На небагатолюдній вулиці, далеко від центра міста, відкрився сучасний супермаркет. Зовні він нагадує споруди подібних магазинів, що розкидані по всьому місту. Але одна важлива відмінність все-таки є. Підприємці створили біля супер-маркета смерекову алею. Тут ростуть розкішні блакитні смереки. Вони однакові на зріст, пухнасті.
У їхніх кронах вільно горобцям, синицям. Зрідка на верхівку присяде сорока. Часом вона нагадує флюгер; крутиться туди й сюди, невгамовно і рішить про щось своє, а потім, зірвавшись, раптово летіть геть.
Горобці частенько сваряться із сороками, а голуби поважно походжають біля ялинок мозаїчними митами, щось викльовуючи з щілин, і приятелюють з горобцями.
Робітники супермаркету ретельно доглядають за ялинками. Обкопують навколо землю. Особливо багато клопоту у них перед Новим роком – треба стежити, щоб ялинки не постраждали від браконьєрів.
Мені подобається гуляти цією алеєю. Я вітаюсь з кожною ялинкою, обережно торкаючись пухнастої гілочки, кажу: “Привіт, красуне!”
Ці блакитні смереки красиві у будь-яку пору року, але особливо – сніжною порою, коли на їхньому розложистому гіллі лежить біле покривало, а під самою верхівкою – ані сніжинки. Зелений хвойний намет надійно захищає землю біля підніжжя дерева від снігу.
Якось у цих красунь з’явилися суперниці. Це було під Новий рік, і у великій вітрині супермаркету були виставлені штучні ялинки; причому саме напроти живих лісових красунь. Вийшло своєрідне суперництво: хто ж кращий – рукотворні ялинки чи створені самою природою?
Штучні ялинки були вишукані, неначе причесані, їхні голки неприродно блищали у світлі вітринних ламп. Виглядали вони пихато, а розкішні різнобарвні кулі, що прикрашали пластикові голки, ніби посилювали штучність, ще більше давали зрозуміти, що це дерево не справжнє. Та покупцям було неважливо, що ялинка з пластику.
Вони охоче купували їх як новорічний подарунок.
Проте справжні блакитні смереки бачили зірки, дихали морозним повітрям, спілкувалися з птахами. А штучні ялинки покірливо чекали на свою долю. Після свят ялинки з вітрини супермаркету прибрали, несправжні дерева упакували і відправили на склад до наступного свята.
Смереки біля супермаркету залишалися на своєму посту. Цікаво, подумав я, якби ці дерева могли відчувати смуток або радість, міркувати, як люди, як би ви поставилися до своїх штучних побратимів? Чи промовили б заповітні слова: “незаважайте знайомитися!”?
А після Нового року чи сумували б за ялинками, які зникли з вітрин великого супермаркету?
Я знову торкаюсь рукою прохолодної ароматної хвої і радію, що завжди зможу прийти на зустріч з цими зеленими красунями.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Давайте поспоримо, Базаров! Я нічиїх думок не розділяю- Я маю свої І. Тургенєв “…Ми діємо в силу того, що ми визнаємо корисним. У теперішні часи корисніше за все заперечення – ми заперечуємо”. Чиї ж це слова? Кому вони належать? Хто ця людина, котра може так упевнено говорити? Переді мною роман І. С. Тургенєва “Батьки і діти”. Цей роман був написаний автором у 1860 році. Створювався він за часів підготовки і проведення селянської реформи, […]...
- Деревця-мандрівнини. Твір у публіцистичному стилі До нас на Великдень приїздив погостювати мій двоюрідний брат Сергій и Радісно поблискуючи очами, він розповів, що їхній клас взяв участь у незвичнім суботнику: разом з мешканцями села хлопці саджали дерева. – Ну і що в цьому особливого? – запитав я. – Ми теж біля школи саджЛ дерева. Правда, це було минулого року. – Але смереки і модрини, які ми саджали, незвичайні, – сказав брат. – Г у чому їхня […]...
