Аналіз прози Зощенко

Related posts:

1. Гумор і сатира М. Зощенко Навряд чи найдеться людина, що не читав жодного твору Михайла Зощенко. В 20-30 роках він активно співробітничав у сатиричних журналах. І вже тоді за ним затвердилася репутація прославленого сатирика Продовжуючи аналіз зощенковских традицій у літературі й мистецтві, не можна не звернутися до творчості Володимира Висоцького. Настільки ж явні аналогії простежуються й при аналізі творчості Михайла Жванецького. Воно перетинається із зощенковским по багатьом параметрам. Відзначимо насамперед спорідненість афористичних конструкцій, привівши на […]...
2. Театр Зощенко Театр Зощенко – це 10 п’єс, 8 одноактних комедій, 2 лібрето, безліч сценок, мініатюри для естради. Він писав для театру й про театр. Так чи інакше, конкретний аналіз не обходиться без залучення рамки ігрових театральних категорій: терміни “клоунада речей”, “особа й маска” – обов’язковий супутньому аналізу інструментарій. И все-таки – що таке Театр Зощенко, його корінь, традиції, природа й характер, жанрові особливості? Театр Зощенко – явище багатобічне, не закріплене тільки […]...
3. Комізм і сатира в оповіданнях Зощенко Спосіб мислення зощенковского героя став способом його самовикриття. Язиковий комізм ніс із собою не тільки стихію сміху – він розкривав виниклий кентавр свідомості: це “знущання над невільною особистістю” – кричать пасажири Фразеологія Нового часу стає в їхніх вустах знаряддям настання, вона надає їм силу, за рахунок її вони самозатверджуються – морально й матеріально. Це самовдоволене почуття причетності до подій століття й стає джерелом їх воинственног, об відносини до інших людей. […]...
4. Аналіз добутку молодіжної прози. Повість В. П. Астафьева “Зорепад” 1. Особливості конфлікту, стилю, художніх засобів у добутках молодіжної прози. 2. Автор і герой. 3. Повість В. П. Астафьева “Зорепад”. У середині 20-го століття в радянській літературі усе помітніше набирає силу прагнення до правдивого відтворення життя, письменники приділяють усе більше уваги проблемам гуманізму, моральності. Але це зовсім не означає, що автори лише скрупульозно відображали життя у всіх її проявах, навпроти, саме для цього періоду характерний розквіт ліричної прози. Ми можемо […]...
5. Герої оповідань Зощенко Поводження героїв Зощенко, породжене езоповим сприйняттям революції, мало небезпечну сховану потенцію: герої виявляються здатні до спілкування й активності, але на рівні зрозумілої їм ідеї: вони пасивні, якщо “що до чого й кого бити не показане”, але коли “показано” – вони не зупиняються ні перед чим, і їхній руйнівний потенціал – невичерпний: вони знущаються з рідної матері, сварка через “їжачка” переростає в “цільний бій” , а погоня за ні в чому […]...
6. Головний герой твору Зощенко “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова” Першою блискучою перемогою нового Зощенко були “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова” . З них почався щирий Зощенко – “не крайній”, не “початківець”, а той Зощенко, що стрімко швидко набирав висоту й з перших же кроків, “по виду без найменшого зусилля, як у казці, одержав визнання й у літературному середовищі й у зовсім неозорій читацькій масі” . Головний герой циклу “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова” побував на германській війні й захопив […]...
7. Досвід легкої комедії Зощенко Після війни, на конференції, присвяченої проблемам драматургії, що проходила у ВТО, Зощенко пояснив появу “Парусинового портфеля” свідомим звертанням до нового жанру, що сам визначив як “з’єднання реалістичної п’єси з елементами водевілю”. Він помітив, що сатира “не є тим видом мистецтва, у якому бідує наша сучасність. Досвіду ж легкої комедії в російської драматургії не було. У пошуках форми оптимістичної комедії… виникла реалістична комедія, зовні схожа на водевіль – “Парусиновий портфель”. Стосуючись […]...
8. Герой прози Зощенка Михайло Михайлович Зощенко – російський письменник-сатирик, спадкоємець традицій російської сатири ХІХ століття, чий талант найбільше розкрився у жанрі короткого оповідання. Об’єктом сатири Зощенка став новий побут післяреволюційної Росії 20-х років, а ліричним героєм – недалекий і курйозний “напівпролетарій”, у наївній оцінці якого подані зміни в житті російського суспільства. Оповідання майстра не втратили своєї актуальності і дотепер, виконуються на поровідних сценах країни та на телебаченні, серед них – “Человеческое достоинство” , […]...
