ЗНО – Балади – Народний епос

Балада – невеликий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно – історичного або героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом.

У давнину баладами супроводжувалися танці. Пізніше спів відділився від танцю і і балада стала самостійним жанром народнопісенної творчості, а згодом літератури.

Характерні ознаки балади:

– напруженість композиції,

– трагічна розв язка,

– відчутне емоційне напруження,

– у центрі сюжету – лише одна подія з життя головного героя,

– лаконічність оповіді,

незначна кількість героїв.

Балади були джерелом художньої літератури, з якого черпали мотиви і настрої Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка.

Мотиви балад:

– туга за нареченою,

– убитий на війні козак,

– почуття дівчини, з яких насміялися,

– зле чаклунство,

– прокльони свекрухи на адресу молодої невістки,

– зрада і помста.

Серед сюжетів балад виділяють кілька тематичних груп:

1. Міфологічні, пов’язані з легендами про перетворення людей у птахів, рослин, алегоричні.

2. Сімейно-побутові з пережитками кровно-родових відносин – на тему інцесту.

3. Про сімейні стосунки за часів патріархальних відносин – чоловіків та жінок, батьків та дітей.

4. Історичні балади, які межують з історичними піснями. 5. Соціально-побутові

Українські балади-пісні відображають світобачення й уявлення різних поколінь, їх зв’язок з природою: персонажі балад представлені символами. Син, якого прокляла матір, стає явором, невістка, яку зненавиділа свекруха, – тополею. Дівчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть постає в інших образах: “в головах ворон кряче, а в ніженьках коник плаче”, є образи ясного сокола, сизого голуба, сивої зозулі.

Трапляються у баладах казкові мотиви, дуже поширена гіпербола, що стосується фізичної сили героїв.

Народні балади:

“Ой не ходи, Грицю”, “Ой летіла стріла”, “Ой на горі вогонь горить”, “Козака несуть”, “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш”, “Бондарівна” та ін.

У баладі розповідається, що в “містечку Богуславку…гуляла Бондарівна, як пишная пава”. Серед дівчат була й Бондарівна, коли до них підійшов пан Каньовський. Він обійняв, а потім ще й поцілував Бондарівну, на що дівчина відповіла, що пан “не годен” її цілувати, а тільки “роззувати!” Добрі люди шепнули Бондарівні, щоб вона тікала.

Бігла дівчина “з високого мосту, …помежи домами, А за нею два жовніри 3 голими шаблями”. Коли спіймали Бондарівну й привели до пана, той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і Каньовський її застрелив.

А батькові давав таляри “за хорошу дочку”.

Ой вдарили в усі дзвони,

Музики заграли,

А вже дівку Бондарівну

Навіки сховали.

У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.

Тема: оспівування трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського.

Ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості, підступності.

Художні особливості твору

Порівняння: “Там гуляла Бондарівна, як пишная пава”, “Межи ними Бондарівна, як сива голубка!”.

Риторичні оклики: “Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!”, “Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!”, “Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!”, “Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!”, “Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!”, “Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!”, “Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!”, “А вже яс дівку Бондарівну навіки сховати!”.

Звернення: “Тікай, тікай, Бондарівно…”, “А чи волиш, Бондарівно?..”, “Ой волію ж я, пан Каньовський…”, “Оце ж тобі, старий Бондар…”, “Бондарівно, моя донька…”.

Повтори: “Тікай, тікай…”, “…хорошая, хорошого…”, “старий Бондар…”.

Риторичні запитання: “А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?”.

Епітети: “добрі люди”, “сира земля”.

Гіпербола: “ударили в усі дзвони”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЗНО – Балади – Народний епос

Categories: Твори на різні теми