- Давайте спробуємо написати твір за творчістю В. Стуса Слово Василя Стуса, довго замовчуване, знищуване, але все ж таки слово, що вижило, нарешті повертається до свого читача. Поет-патріот завжди вірив в це, тому що він жив на Україні, дихав нею, мріяв про неї, чекав кращих для неї часів. Василь Стус не дочекався цього, але дочекалося його слово, що зараз живе власним життям, як гірке нагадування про свого “батька” – вірного сина України. Своєрідною була любов поета до України. Він […]...
- Давайте напишемо твір: Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Читаючи повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”, я ніби опиняюся серед казкової природи, “серед вічного шуму річки, серед довгих плакучих трав, серед зажурених гір” – серед дивовижного світу. Цей світ має своїм джерелом гуцульську міфологію, українські повір’я часів сивої давнини. Мене чарує його незвичайність, його краса та фантастика. Міфологічний світ йде від дихання гір, від “суму чорних смерекових лісів”, від стрімкого бігу струмків, які весело дзюрчать, збігаючи з далеких й […]...
- Давайте писати твір. Поетичне вираження прагнення народу до волі в поезії П. Грабовського Українська земля щедра на таланти, на вірність синів. Тому і народила вона полум’яного патріота Павла Грабовського. Здається, що з молоком матері всмоктав він у себе велику любов до рідної землі, до українського народу. Грабовський жив його думками, серед яких одна найбільше ятрила змучене серце поета – думка про волю. З нею він засинав, з нею зустрічав ранок, її він проніс через усе життя, через неї він опинився у Сибіру. Тяжко […]...
- Твір “Вчинок, яким я пишаюся” З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж. Одного разу я зробив особливий вчинок, який тепер згадую з гордістю. Тоді я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку чотирьох років. Вона стояла біля пішохідного переходу та плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона […]...
- Як ми прикрашали ялинку до Різдва Наш будинок старий, довоєнний. Він розташований на центральному проспекті міста. Мимо безупинно їдуть машини, дзенькають трамваї, сигналять тролейбуси. Наш будинок виділяється серед інших у кварталі. У ньому всього п’ять поверхів, але він виглядає велично. Дерева біля будинку роблять його ще привабливішим. Це головним чином старі тополі. Серед них – одна ялина. Ніхто вже не скаже, коли її посадили. Може, ще перші мешканці будинку. На ній і взимку, і влітку темна […]...
- Новорічні браконьєри. Замітка в газету На Новий рік люди ставлять у себе в хаті ялинку та прикрашають її. Ця традиція, яка з’явилася в Німеччині, зараз існує в усьому світі. Перед Новим роком кожна людина купує ялинку. Великі ялинки стоять у центральних районах міста, на дитячих майданчиках, у школах та дитячих садках – скрізь у тих місцях, де є діти. Ялинки продаються в спеціальних металевих загорожах. За день-два до Нового року перед цими загорожами виникають великі […]...
- Зимовий ліс Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім’я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім’я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба. […]...
- Письмовий твір за серією малюнків і самостійно складеним планом План 1. Чекання свята. 2. Морозного ранку до лісу. 3. Несподіванка. 4. Сміх товариша. 5. Лісова пригода. Наближався Новий рік. Нетерпляче чекав його Петрик. До свята він вирішив принести з лісу ялинку. Одного тихого морозного ранку хлопчик тепло вдягнувся, узяв сокиру й вирушив у дорогу. Ліс зустрів його надзвичайною красою. Мовчазною стіною стояли засніжені ялинки. Вони були такі чудові, що Петрик розгубився. Яку ж вибрати? І ось він побачив її. […]...
- До кожної ялинки – з повагою Ми їхали трамваєм. Був кінець січня, новорічні свята лишилися позаду, але про них нагадували звалища ялинок, що виднілися де-не-де за вікнами. Зовсім недавно вони сяяли різнобарвними вогниками, дивували іграшками. Деякі ялинки повиносили з квартир із залишками серпантину, гірлянд. На ялинках, викинутих на звалища, прикраси виглядали безглуздо і жалюгідно. – Чи треба було нищити стільки дерев заради короткочасного задоволення? – зауважив хтось із пасажирів. – Традиції є традиції, – відгукнулася літня […]...