9. Художні особливості малої прози В. Винниченка Винниченко – літератор, політик, філософ. Його творчість – яскраве і неповторне явище української літератури. Одну з найкращих сторінок його творчої спадщини становлять оповідання – гостросюжетні, яскраві за своєю художньою формою, пластичні, глибоко проникливі в людську психологію, розмаїті характеристиками. Автор устами своїх героїв говорить про те, що накипіло, що вистраждано. Він володіє талантом суворого спостерігача та оповідача. Сюжети для своїх творів письменник брав із життя українських революційних сил, торкався вічного і […]...
10. Борис Грінченко – видатний майстер малої прози В українську літературу II поло винй ХІХ – початку XX ст. Грінченко ввійшов як майстер малої прози. Тематичний діапазон її досить широкий: це оповідання для дітей: “Грицько” , “Олеся” , “Украла” , “Кавуни” , “Дзвоник” , про тяжке життя, поневіряння “Ксеня” , “Сестриця Галя” ; про безрадісне становище сільської школи, учителів: “Екзамен” , “Хата” , “Непокірні” . Образи дітей змальовано і в оповіданні “Чудова дівчина”, “Без хліба”, творах з патріотичною […]...
11. Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XІX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в її широкому охоплений в усіх труднощах, суперечностях і деталях показу людини в складних суспільній відносинах, […]...
12. Марко Вовчок – основоположних прози для дітей Видатна українська письменниця-демократка Марко Вовчок прийшла в літературу наприкінці п’ятидесятих років минулого століття. Ідейними натхненниками, справжніми володарями дум передових людей в Росії і Україні в ті роки були революційні демократи, великі просвітителі Герцен, Шевченко, Чернишевський, Добролюбов, Некрасов, Салтиков-Щедрін. Певна річ, що в перших оповіданнях Марка Вовчка немає яскравих образів протестантів, бунтарів, відвертих сміливих борців проти кріпосництва. Її герої тут – це, здебільшого, лагідні, сумовиті і навіть зовні покірні люди. Не […]...
13. “Гомер української прози XX століття” Його життя пройшло “у вічному вигнанні”: Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна, Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. “Мене,- згадує письменник,- тягнуло туди багато магнітів, а головне – моє нестерпне, безупинне бажання писати”. Улас Самчук вподовж всього життя був активним учасником літературно-мистецького життя. Почав писати з 17 літ – Починаючи з 1927 року, разом з О. Телігою О. […]...
14. Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка Я не скажу, щоб розумом, я жив, Я не скажу, щоб серце в мене спало. Але його я тяжко пригнітив. Повинність я над все ушанував. Віддав себе я праці без вагання; Я йшов туди, де розум посилав… Б. Грінченко Борис Дмитрович Грінченко – видатне явище в українській літературі.. Він – людина феноменальної працездатності, талановитий письменник-про-заїк, неповторний поет-лірик, фольклорист і етнограф, мовознавець, критик, публіцист, автор першого “Словаря української мови”. Свого часу […]...
15. Особливості ранньої прози Винниченка Сюжети ранніх творів Вннниченка буквально вихоплені з живої дійсності: найчастіше вони відбивають соціальні струси початку нового століття. Винниченку судилося стати літописцем “смутного часу”. Смута ж завжди супроводжується хаосом, настроями розчарування й непевності, зневіри. Скажімо, в оповіданні “Суд” ідеться про наростання селянського невдоволення після “грабіжок на Полтавщині в 1902 році”. Ось-ось “закипить” і село, в якому верховодить Самоцвіт. Ніякого правового дійства в оповіданні немає, навпаки – Самоцвітів “суд” – це тріумф […]...
16. Значення творів І. Нечуя-Левицького для розвитку української прози Своїми талановитими творами він вивів на світ життя людей свого краю… Панас Мирний Одне з найпочесніших місць в історії української літератури належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому – видатному письменнику, класику нашої літератури. Почавши літературну діяльність у середині 60-х років XІX століття, він за своє довге життя написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, значну кількість науково-популярних нарисів, літературно-критичних статей, комедій та історичних драм. Самобутній художник слова, майстер широко відомих епічних полотен, він […]...
