ставиться до дружини, мов до іграшки
Categories: Твори з літератури