- Новорічні браконьєри – Дорога редакціє! На Новий рік люди ставлять у себе в хаті ялинку та прикрашають її. Ця традиція, яка з’явилася в Німеччині, зараз існує в усьому світі. Перед Новим роком кожна людина купує ялинку. Великі ялинки стоять у центральних районах міста, на дитячих майданчиках, у школах та дитячих садках – скрізь у тих місцях, де є діти. Ялинки продаються в спеціальних металевих загорожах. Перед самим Новим роком перед цими загорожами виникають […]...
- Осінній день. Твір-опис за картиною О. Нечипоренка “Осінній наспів” Добре опинитися у розпал золотої осені біля лісного озерця. Після довгої дороги на березі улаштовуємо привал. Сідаємо на повалене дерево і завмираємо у німому захопленні. У дзеркалі води – золоті відблиски природи, що в’яне. В озері міниться золотими барвами листя старих величезних дерев. Вони – мов вартові озера. Дерева майже впритул підійшли до води і застигли біля самісінького берега. – Берег озера облямований ше блідо-зеленими заростями, шо також віддзеркалюються у […]...
- Стежка до яблуні. Твір-роздум на морально-етичну тему Неподалік від нашого будинку знаходиться парк. Ще дитиною я гуляла дідусем і бабусею. У ньому і зараз багато дітлахів і дорослих. Тут є блакитні ялиці, і дуби, і в’язи. Є кафе, естрада, майданчик для літніх людей – одне слово, наш парк нічим не відрізняється від інших парків міста. Тим не менше, мені здається, різниця є. У глибині парку є вузенька непримітна стежка. Йдучи нею, потрапляємо на невелику галявину, яка геть […]...
- Хата в літній день Картина В. Д. Орловського “Хата в літній день” – сільський пейзаж, що має деякі риси жанрового твору. На полотні зображено невелике огороджене тином селянське подвір’я з хаткою. Перше враження від картини – літо. Сонце заливає двір, яскраво біліють в сонячному промінні стіни хати. Це типове українське житло, побілене, під солом’яною стріхою, з невеличкими віконцями. Сонце, мабуть, десь на другому плані, бо з-під даху падає на білі стіни тінь. Біля хати […]...
- Опис саду Сонячний світ пронизував зелені дерева, що позбиралися на схилі гори, неначе створюючи велику різнобарвяну сім’ю. Батько гуляв поміж дерев та перед кожним зупинявся, наче зустрів знайому людину. У цьому саду було посаджено найрізноманітніші дерева різного віку: груші, вишні, яблуні, сливи, дуби, липи, горіхи. Росла навіть висока тополя, своїм листячком до неї розмовляла молода, гнучка. “Кожен хазяїн,- розповідав товариш,- біля своєї хати траву косить для худоби, а наш батько все своє […]...
- Наші зелені друзі Земля! Яка вона розкішна, безмежна, багата! Скільки всього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини і птахи. А скільки зелені різноманітної. Саме про зелених друзів, про моє ставлення до них я хочу написати. Ще з дитячих років мені подобалось бувати в лісі. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно із вітром розмовляло, вдихала аромат лісових квітів, що цвіли. А яку насолоду я відчувала, вдихаючи рано-вранці […]...
- Якою я побачив зиму вчора на прогулянці Якою я побачив зиму вчора на прогулянці Рання зима. Ще зовсім не холодно, і так хочеться вибігти погуляти! Зиму на прогулянці я побачив не тою зимою, яка стара, холодна та жорстока, яка вбиває пташок та звіряток, насилає хвороби на людей та не дає навіть носа висунути на вулицю. Це була лагідна біла дівчина, яка припорошує землю снігом. Ця зима була вдягнута в пухнасту білу ніжну шубку. Вона не прилетіла без […]...