17. Жанрове розмаїття прози Нечуя-Левицького Літературна спадщина Нечуя-Левицького досить велика і жанрово різноманітна: романи, повісті, оповідання, нариси, новели, гуморески, драми, казки тощо. Спадкоємець Т. Шевченка і Марка Вовчка, І. Нечуй-Левицький збагатив реалізм, який під його пером перетворився на універсальний напрямок національної літератури. Перемогою реалізму Левицького було зображення героя соціально диференційованим. Реаліст-психолог, Нечуй-Левицький використовує глибокий аналіз, зображує особистість у соціальному типі і відтворює неповторне “я” героя. Найбільшого розквіту творчість Нечуя-Левицького досягає наприкінці 70-х – на початку […]...
18. Аналіз “Максим Гримач” Літературний рід: епос. Жанр: родинно-побутове оповідання. Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні се­редини XІX ст. Головна ідея: обстоювання не спотвореного майновими розрахунка­ми родинного щастя. Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря – старша доч­ка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі. Сюжет Заможний господар Максим Гримач виховує сво­їх доньок: старшу Катрю й молодшу Тетяну – Катря зустрічається з крі­паком Семеном таємно від батька, адже той дасть згоду на […]...
19. Аналіз оповідання Тринадцятий подвиг Геракла Искандера Ф. А Герой оповідання – розумний і спостережливий хлопчик. А розповідає історію дорослий, котрий підсміюється над собою, маленьким. Ми бачимо історію як би “подвійним зором”: очами школяра й очами навченого досвідом людини. Школяр побоюється вчителя математики й одночасно намагається його обхитрить. Письменник, що розповідає нам цю історію, захоплюється вчителем, одночасно аналізуючи ті механізми, за допомогою яких він впливає на розуми й душі своїх вихованців. Найпростіший висновок із цієї історії: “серьезней ставитися до […]...
20. “Третя рота” Сосюри – зразок мемуарної прози Роман “Третя рота” – це яскравий зразок мемуарної прози. Читаючи цей твір, ми можемо яскраво уявити і багатогранний внутрішній світ великого поета, і життя нашого народу в 1910-1950-ті роки, і цікаві подробиці літературного, культурного життя в ті часи. Оповідаючи про себе. Володимир Сосюра писав про тяжкі випробування, через які довелося пройти українському народові. Згадаймо, наприклад, яким уявляється нам, читачам роману, період громадянської війни в Україні. Ми бачимо різні політичні сили, […]...
21. Особливості ранньої прози В. Винниченка Володимир Винниченко – один із найталановитіших українських прозаїків і драматургів. Але його людська і творча доля складалася дуже важко. Свого часу за відверті виступи був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, агентом імперіалістичних держав, інтервентом. І як наслідок – сидів у тюрмах, жив нелегально, емігрував і знову, ризикуючи, переходив кордон. “Метри” ж критичного цеху, побачивши в доробку письменника образи хворобливо-безвольні, хисткі у переконаннях і навіть аморальні у поведінці, називали його проповідником індивідуалізму […]...
22. Новаторство прози Хемінгуея Найвидатнішим представником так званого “втраченого покоління” не випадково вважається Ернест Хемінгуей. Життєвий досвід його був різноманітним, він був учасником Першої світової війни, враження від якої стали його першим університетом життя і відбилися на усій його творчості. Хемінгуей довго працював журналістом, був свідком великої економічної кризи та іншої, греко-турецької, війни, а також відвідав багато різних країн. Він порівняно мало жив у США і мало писав про цю державу, громадянином якої був. […]...
23. Ліризм прози і поезії Буніна Спроможність автора розкривати свій внутрішній світ, емоційний стан залежно від тих чи інших подій або явищ життя, називають ліризмом. В цьому розумінні творчість І. О. Буніна напрочуд лірична. Це не дивно, коли йдеться про поезію. Лірика і виникла, і існує з потреби розкрити свій внутрішній світ. Але у прозі зазвичай увагу зосереджують на подіях, розмірковують над ними, і думка, а не емоції, веде читача у прозі. Бунін ламає традицію. Його […]...
24. Панас Мирний корифей української прози І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника. 1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. 2. Оповідання “Лихий попутав”, повість “П’яниця” – обвинувачення світу підлості і насильства. 3. Повість “Лихі люди” – відповідь письменника на злободенні питання часу. 4. Життя трудящого селянства – улюблена тема письменника. 5. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – найвидатніший твір Панаса Мирного. 6. “Повія” – роман про трагедію жінки […]...
