Французький героїчний епос

Зазвичай, якщо хочеш зрозуміти той чи інший народ, відчути його традиції, ментальність, досліди перш за все його рідну мову та епос, бо саме вони є тим індикатором, який виявляє всі особливості, тонкощі та інші нюанси, притаманні представникам того народу, який тебе цікавить. Хочеш повніше відчути, що уявляють собою скандинави, звернися до Едд, не забудь також про саги; німці – тоді шлях тобі до “Пісні про Нібелунгів”; греки – ну, якщо не знаєш їх епосу, то далі й розмовляти годі ; іспанці – наводь об’єктив на “Пісню про мого Сіда”;

французи – тоді розшукуй “La chanson de Roland”, про яку і піде мова.

“Пісня про Роланда” – видатний пам’ятник світової літератури. Чесно кажучи, при читанні цієї поеми так і хочеться, усміхнувшись і хитаючи головою, вигукнути “ох, вже ці французи!” Навіть їхній героїчний епос – і той насичений похвальбою, невгамовністю, відчайдушністю, патетичністю, але й хоробрістю, презирством труднощів, пишністю, благородством, достоїнством, сміливістю.

За своєю художньою суттю “Пісня про Роланда” – дійсно, яскравий приклад епосу із типовим для цього роду літератури тяжінням до монументальності, повторів і варіацій, піднесеним французькою пристрастю до гіперболізму, пафосу й патетичності. Історична правда, яка слугувала колись основою для створення епічної поеми, і те, чим вона стала врешті-решт – дві діаметрально протилежні речі. Але – і тут вже жартівливий тон змінюється на серйозний – це не заважає поемі залишатись однією з ключових фігур на дошці епосів світу.

Насправді, як розповідають нам офіційні хроніки тих часів, похід Карла Великого за Піренеї був невдалим, а ворогами, які напали на ар’єргард французької армії були баски, а не сарацини. Але такі деталі при прочитанні твору стають дрібними й непомітними. Так само захоплений читач із розумінням і милістю ставиться до таких нюансів, як те, що географія поеми просто фантастична, що за підрахунками кожні п’ять французів вбивають щонайменше чотири тисячі невірних, а звук рогу Роланда лунає на тридцять ліг.

Важливо, що цей героїчний епос дає нам уяву про вірність та зраду, чесність і хоробрість, підлість і винахідливість – а все це дивовижно яскраво показано в поемі без напівтонів і рис, наявність яких вибачила б чи, навпаки, зруйнувала категоричність нашого сприйняття образів твору. Якщо підлість – то затята, якщо хоробрість – то відчайдушна, якщо кохання – то живе до останнього подиху коханого і з ним помирає, якщо Божа милість – то до сходження ангелів за рукавичкою героя.

Але головне те, що “ГІісня про Роланда” виховує справжніх героїв у нас самих. Роланд – ідеальний лицар, патріот, непримиренний до ворогів, правдолюб. Його друг і соратник Олівер – також видатний воїн, досвічений стратег, менш відчайдушний, більш розсудливий.

Король Карл Великий – втілення мудрості, благородства, честі, вірності державі, тобто тих рис, якими наділений істинний правитель. Саме в такій компанії ми, читачі “Пісні про Роланда”, подорожуємо її сторінками, беремо участь у війнах і битвах, загартовуємося в походах. І ці лицарі стають для нас взірцями, а чесність і благородство їх образів – світлом, яке вкаже нам правильний шлях на роздоріжжі життя.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Французький героїчний епос

Categories: Твори з літератури