- Шукайте папороті цвіт у своїй душі Шукайте папороті цвіт у своїй душі. Берег дитинства Дитинство в кожного своє: у когось – це село, батьківська хата, садок, звідки випурхнули пташенята, розправивши крила. В інших – це міська квартира, з нечастими приїздами на гостину в село до бабусі. Але який би вигляд не мала домівка, вона залишається тим берегом дитинства, від якого, вирушивши в життєве плавання, людина починає вести відлік свого життєвого шляху. Часто це зоровою пам’яттю прив’язується […]...
- Моє улюблене свято. Твір-роздум Дуже люблю будь-які свята, тому що під час свят не треба йти до школи та робити уроки. Але більш за все мені подобається Новий рік. На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Потім починаємо її прикрашати. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинки. Прикрасивши ялинку; ми починаємо готувати святковий […]...
- Берегти природу – берегти батьківщину. Твір-роздум У неділю ми з батьками пішли гуляти у парк. Була та чарівна пора весни, коли дерева вже вкрилися зеленню, зацвів бузок, каштани. Повітря було ще прохолодне, але сонячне проміння, пробиваючись крізь рідкі хмаринки, припікало. Ми йшли алеєю, з усіх боків нас оточували каштани. їхні крони змикалися над нашими головами. Суцвіття каштанів нагадували запалені білі свічки і мали просто розкішний вигляд. Несподівано біля своїх ніг я побачила одну з таких свічок. […]...
- Вчинок, яким я пишаюся Наш двір оточують будинки ще довоєнних років. Двір великий, у ньому багато старих дерев, що піднімаються над дахами чотирьох – і п’ятиповерхових будинків. Недавно засохлу тополю, що, як кажуть старожили, була посаджена одразу після війни, спиляли. Одне з дерев посередині двору саме звалилося. Мешканці вирішили упорядкувати свій двір: посадити молоді деревця, розбити квітники біля під’їздів. У вихідні упорядкуванням двору займалися і старі й малі. Мій дідусь і тато вкопували лавочки; […]...
- Символізм назви п’єси Генріха Ібсена “Ляльковий дім” Генріх Ібсен, відомий норвезький драматург, створив “нову драму”. У своїх п’єсах він прискіпливо аналізує сучасне йому суспільство, доводячи, що воно під ілюзією прогресу і цивілізації приховує моральні вади. Ібсен ввів новий жанр синтетичної п’єси. Її особливість полягає в тому, що в ній поєднується трагедія і комедія. Це поєднання у п’єсі “Ляльковий дім” має дивний відтінок, і тому п’єса вражає її читача і глядача. Автор зумів зобразити й подати нам у […]...
- Чому п’єса названа Ляльковий дім” Г. Ібсен, відомий норвезький драматург, створив “нову драму”. У цих п’єсах він прискіпливо аналізує сучасне йому суспільство, доводячи, що воно під ілю зією прогресу і цивілізації приховує моральні вади. Ібсен увів новий жанр синтетичної п’єси. її особливість полягає в тому, що в ній поєднується трагедія і комедія. Це поєднання в п’єсі “Ляльковий дім” має дивний відтінок, і тому вона вражає не одного читача і глядача. Автор зумів зобразити й подати […]...
- Твір по байці Лафонтена “зачумлені звірі” Розмірковуючи над байкою французького письменника, я вирішив схожу ситуацію знайти в сучасному житті. Був собі будинок культури. Десятиліттями в ньому працювала бібліотека, гуртки художньої самодіяльності – танців, театральні, музичні; були якісь секції. Але ось будинок культури збіднів. Завод, якому належить приміщення, став банкротом і вирішив будинок культури продати. Новий господар виявився швидко. Процвітаюча фірма, купуючи будинок, обіцяла, що і в перебудованому приміщенні знайдеться місце і бібліотеці, і творчим колективам. Незабаром […]...