25. Художня своєрідність прози Чехова в російській літературі Ще в 1882 г. Пушкін помітив: “Точність і стислість – от перші достоїнства прози”. На цих принципах будується проза Чехова, що зумів точно й коротко передати правду самого звичайного, буденного життя, побачити, як проявляються трагічні колізії в зовні спокійному плині дійсності, у її дріб’язках, як може бути жахливе життя зовні цілком благопристойна й мирна, якщо вона далека від норми, позбавлена “загальної ідеї”. Оповідальна манера Чехова відрізняється яскравою своєрідністю. Письменник майже […]...
26. Драматизм і трагізм прози письменника Ю. Федьковича В прозових творах ми зустрічаємося вії навіч з гордим і мужнім народом Карпат, чус мо його живу мову, бачимо різні сторони особистого і громадського життя. Народні типи і народне життя на фоні чудової гірськй природи – ось основний об’єкт зображення 4 прозі Федьковича. Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів – пон вістей, оповідань, казок, жартів. У цих творах знайшли відобраї ження родинно-побутові проблеми буковинських селян; безпраі в’я пригнобленого чиновниками, […]...
27. Аналіз оповідань Шукшина зі збірника “Характери” У всіх випадках такого занадто “проникливого” прочитання, я думаю, проявляється одна характерна й досить стійка наша літературно-критична звичка – виходити у визначенні ідеї розглянутого добутку не з об’єктивно, що наличествует задуму, письменника, а з якої-небудь апріорно постулируемой схеми, що ми потім і прагнемо підтвердити вибірковим аналізом. Скажемо, потрібно було підтвердити думку про те, що Шукшин – проповідник “моральної переваги села”, – виривали фрази начебто “Я вас усіх ненавиджу, гадів!”; потрібно […]...
28. Драматизм і трагізм прози Юрія Федьковича – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів: повістей, оповідань, казок, жартів. У цих творах знайшли відображення родинно-побутові проблеми буковинських селян; безправ’я пригнобленого чиновниками та куркулями трудового народу; трагічна доля гуцулів – жовнірів цісарської армії. У кращих своїх творах письменник підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, опоетизовував гордих і сильних людей. Повість “Три як рідні брати” розпочинається сценою прощання двадцятирічного хлопця […]...
29. Розвиток соціальної та соціально-психологічної прози, нові теми й мотиви в прозі, ідеологічні тенденції в поезії й прозі – часть 1 У середині ХІХ ст. в українській літературі значно розширюється система головних літературних жанрів. Особливою різноманітністю жанрових форм позначалася поезія – від ліричного вірша до різнотипних епічних форм, від елегійної поезії до гумористичних “співомовок”, байок, сатиричних віршів. При цьому не тільки відбувався розвиток уже наявних жанрів, а й формувалися нові, зокрема такі синкретичні й поліфонічні, як ліро-епічна поема. Своєрідну взаємодію фольклорної та літературної стихій, що йшла ще від гуманістичних ідей і […]...
30. Твір: Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка ТвІр за повістями “Серед темної ночі” і “Під тихими вербами”. Дикою, темною силою віє від селянського життя. Здавалося б, що може бути краще: біленькі хати, вишневі садочки, земля. Але у цих біленьких хатах відбувається трагедія за трагедією, які гублять родини. А найстрашніше, що неможливо знайти виходу із цього становища. Жахлива, але реальна правда життя народу, яку не можна сховати за вишневими садочками. Тому так страждає разом зі своїми героями автор […]...
31. Відповіді до теми: “Панас Мирний – корифей української прози” 1. Які чинники вплинули на формування світогляду Панаса Яковича Рудченка? Письменник народився 1 травня 1849 року у місті Миргороді на Полтавщині у родині з сильними традиціями українських національних звичаїв. Мати та нянька Ориш’ка навчили його грамоти. А під час навчання в Гадяцькому повітовому учи­лищі Панас Рудченко зблизився з відомою родиною Драгоманових, яка допомогла йому познайомитися з надбаннями української літератури. Читання стаю для нього втіхою серед буденного чиновницького життя і надало […]...
32. Аналіз щоденникових записів Бабеля і його оповідань Порівняння щоденникових записів Бабеля й оповідань, які з них виросли, показує, як втілювалося почуття “неподільності й неслиянности” Бабеля із зображуваною реальністю. У щоденнику ми читаємо: “Жахлива подія – розгарбування костьолу, рвуть ризи, дорогоцінні сяючі матерії розідрані, на підлозі, сестра милосердя потягла три тюки, рвуть підкладку, свічі забрані, ящики виламані, булли викинуті, гроші забрані, чудовий храм – 200 років, що він бачив, скільки графів і хлопов, чудовий італійський живопис, рожеві патери, […]...