- На шкільному святі Нового року Скоро Новий рік. Завтра почнуться зимові канікули, а сьогодні у нас у школі було свято. І в нашому класі, і в актовому залі все прикрашено іграшками, паперовими сніжинками, срібним “дощиком”. У залі стоїть величезна ялинка, вона вся у вогниках, намистах, іграшках. Усі вчителі і учні у святковому одязі. Тут всі п’яті класи. Наша Оксана Петрівна запросила нас зробити коло навкруги ялинки. Ми танцювали, співали, читали вірші. Потім прийшов Дід Мороз […]...
- Екологічна катастрофа – це ще не повна загибель Нарешті настала весна. Я радісно зустрічаю першу траву, що, мов курчатко, продзьобується крізь ще холодну землю. Очі мимоволі вихоплюють у небі пташиний політ, наче танок, і довго-довго стежать за ними. Я знаю: ще трохи – і навколишній світ буквально вибухне буянням весни! Трепетно й ніжно зазеленіють кущі й дерева, кольоровими краплинами розсиплються по землі перші квіти, в неосяжно блакитному небі летітимуть до болю рідні птахи, що повертаються додому, сонце розіллється […]...
- Якщо е гроші, можна поступитися словом? Твір за байкою Лафонтена “Зачумлені звірі” Розмірковуючи над байкою французького письменника, я вирішив схожу ситуацію знайти у сучасному житті. Був собі будинок культури. Десятиліттями у ньому працювала бібліотека, гуртки художньої самодіяльності – танців, театральні, музичні; були якісь секції. Але ось будинок культури збіднів. Завод, якому належить приміщення, став банкрутом і вирішив будинок культури продати. Новий господар знайшовся швидко. Процвітаюча фірма, купуючи будинок, обіцяла, що і в перебудованому приміщенні знайдеться місце і бібліотеці, і творчим колективам. Незабаром […]...
- Дерева – наші друзі – Твір-розум Дерева – наші друзі. Вони допомагають нам усім! Як приємно дивитися на їх високі міцні стовбури, розкидисті вітки, яскраві листи! Навесні на деревах розпускаються бруньки і радують око перехожих, піднімаючи їм настрій. Дерева також дуже корисні. Вони як фільтри очищують повітря від токсинів та газів, які дуже шкідливі для нашого здоров’я. Кожної весни вони вдягаються у яскраві квіти, і цим дарують нам радість. Любіть дерева! Дерева – наші друзі! Погано, […]...
- Твір “Весняні квіти” З настанням весни природа оживає. Тане сніг, повертаються перелітні птахи, земля вкривається зеленою травою. Навесні зацвітають усілякі квіти – спочатку проліски, потім кульбаби та конвалії, тюльпани, нарциси, а в травні розпускаються пишні півонії та розкішні троянди. Більш того, цвітуть у садах дерева й кущі, що влітку й восени радуватимуть нас стиглими та смачними плодами. Навесні квіти повсюди – на доглянутих клумбах, галявинах у лісі, вони ростуть навіть з тріщин в […]...
- Моя рідна вулиця взимку – ІІ варіант 8 клас II варіант Сьогодні прокинулась вранці з почуттям чогось незвичайного. Розплющила очі – як видно! Кинулась до вікна, а там все біле: і будинки, і дерева, і земля. Ще вчора все було чорне, непривітне, сумне, небо було вкрите темними хмарами, які час від часу плакали дощем. Здавалось, що справжньої зими зі снігами і хуртовинами вже не буде. Але ні, зима згадала про свої обов’язки, зглянулась над нами і засипала […]...
- День звільнення Харкова Я йду алеєю з трьома червоними гвоздиками в руках. Повз мене проходять люди, молоді і старі, веселі і смутні, й усі вони несуть квіти. Алея довга, з боків її вишикувалися високі дерева. Мені здається, що я потрапила у великий коридор із блакитною стелею – небом. І все це якесь урочисте: і небо, і сонце, і дерева. І люди. Що сталося? Я обертаюся – позаду йдуть мої батьки, вони жваво про […]...
- Почуття, передані поезією П. Тичини “Хор лісових дзвіночків” Одним із кращих віршів Павла Тичини для дітей є вірш “Хор лісових дзвіночків”. Ця поезія вирізняється своєю мелодійністю, музичністю. Кожний рядок передає велику любов поета до природи, його захоплення українськими краєвидами. Лісові дзвіночки співають прекрасну пісню весни. Вони славлять новий день і зустрічають його дзвоном. Вони люблять сонце, світлу тінь, розкішні сни і затишні гаї. Ніжно звертаються дзвіночки до хмар, які жене легенький вітерець, просять їх: Линьте, хмари, ой прилиньте, […]...
- Садок вишневий коло хати Моя приятелька Наталка зовсім недавно помітила, що біля нашого дванадцяти поверхового будинку ростуть плодові дерева – яблуні, сливи, абрикоси, вишні. Вона розповідала мені захоплено: “Уявляєш, завжди пробігала повз них, і мені було все одно – чи тополя, чи яблуня, чи горобина. А тут помітила уквітчане білим деревце – і наче щось за серце зачепило”. Нічого я їй не сказала на те, а сама подумала: “От ти вже й подорослішала, Наталочко”. […]...
- Подорож по мальовничій Яремчі Яремчі – це мальовниче містечко в Карпатах. Я давно мріяла побувати в Яремчах, тому що читали про цей чудовий куточок України. Подорож для мене була дуже цікавою. Хоч я і чула про Карпати, але ніколи не думала, що вони такі красиві. Особливо мене вразили велетенські буки. Приваблювали своєю зеленню смереки. Вони вільно росли на пагорбах, красуючись своїми розлогими вітами. Гірське повітря було свіжим і чистим. Таким свіжим, що дихалося незвичайно […]...
- Твір “Їжачок та заєць: зустріч осіннього дня” Осіннього дня ми виїхали до лісу. Був сонячний, але вже холодний день. Навкруги лежало жовте та буре листя. Я присів на галявинці. І враз завмер, бо побачив на відкритому місці руденького зайця! Він сидів просто переді мною! Заєць не відразу мене побачив. Відомо, що ці звірятка добре бачать усе з боків, а прямо перед собою недобачають. В цю секунду листя зашуруділо та з-під нього виліз великій їжак з чорненькою мордочкою […]...
- Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. 2. Казковість – форма подання матеріалу. ІІ. Значення “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. ІІІ. Мова “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. Казка і реальність. ІV. Фантастичність – спосіб оцінки життєвих явищ.....
- Ліс – 6 клас Влітку я завітав до дідуся, який живе в селі на Київщині. Дідова хата розташована на кінці села, біля самого лісу. Навіть на городі росте декілька невеличких смерек. Дід заборонив мені ходити в ліс без дорослих, але якась невідома сила тягнула мене туди. Мені дуже подобалась невеличка галявина, де росли берези та вільхи. Сідав під високим дубом та слухав пташині співи. Мої улюблені дерева – це берези. Я можу […]...
- Усний переказ тексту за запитаннями й словником Куди поспішає Струмочок. Жив собі великий Струмочок. Узимку він солодко спав. Та прийшла весна. Прокинулися дерева, кущі, земля. І тільки Струмочок спить. Побачило ледаря Сонечко. Припекло сильніше. Прокинувся Струмочок, злякався й кинувся навтьоки. А матінка Річка вже давно його чекала. Переказ Був веселий Струмочок. Узимку він солодко спав. Та прилинула на землю весна. Прокинулася природа, ожили дерева, кущі, земля. І тільки Струмочок спав. Сонечко припекло ледаря. Пробудився Струмочок, злякався й […]...
- Над чим змусила мене замислитись повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Улітку 1911 року М. Коцюбинський, повертаючись із Капрі, де він лікувався, вирішує здійснити свою давню мрію – відвідати Карпати. Весь час перебування там він проводить в екскурсіях по горах верхи. Його вражають Карпати, “які вікують в такій гиші, що чують навіть дихання худоби”; захоплює живий, але суворий Черемош, який “сердито поблискував сивиною і світивсь попід скелі недобрим іеленим вогнем”; дивують чорні смереки, що “спускають свій шум в Черемош, а він […]...
Categories: Твори з літератури