33. Аналіз повістей Герцена “Сорока-злодійка” і “Доктор Крупів” Наприкінці 40-х років на сторінках журналу “Сучасник” були опубліковані два чудових твори Герцена, перейнятих тим же могутністю думки, що і його роман “Хто винуватий?”. В основу повести “Сорока-злодійка” був покладений дійсний випадок, повідомлений письменникові великим російським актором М. С. Щепкиним. Оповідання про трагічну долю талановитої кріпосної акторки став узагальненням великої художньої сили. У суперечці зі слов’янофільськими й західницькими поглядами щодо ролі й положення російської жінки Герцен виражав демократичну впевненість у […]...
34. Аналіз оповідань Шукшина В. М В 1960-е рр., коли в літературній періодиці з’явилися перші добутки письменника, критика поспішила прилічити його до групи письменників-“деревенщиков”. На те були свої резони: Шукшин дійсно волів писати про село, перший збірник його оповідань так і називався – “Сільські жителі”. Однак етнографічні прикмети сільського життя, зовнішність людей села, пейзажні замальовки не дуже займали письменника – про всім цьому якщо й заходило мовлення в оповіданнях, те лише попутно, швидко, мимохіть. Майже не […]...
35. Багатство тематики та проблематики малої прози І. Франка Іван Якович Франко є, беззаперечно, найпомітнішою та найдіяльнішою постаттю української культури на зламі XІX – XX ст. Поет, публіцист, літературознавець, критик, людина енциклопедичних знань, відомий політичний і громадський діяч… Важко назвати ті сфери літературного і суспільного життя, які він оминув своєю увагою. Значну частину своєї творчості присвятив І. Я. Франко проблемі розвитку робітничого руху. Широко відомі читачам малі прозові твори так званого “бориславського циклу”: “Ріпник”, “Полуйка”, “На роботі”, “Навернений грішник”. […]...
36. Гомер прози XX століття: Улас Самчук і його повість “Марія” Його життя пройшло “у вічному вигнанні”: Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна, Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. “Мене,- згадує письменник,- тягнуло туди багато магнітів, а головне – моє нестерпне, безупинне бажання писати”. Улас Самчук вподовж всього життя був активним учасником літературно-мистецького життя. Почав писати з 17 літ. Починаючи з 1927 року, разом з О. Телігою О. Ольжичем, […]...
37. Аналіз комедії Ревізор Гоголя Н. В Аналіз комедії 1. М. В. Гоголь. “В “Ревізорі” я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях і й тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над усім. Але це, як відомо, зробило приголомшливу дію Крізь сміх, що ніколи ще в мені не проявлявся в такій силі, читач почув смуток.” 2. Д. […]...
38. Аналіз вірша О. С. Пушкіна “Якщо життя тебе обдурить…” “Тебе, як першу любов, Росії серце не забуде!..” – написав про О. С. Пушкіна Тютчев. І ці слова виявилися пророчими. Перший російський національний поет, родоначальник всієї наступної російської літератури – таке визнане місце й значення О. С. Пушкіна в її розвитку. Читачі люблять його поезію не тільки за ніжний ліризм і красу складу. Крім цього, ми знаходимо в ній те, що допомагає нам впевненіше йти по життю: оптимізм, любов до […]...
39. Своєрідність героїв сільської прози Василя Шукшина Сільська проза займає одне із провідних місць у російській літературі. Основні теми, які зачіпаються в романах такого жанру, можна назвати вічними. Це питання моральності, любові до природи, доброго відношення до людей і інші проблеми, актуальні в будь-який час. Провідне місце серед письменників другої половини XX століття займають Віктор Петрович Астаф’єв, Валентин Григорович Распутін, Василь Макарович Шукшин та інші. Особливе місце в цьому ряді займає творчість майстра народного слова, щирого співака […]...
40. Аналіз добутку Астафьева ” Цар-Риба” Другий новелістичний цикл Астафьева ” Цар-Риба” побачив світло в 1976 році. Тут, на відміну від “Останнього уклону”, письменник звертається до іншої першооснови людського існування – до зв’язку “Людин і Природа”. Причому цей зв’язок цікавить автора в морально-філософському аспекті: у тім, що ще Єсенін називав “вузловою зав’яззю людини з миром природи”, Астафьев шукає ключ до пояснення моральних достоїнств і моральних пороків особистості, відношення до природи виступає в якості “вивірки” духовної заможності […]...